Спільне робоче середовище
Спільне робоче середовище (англ. Collaborative working environment — CWE) — простір для забезпечення індивідуальної та спільної роботи людей у різних сферах. Дослідження CWE показують, що увага зосереджена на роботі організаційної, технічної та соціальної сфер.
Передумови[ред. | ред. код]
Практика роботи у спільному середовищі виникла із традиційної та географічної парадигми спільного розміщення. У CWE професіонали працюють разом незалежно від їх локації, використовуюючи спільний простір для надання та обміну інформацією чи думками для досягнення спільного порозуміння.[1] Такі практики дозволяють фахівцям різних галузей ефективно і результативно співпрацювати.[2]
Опис[ред. | ред. код]
Поняття спільного робочого середовища походить від ідеї віртуальних робочих просторів.[3][4] Його поява сприяє поширенню традиційної концепції професіонала щодо залучення до роботи будь-якого працівника, який інтенсивно використовує середовища та засоби інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ).[5] Першочергово, саме ІТ-спеціалісти ведуть спільну роботу за допомогою спільних робочих середовищ (CWE).[1]
CWE стосується онлайн-співпраці (створення віртуальних команд,[6] масового співробітництва[7]), практики Інтернет-спільнот та принципів відкритих інновацій.
Елементами або послугами вважаються спільного робочого середовища є:
- Електронна пошта (e-mail);
- Миттєві повідомлення;
- Спільний доступ до програм (англ. application sharing);
- Відеоконференція;
- Спільна система управління документами;
- Управління завданнями та робочим процесом;
- Блоги, де публікації класифікуються за групами чи спільнотами тощо.
Системи спільної роботи[ред. | ред. код]
Спільна робоча система (англ. Collaborative working system — CWS) — це організаційна одиниця, яка виникає в будь-який момент початку співпраці, незалежно від того, формальна вона чи неформальна, навмисна чи ненавмисна.[8] Це ті системи, в яких докладаються свідомі зусилля для створення стратегій, політики та структур з метою інституціоналізації цінностей, поведінки та практики, що сприяють співпраці між різними сторонами з метою досягнення організаційних цілей. Високий рівень співпраці дозволить ефективніше працювати як на місцевому та щоденному рівнях, так і на глобальному та довгостроковому рівнях.
У більшості організацій співпраця відбувається природним шляхом, але неправильно визначена практика роботи може створити перешкоди для природної співпраці. Результатом є втрата часу і зниження якості прийнятих рішень. Добре розроблені спільні робочі системи не тільки долають ці бар'єри у спілкуванні, вони також встановлюють культуру співпраці, яка стає невід'ємною частиною структури організації.[2][9]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Collaboration@Work Experts Group, May 1994 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 липня 2011. Процитовано 9 квітня 2021.
- ↑ а б Collaborative work and learning: is it effective?.[недоступне посилання]
- ↑ Hans Schaffers, Torsten Brodt, Marc Pallot, Wolfgang Prinz (editors), March 2006 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 8 липня 2006. Процитовано 9 квітня 2021.
- ↑ Prinz, W.; Loh, H.; Pallot, M.; Schaffers, H.; Skarmeta, A.; Decker (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 липня 2011. Процитовано 9 квітня 2021.
- ↑ M.A. Martinez Carreras, A.F. Gomez Skarmeta,2006 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 листопада 2021. Процитовано 9 квітня 2021.
- ↑ J. Lipnack and J. Stamps, 1997, "Virtual Teams: Reaching Across Space, Time, and Organizations with Technology", Wiley & Sons.
- ↑ Don Tapscott and Anthony D. Williams, December 2006 "Wikinomics: How Mass Collaboration Changes Everything".
- ↑ Beyerlein, M; Freedman, S.; McGee, G.; Moran, L. (2002). Beyond Teams: Building the Collaborative Organization. The Collaborative Work Systems series. Wiley.
- ↑ Neilson, G; Martin, K.; Powers, E. (June 2008). "The secrets to successful strategy execution". Harvard Business Review 86 (6): 60–70.