Струтинська Марія Василівна

Марія Струтинська
Марія Струтинська
Ім'я при народженні	Марія Навроцька
Псевдонім	Віра Марська, М. Терен
Народилася	9 вересня 1897 ; Долина, Королівство Галичини та Володимирії, Цислейтанія, Австро-Угорщина
Померла	6 травня 1984 (86 років)
Поховання	Український цвинтар святої Марії, Фокс Чейз
Діяльність	журналістка
У шлюбі з	Струтинський Михайло

Мар́ія Вас́илівна Струт́инська (дошлюбне Навр́оцька; 9 вересня 1897, Долина (тепер — Калуського р-ну Івано-Франківської обл.) — 6 травня 1984, Філадельфія, США) — українська письменниця, громадська діячка, співзасновниця Союзу українок, редакторка, журналістка. Учасниця Об'єднання українських письменників «Слово. Літературний псевдонімь — Віра Марська, М. Терен, криптонімит — М. С-ка, М. С.

Життєпис

Народилася в місті Долина теперішнього Калуського району Івано-Франківської області, у родині греко-католицького священника Василя Навроцького та Меланії з дому Радзикевич. Початкову освіту здобувала у Долині, а після переїзду родини до Бережан — у Бережанській гімназії. Коли родина оселилася у Станиславові, навчалася у виділовій школі, після закінчення якої вступила до учительської семінарії.^[1]

На початку 1914 р. разом із батьками виїхала до Відня, де була прийнята до 6-го класу гімназії. Після повернення до Станиславова склала іспит зрілості в учительській семінарії.^[1]

У серпні 1919 року разом із Блянкою Баран та Іванною Одриною організували зустріч жінок Наддніпрянщини та Галичини. Сходини провели у Кам'янці-Подільському, де і проголосили заснування «Союзу українок»^[2]. Того ж року очолила просвітньо-шкільну секцію при головному виділі Союзу українок. Висунула на перший план у діяльночті секції проблему боротьби з неграмотністю. Цій темі присвячена низка її статей, які з'явилися друком у 1924 році. Також належала до виділу товариства «Рідна Школа» та управи львівської філії «Просвіти».

Входила до складу товариства «Сільський Господар».

У 1922 році одружилася із Михайлом Струтинським, українським громадсько-політичним діячем, журналістом, літературним критиком, і переїхала до Львова. Чоловік загинув у радянській в'язниці, разом із іншими в'язнями, яких більшовики розстріляли підчас відступу в червні 1941 року.

У 1923 р. стала співзасновницею кооперативу «Українське Народне Мистецтво».

Співзасновниця журналу «Нова Хата» (Львів, 1925).

Студіювала французьку мову в Українському таємному університеті у Львові. У 1930-х рр. працювала вчителькою у народній школі Сестер Василіянок.^[1]

У 1929 р. — господарська референтка виділу Союзу українок. Розробила «План навчання 3-місячного курсу сільських господинь в Коршеві біля Коломиї» та «Інструкцію» щодо організації чотиримісячних куховарських курсів для селянок.

Письменниця і журналістка, редакторка сторінки «Жіночі Вісті» газети «Новий Час» (Львів, 1934). відповідальна редакторка органу Союзу українок журналу «Українка» (1937 — 1939).

Від квітня 1940 року до кінця червня 1941 року працювала в літературному музеї Івана Франка. Членкиня редколегій газет «Українські Щоденні Вісти» (Львів, червень–серпень 1941), «Львівські Вісті» (Львів, вересень–листопад 1941).

Під час німецької окупації заробляла журналістською працею, працювала в газеті «Щоденні вісті». Друкувала свої статті на сторінках журналів «Жіноча доля», «Українка», «Жінка». Співредакторка журналу «Наші Дні» (Львів, грудень 1941 — червень 1944).

У березні 1944 року разом із працівниками редакцій часописів «Українського Видавництва» евакуювалася на Лемківщину, до с. Жеґестова поблизу Криниці (тепер — Республіка Польща). Влітку 1944 р. разом із матір'ю емігрувала до Австрії, перебувала у таборі для переміщених осіб у м. Ляндек.

1949 р. разом зі старенькою матір'ю переїхала до США, оселилася у Філадельфії. Працювала на фабриках і в поштовому відділенні. Водночас відновила громадську активність, стала членкинею управи Товариства українських письменників «Слово». Була літературною редакторкою мистецького журналу «Нотатки з мистецтва» (Філадельфія, 1963—1983) і співпрацювала з українськими газетами в Америці.

