Станко Юрша

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Станко[1], або Михайло[2] Юрша — воєначальник та урядник в українських землях Великого князівства Литовського, представник боярського роду Юршів. Один з визначних вождів князя Свидригайла.

З життєпису[ред. | ред. код]

Батько — Ганко Юрша.

Очолював оборону Луцького замку під час її облоги польським військом під командуванням короля Ягайла влітку 1431 році. Вдався, зокрема, до хитрощів, попросивши перемир'я ніби для переговорів. За цей час встигли підремонтувати замок, після чого Станко зразу припинив перемовини з нападниками.[3]

На початку вересня 1436[4] (або 4 вересня 1437 року у Львові[5]) Свидригайло уклав сепаратну («провізоричну»[5]) угоду з тими представниками «галицьких панів», які були незадоволені зі свого, на їх думку, принизливого становища у Королівстві, бо вони були обтяжені спеціальними податками та обов'язками, яких не мали шляхтичі інших земель Польщі.[6] Юрша перебував з ним у Львові. Невдовзі після цього — у середині вересня — він командував обороною Києва та землі під час нападу війська великого князя Сигізмунда Кейстутовича — конкурента Свидригайла (він поїхав перед нападом до Кракова[7]). Разом з татарською підмогою він завдав їм серйозного удару.[8]

У 1452 році став одним з 3-х делегатів, яких вислали з Вільна на Волинь (ще за життя сюзерена[9]) зберегти за ВКЛ замки, які контролював Свидригайло, та прийняти присягу на вірнсть ВКЛ від князів та підданих.[10] Прибув на Волинь з військом (також князь пинський Юрій, Радивил), аби контролювати волинські замки. Зі смертю Свитригайла 10 лютого 1452 р. замки не були віддані під контроль Корони.[9] У 1453-61 роках неодноразово виступає свідком документів щодо присяг, правдоподібно, до 1475 року.

У 1457 році отримав маєтність Пулі(и) (пол. Puli), 10 квітня 1743 — людей у Ліщанці (дар короля).[10]

Посади: київський воєвода, луцький (зокрема, 1431 року[11]) крем'янецький (надав Казимир Ягелончик у 1441) та брацлавський намісник (староста)

Дружина невідома, діти:

  • син Іван (Івашко) — маршалок литовський, намісник володимирський[12]
  • Федора — дружина невідомого князя та Олізара Шиловича
  • NN — дружина князя Василя Друцького

У літературі[ред. | ред. код]

Юліан Опільський у романі «Сумерк» змальовує луцького воєводу Юршу та його молодого родича як борців за відновлення Української державності.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Obuchów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1886. — T. VII : Netrebka — Perepiat. (пол.) — S. 356. (пол.)
  2. так його називає Юліян Опільський[1]
  3. Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. IV. — С. 196—197.
  4. Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. IV. — С. 223.
  5. а б Spieralski Z. Jan z Sienna i Oleska (2. poł. XV w.) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1963. — T. X/3. — Zeszyt 46. — S. 476. (пол.)
  6. Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. IV. — С. 221.
  7. Kijów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1883 . — T. IV : Kęs — Kutno. (пол.) — S. 75.
  8. Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. IV. — С. 224.
  9. а б Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. IV. — С. 243.
  10. а б Kuczyński S. M Jursza… — S. 347.
  11. Krupska A. Nos (Nosch, Nosek) Aleksander Iwanowicz (1. poł. XV w.) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — T. ХХІІІ/1, zeszyt 96. — S. 208. (пол.)
  12. Князівські поховання у Володимирі-Волинському

Джерела[ред. | ред. код]

  • Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. IV.
  • Kuczyński S. M Jursza // Polski Słownik Biograficzny. — T. XI. — S. 347. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]