Кримінальний процес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Криміна́льний проце́с (також Криміна́льне прова́дження) — це врегульована нормами кримінально-процесуального права діяльність органів досудового розслідування, слідчого, прокурора, судді і суду по розкриттю злочинів, викриттю й покаранню винних та недопущенню покарання невинних, а також система правовідносин, що виникають у перебігу цієї діяльності, вказаних органів один з одним, а також з громадянами, посадовими особами, установами, підприємствами, громадськими об'єднаннями й трудовими колективами, які залучаються до сфери кримінально-процесуальної діяльності[1].

Поняття «Кримінальний процес» вживається також для позначення відповідної науки і навчальної дисципліни. Галузь права, що регулює порядок здійснення кримінального провадження, називаються кримінально-процесуальним правом.

Існує дві історичні форми кримінального процесу:

  1. інквізиційний;
  2. змагальний.

Законодавче регулювання кримінального процесу[ред.ред. код]

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законів України[2].

Завдання кримінального провадження[ред.ред. код]

Завданнями кримінального провадження є:

  • захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень;
  • охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження;
  • забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура[3].

Загальні засади кримінального провадження[ред.ред. код]

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться:

  1. верховенство права;
  2. законність;
  3. рівність перед законом і судом;
  4. повага до людської гідності;
  5. забезпечення права на свободу та особисту недоторканність;
  6. недоторканність житла чи іншого володіння особи;
  7. таємниця спілкування;
  8. невтручання у приватне життя;
  9. недоторканність права власності;
  10. презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини;
  11. свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім'ї;
  12. заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення;
  13. забезпечення права на захист;
  14. доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень;
  15. змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
  16. безпосередність дослідження показань, речей і документів;
  17. забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності;
  18. публічність;
  19. диспозитивність;
  20. гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами;
  21. розумність строків;
  22. мова, якою здійснюється кримінальне провадження.

Учасники кримінального провадження[ред.ред. код]

Учасники кримінального провадження — це особи, що беруть у ньому участь і володіють передбаченими законом процесуальними правами та обов'язками. Ними є:

Стадії кримінального провадження[ред.ред. код]

Стадії є відносно відокремленими частинами кримінального процесу. Будучи самостійними, вони водночас перебувають у зв'язку з іншими стадіями, утворюючи єдину систему.

1. Досудове розслідування

Внесення відомостей до ЄРДР — Повідомлення про підозру — Слідчі дії — Закінчення досудового розслідування

2. Судове провадження у першій інстанції

Підготовче провадження — Судовий розгляд — Винесення судового рішення

3. Судове провадження з перегляду судових рішень

Провадження в суді апеляційної інстанції — Провадження в суді касаційної інстанції — Провадження у Верховному Суді України — Провадження за нововиявленими обставинами[5]

4. Виконання судових рішень.

Ювенальна юстиція[ред.ред. код]

Докладніше: Ювенальна юстиція

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Михеєнко М. М., Нор В. Т., Шибіко В. П. Кримінальний процес України: Підручник. — К.: Либідь, 1999. — 536 с.
  2. Стаття 1 КПК.
  3. Стаття 2 КПК.
  4. Стаття 3 КПК
  5. Стадію провадження за нововиявленими обставинами прийнято називати виключною тому, що кримінальна справа перебуває в ній в особливій, виключній ситуації, коли переглядається законність та обґрунтованість вироку, ухвали або постанови суду, що набрали законної сили. Відбувається перегляд вироку, що виконується.

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]