Справа Світлани Давидової

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Світлана Давидова
рос. Светлана Давыдова
SvetlanaDavydova.JPG
Народилася 11 грудня 1978(1978-12-11) (40 років)
Вязьма Смоленської області
Громадянство Росія Росія
Діяльність швачка, менеджер, домогосподарка, мати сімох дітей
Відомий завдяки у справі про державну зраду
Партія Комуністична партія Російської Федерації

Справа Світлани Давидової — кримінальний процес за звинуваченням у державній зраді — злочині, передбаченому статтею 275 Кримінального кодексу Російської Федерації, багатодітної матері з Вязьми Світлани Давидової.

Особистість обвинуваченої[ред. | ред. код]

Світлана Володимирівна Давидова, 1978 р.н. — мати сімох дітей. Чоловік — Анатолій Горлов[1]

Обставини справи[ред. | ред. код]

За версією слідства, у квітні 2014 року Світлана Давидова помітила, що розташована по сусідству з її будинком військова частина ГРУ спорожніла. Пізніше, під час поїздки в маршрутці, Давидова почула розмову військовослужбовця цієї частини про те, що його разом з товаришами по службі «невеликими групами переправляють до Москви, обов'язково в цивільному, а звідти далі у відрядження»[2]. Жінка, яка засуджує розпалювання війни на сході України, вирішила, що військовослужбовці вирушають у Донецьк і телефоном повідомила про це в посольство України[3].

Кримінальний процес[ред. | ред. код]

Арешт і утримання під вартою[ред. | ред. код]

21 січня 2015 року, через 8 місяців після факту, в якому її звинувачують, Світлану Давидову було арештовано оперативною групою ФСБ. 22 січня Лефортовским районним судом Москви було обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту з утриманням у СІЗО. Призначений слідством Давидової адвокат Андрій Стебнєв відмовився оскаржувати її арешт[4]. Незабаром стало відомо, що Давидова змінила адвоката[5]. Стебнєва було замінено колегією захисників, до якої належать, зокрема, Іван Павлов та Сергій Бадамшин[6]. Павлов має досвід у справах про державну зраду — він захищав визнаного винним у шпигунстві на користь Японії журналіста Григорія Паська[7].

Матеріали справи[ред. | ред. код]

1 лютого стало відомо, що в матеріалах справи є висновок фахівців Генштабу Міноборони про те, що відомості, передані нею в посольство України в Москві, є достовірними і становлять державну таємницю зі ступенем секретності «таємно»[8].

Cудовий процес[ред. | ред. код]

Критика[ред. | ред. код]

За інформацією Euronews[9], адвокати та правозахисники заявляють, що вчинок Давидової не можна вважати державною зрадою, оскільки її припущення суперечать офіційній позиції міністерства оборони, яке заявляло, що російські військовослужбовці в Україні не воюють. Проте ж, факт порушення такої кримінальної справи побічно доводить протилежне.

Також, шквал критики в соціальних мережах викликали висловлювання адвоката Андрія Стебнєва, який заявив в інтерв'ю радіостанції «Говорить Москва», що вбачає звинувачення на адресу своєї підопічної обґрунтованими. Він повідомив, що «оскаржувати її арешт не треба, тому що всі ці засідання і галас у пресі — зайва психологічна травма для її дітей». Блогери звинуватили адвоката в непрофесіоналізмі і запропонували позбавити ліцензії[10].

Примітки[ред. | ред. код]