Страшенно голосно і неймовірно близько
 українське видання 2015 року | |
| Автор | Джонатан Сафран Фоер |
|---|---|
| Назва мовою оригіналу | Extremely Loud and Incredibly Close |
| Країна |  США |
| Мова | англійська |
| Тема | Терористичний акт 11 вересня 2001 року |
| Видавництво |  КСД |
| Видано | 2005 |
| Видано українською | 2015 |
| Перекладач(і) | Оксана Постранська |
| Сторінок | 384 |
| Попередній твір | Все ясно |
Страшенно голосно і неймовірно близько (англ. Extremely Loud and Incredibly Close) — роман Джонатана Фоера 2005 року. Розповідь ведеться від імені хлопчика Оскара, який мешкає в Нью-Йорку. Він знаходить ключ, що належав його батьку, який загинув під час катастрофи 11 вересня 2001 року, та вирішує будь-що знайти замо́к, до якого підійде цей ключ, влаштувавши свого роду квест.
2011 року вийшла однойменна екранізація твору — «Страшенно голосно і неймовірно близько».
В одному з інтерв'ю Джонатан Сафран Фоер каже нам таке:
|
В кінці мого першого роману — «Все ясно», де поміщена фотографія та маленька біографія, сказано, що я зараз працюю над романом, події якого відбуваються в музеї.<...> Але згодом, крок за кроком, у мене з'явилися певні думки і переживання, які безсумнівно скерували мене деінде — до «Страшенно голосно і неймовірно близько». [1] | 
|
Оскар Шелл — дев'ятилітній хлопець, чий батько загинув у терористичному акті на Всесвітній торговий центр 11 вересня 2001 року. Одного дня, він знаходить таємничий ключ у конверті, на якому написано «Блек», і вирішує навідатися до всіх людей з таким прізвищем в Нью-Йорку, сподіваючись довідатися більше про свого батька та цей ключ. Під час своїх пошуків, він потоваришував з містером Блеком, що живе поверхом вище, та зустрів «Квартиранта», який віднедавна поселився у його бабусі.
Тамара Денисова, українська дослідниця, стверджує, що Оскар Шелл є сучасним уособленням Тома Соєра, адже він є таким самим енергійним, кмітливим, схильним до дії хлопцем, як і його попередник.[2] З його візитки ми дізнаємося про численні захоплення хлопця: він і винахідник, і астроном, і франкофіл, і перкусіоніст, і дизайнер, і колекціонер… Проте, він стає свідком світової трагедії(Терористичний акт 11 вересня 2001 року), яка спричиняє психічну травму:
|
|
Навіть рік по тому мені було до болю тяжко робити деякі речі, наприклад, приймати душ (не знаю чому), і, звісно, їздити у ліфті. Багато речей наводили на мене просто жахливу паніку, як от підвісні мости, мікроби, літаки, салюти, араби в метро (хоч я й не расист), араби в ресторанах, кав’ярнях та інших громадських місцях, риштування, стічні труби та каналізаційні ґрати, залишені кимось сумки, черевики,люди з вусами, дим, вузли, високі будівлі та тюрбани.[3] |
|
Можна провести деякі паралелі між Оскаром Шеллом, який під час своїх пошуків грає на тамбурині ⓘ М. А. Римського-Корсакова, та Оскаром Мансератом з «Бляшаного барабана» Ґюнтера Ґрасса, який у свій барабан відбиває ритми німецької історії. Обох хлопців об'єднує те, що вони стали свідками світових катастроф.[2]
Літературні критики часто проводять паралелі між Оскаром Шеллі та головним героєм Селлінджерового «Ловця у житі» Голденом Колфілдом. Хоч зовні прості, обоє Голден Колфілд та Оскар Шеллі мають глибокий підтекст та екзистенційне значення.[4]
- Сафран Фоер, Джонатан (2015). Страшенно голосно і неймовірно близько. Переклад з англійської: Оксана Постранська. Харків: «КСД». 384 стор. ISBN 978-966-14-9258-4.
- ↑ The Michigan State University Alumni Association welcomes author Jonathan Safran Foer to East Lansing to talk about his Extremely Loud and Incredibly Close novel, the 2011 selection in East Lansing Michigan's One Book program. Архів оригіналу за 6 червня 2016. Процитовано 9 червня 2016.
- ↑ а б Денисова Т. Н., 2009, с. 498.
- ↑ КСД, 2015, с. 45.
- ↑ Що би придумати з чайником? [Архівовано 13 квітня 2017 у Wayback Machine.] - ЛітАкцент, 27 червня 2012
- Денисова Т. Н. Всесвітні трагедії від Джонатана Сафрана Фоера // Слово і час 1. — 2009. — С. 28-38.
- Семпл українського перекладу [Архівовано 6 серпня 2016 у Wayback Machine.] на офіційному сайті КСД
- Інтерв'ю [Архівовано 24 вересня 2008 у Wayback Machine.] Фоера після виходу книги, Mother Jones Magazine, Травень/Червень 2005. (англ.)