Сутора гімалайська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сутора гімалайська

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Суторові (Paradoxornithidae)
Рід: Сутора (Paradoxornis)
Вид: Сутора гімалайська
Paradoxornis flavirostris
Gould, 1836
Ареал виду
Ареал виду
Посилання
Вікісховище: Paradoxornis flavirostris
Віківиди: Paradoxornis flavirostris
EOL: 920720
ITIS: 561819
МСОП: 22716795

Суто́ра гімалайська[2] (Paradoxornis flavirostris) — вид горобцеподібних птахів родини суторових (Paradoxornithidae)[3]. Мешкає в Гімалаях.

Опис[ред. | ред. код]

Довжина птаха становить 19 см. Забарвлення переважно коричневе, скроні і горло поцятковані чорними плямами, щоки білі. На верхній частині грудей велика чорна пляма, решта нижньої частини тіла рівномірно рудувато-охриста. Дзьоб короткий, міцний, жовтий, лапи чорнуваті.

Поширення і екологія[ред. | ред. код]

Гімайлайські сутори мешкають переважно в долині Брахмапутри у Північно-Східній Індії, в штатах Аруначал-Прадеш, Ассам і Маніпур. Раніше гімалайські сутори спостерігалися також в Бангладеш і на сході Непалу. Вони живуть на луках, зокрема на заплавних, в заростях очерету, трав Pragmites karka і Arundo donax. Зустрічаються невеликими зграйками до 7-8 птахів, на висоті до 150 м над рівнем моря, раніше спостерігалися на висоті 900 м над рівнем моря. Живляться дрібими безхребетними і насінням. Сезон розмноження триває з квітня по липень, в цей період гімалайські сутори зустрічаються парами. Гніздо чашоподібне, в кладці від 2 до 4 яєць.

Збереження[ред. | ред. код]

МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція гімалайських сутор становить від 1500 до 7000 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2016). Paradoxornis flavirostris.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Sylviid babblers, parrotbills, white-eyes. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 15 березня 2022.