Боговитин
Боговитин (лат. Bohowithin; пом. до 1466[1]) — волинський боярин першої половини XV століття, першопредок шляхетського роду Боговитинів (Боговитиновичів).
Життєпис[ред. | ред. код]
Уперше зринає серед переліку 9-ох князів і бояр, які 6 вересня 1431 р. поручилися за групу знатних литовців і русинів, звільнених із полону королем Владиславом Ягайлом внаслідок польсько-литовської угоди. Під час династичного конфлікту, який спалахнув у ВКЛ восени наступного року, став на сторону великого князя Свидригайла Ольгердовича, що якраз зблизився з волинською знаттю під час Луцької війни[2][3].
Боговитин належав до ближнього оточення Свидригайла, а тому, вочевидь, посідав й значні майнові позиції. Він фігурує як свідок пожалувань князю Іванові Мукосеєвичу від 30 березня 1437, Пашкові Єловицькому від 21 липня 1437 та Петрашеві Волковию від 1 серпня 1437[1]. Одначе, після утворення осібного Волинського князівства на чолі зі Свидригайлом згадки про боярина в канцелярських документах даного політичного утворення майже припиняються. На думку історика Володимира Собчука, ця обставина може свідчити про перехід Боговитина до табору прихильників центрального уряду ВКЛ[3].
Від Казимира IV Ягеллончика одержав села Неплі, Козеради й Овза, що на Підляшші. Відповідні королівські привілеї датуються у проміжку між 1440 та 1452[4].
Боговитин мав синів Богуша, Лева та Петра й 2-ох доньок: Ганна вийшла заміж за майбутнього підскарбія земського Андрія Олександровича з роду Солтанів, а інша, ім'я якої невідоме, стала дружиною князя Андрія Федоровича Полубенського[5]. Сини започаткували різні гілки роду, що проіснував понад два століття упродовж 7-ми поколінь[6].
Згідно з Adnotationes spectantes ad familias Яна Замойського, на печатці Боговитина, яка не збереглася до наших днів, містилось зображення герба в готичному щиті у вигляді трьох врубів, більш знаного під пізнішою назвою Корчак[7].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Полехов, 2015, с. 591-592.
- ↑ Полехов, 2008, с. 38.
- ↑ а б Собчук, 2004, с. 498.
- ↑ Собчук, 2004, с. 498-499.
- ↑ Собчук, 2004, с. 500.
- ↑ Собчук, 2004, с. 531.
- ↑ Однороженко, 2008, с. 47.
Джерела[ред. | ред. код]
- Собчук В.Д. Боговитиновичі: генеалогія і маєтки // До джерел. Збірник наукових праць на пошану Олега Купчинського з нагоди його 70-річчя. — Київ—Львів, 2004. — Т. 1. — С. 498-537.
- Однороженко О.А. Родова геральдика Волинської землі в другій половині XIV — першій половині XV століття // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Карамзіна. — 2008. — № 822. — С. 44-50.
- Полехов С.В. К вопросу о причинах государственного переворота в Великом княжестве Литовском в 1432 г. // Studia historica Europae Orientalis: Исследования по истории Восточной Европы. Научный сборник. — 2008. — Вип. 1. — С. 34–55.
- Полехов С. В. Наследники Витовта. Династическая война в Великом княжестве Литовском в 30-е годы XV века / отв. ред. Б. Н. Флоря. — Москва : «Индрик», 2015. — 712 с. — ISBN 978-5-91674-366-1.