Похована на українському католицькому цвинтарі святої Марії у передмісті Фокс-Чейз поблизу Філадельфії.

Відома також як перекладачка, вільно володіла англійською, німецькою, французькою, латинською. В її перекладі вийшли твори Ромена Роллана, повість «Тітка Америка» Марії Галун-Блак, комедії авторів Панаїт Істраті та О'Флягері.

Померла 6 травня 1984 р. у Філадельфії, де й похована на українському католицькому цвинтарі Фокс Чейз.

Творчість

Авторка повісті «Буря над Львовом» (1944—1952), п'єс «Який чистий сніг», «Американка» (1973), збірки оповідань «Помилка д-ра Варецького» (1964); спогадів «Далеке зблизька» (1975). Нариси, оповідання, спогади, літературні есеї, друковані в газетах і журналах у США.

Окремі видання:

Марська В. Буря над Львовом: Повість. Ч. 1. — Філадельфія: Київ, 1952. — 212 с.
Струтинська М. Американка: П'єса для молоді. — Філадельфія, 1973. — 30 с.
Струтинська М. Буря над Львовом: Повість. — Філадельфія: Київ, 1952. — 212 с.
Струтинська М. Година в парку // Слово. Збірник 2. — Нью-Йорк, 1964. — С. 93-96.
Струтинська М. Далеке зблизька. — Вінніпег: Тризуб, 1975.– 247 с.
Струтинська М. Літературно-мистецький Львів крізь призму журналу «Наші дні» // Сучасність. — 1961. — №10. — С. 37-45.
Струтинська М. Помилка доктора Варецького: Оповідання. –Буенос-Айрес: Вид-во Ю. Середяка, 1963. — 144 с.

Примітки

↑ ^а ^б ^в Струтинська Марія. BIOGRAMA (укр.). 25 листопада 2025. Процитовано 4 січня 2026.
↑ Шевелєва, Мар'яна (9 вересня 2021). Марія Струтинська. Подвижницька праця інтелігентних жінок. Український інтерес. Архів оригіналу за 21 жовтня 2021. Процитовано 21 жовтня 2021.

Джерела та література

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Віра Марська БУРЯ НАД ЛЬВОВОМ // Літопис Червоної Калини. — № 16-18 (82-84); Скрипторій історичної прози. — Львів, 1998. — Т. IX.
Біляїв В. «На неокраянім крилі…» — Донецьк : Східний видавничий дім, 2003. — 348 с.
Погребенник Ф. Марія Струтинська // З Україною в серці: Нариси-дослідження про творчість письменників-прикарпатців у діаспорі. — К., 1995. — С. 31—32.
Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк : Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
Марія Струтинська (Навроцька) // Стрийщина: іст.-мемуар. зб. — Нью-Йорк, 1990. — Т. 2. — С. 147.
Марія Струтинська // Нагачевська З. Педагогічна думка і просвітництво в жіночому русі Західної України (друга половина XIX ст. — 1939 р.) / Зіновія Нагачевська. — Івано-Франківськ, 2007. — С. 333—334 ; С. 344 ; С. 347 ; С. 365 ; С. 396—397 ; С. 501 ; С. 516 ; С. 719—720.
Струтинська Марія (Навроцька) // Ярич І. 1000-ліття в обличчях / Іван Ярич. — Івано-Франківськ, 2003. — С. 233.
Струтинська Марія // Полєк В. Відомі педагоги Прикарпаття: біогр. довід. / Володимир Полєк, Дмитро Дзвінчук, Юрій Угорчак. — Івано-Франківськ, 1999. — Т. 2. — С. 191—192.
Нагробок на могилі письменниці М. Струтинської [Архівовано 20 жовтня 2021 у Wayback Machine.] [Електрон. ресурс] // Свобода = Svoboda. — 1986. — 9 верес. — С. 4. — Режим доступа : http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1986/Svoboda-1986-171.pdf
Струтинська Марія // Biograma : стаття.

[:0-1] а ^б ^в Струтинська Марія. BIOGRAMA (укр.). 25 листопада 2025. Процитовано 4 січня 2026.

[2] Шевелєва, Мар'яна (9 вересня 2021). Марія Струтинська. Подвижницька праця інтелігентних жінок. Український інтерес. Архів оригіналу за 21 жовтня 2021. Процитовано 21 жовтня 2021.

[1]

[2]