Сім років у Тибеті (фільм)
Сім років у Тибеті![]() | |
---|---|
англ. Seven Years in Tibet | |
![]() | |
Жанр | біографічний драма історичний військовий |
Режисер | Жан-Жак Ано |
Продюсер | Жан-Жак Ано Ієн Сміт Джон Г. Вільямс |
Сценарист | Беккі Джонстон |
На основі | однойменній автобіографічній книзі Генріха Гаррера |
У головних ролях | Бред Пітт Девід Тьюліс Бредлі Вонг Мако Івамацу Данні Дензонгпа Віктор Вонґ |
Оператор | Роберт Фрасс |
Композитор | Джон Вільямс |
Монтаж | Нуель Буассон |
Кінокомпанія | Mandalay Entertainment Reperage & Vanguard Films Applecross |
Дистриб'ютор | ![]() ![]() |
Тривалість | 136 хв |
Мова | англійська, німецька мандаринська тибетська хінді |
Країна | ![]() |
Рік | 1997 |
Дата виходу | ![]() |
Кошторис | $70 млн[2] |
Касові збори | $131,457,682 (з них внутрішні — $37,957,682, закордонні — $93,500,000)[3] |
IMDb | ID 0120102 |
Рейтинг | IMDb: ![]() MPAA: PG-13[4] |
![]() ![]() ![]() |
«Сім років у Тибеті» (англ. Seven Years in Tibet) — американсько-британський фільм режисера Жана-Жака Ано (був також продюсером) 1997 року за мотивами однойменної автобіографічної книги Генріха Гаррера[5].
У головних ролях Бред Пітт, Девід Тьюліс, Бредлі Вонг.
Продюсерами також були Ієн Сміт і Джон Г. Вільямс[5]. Вперше фільм продемонстрували 13 вересня 1997 року у Канаді на Міжнародному кінофестивалі у Торонто[1]. В Україні фільм у кінопрокаті не демонструвався[1][6].
У 1939 році австрійський альпініст Генріх Харрер залишає свою вагітну дружину, щоби разом із товаришем Петером Ауфшнайтером вирушити в експедицію на підкорення гори Нангапарбат в Індії (нині частина Пакистану). З початком Другої світової війни обох заарештовують британські власті як громадян ворожої держави та відправляють у табір для військовополонених у Дехрадуні, в передгір’ях Гімалаїв (сучасний штат Уттаракханд, Індія). Тим часом дружина Харрера, Інгрід, народжує сина, якого він так і не побачив, і надсилає йому документи на розлучення з Австрії, яка вже стала частиною нацистської Німеччини.
У 1944 році Харреру й Ауфшнайтеру вдається втекти з табору, і вони пробираються до Тибету. Спочатку їм відмовляють у в’їзді до закритої країни, але згодом їм вдається під виглядом паломників дістатися до столиці Лхаси. Там вони стають гостями тибетського дипломата Кунго Царонга. Один із високопосадовців, Нгаванг Джігме, також доброзичливо приймає іноземців, подарувавши їм пошиті на замовлення західні костюми.
Ауфшнайтер закохується у кравчиню Пему Лакі та одружується з нею. Харрер вирішує залишитися самотнім, щоб зосередитися на роботі з картографування території та не повторити помилки минулого — на що його друзі реагують із розчаруванням.
У 1945 році Харрер планує повернутися до Австрії після звістки про завершення війни, але отримує холодного листа від сина Рольфа, який відмовляється визнавати його батьком. Це зупиняє Харрера, і він вирішує залишитися в Тибеті. Незабаром його запрошують до палацу Потала, де він стає наставником 14-го Далай-лами, навчаючи його географії, наукам і західній культурі. Між ними зав'язується справжня дружба.
Тим часом відносини Тибету з новим комуністичним урядом Китаю псуються — китайці планують анексувати Тибет. Нгаванг Джігме очолює тибетську армію в прикордонному місті Чамдо, щоб стримати наступ Народно-визвольної армії Китаю. Але битва виявляється односторонньою: Джігме капітулює та підриває склад із боєприпасами.
Після підписання договору Кунго Царонг говорить Харреру, що якби Джігме не знищив запаси зброї, тибетські партизани могли б утримувати гірські проходи місяцями або навіть роками — цього було б достатньо, щоб звернутися по допомогу до інших держав. Для тибетців капітуляція дорівнює смертному вироку.
Харрер обурюється зрадою Джігме, розриває з ним дружбу, повертає подарований костюм — що в тибетській культурі є глибокою образою — і штовхає його на землю.
Харрер намагається переконати Далай-ламу втекти, але той відмовляється, не бажаючи залишати свій народ. Натомість Далай-лама закликає Харрера повернутися до Австрії й стати справжнім батьком для свого сина. Після церемонії інтронізації, де Далай-лама формально стає духовним і світським лідером Тибету, Харрер прощається з друзями й повертається на батьківщину в 1951 році.
Удома колишня дружина та її новий чоловік ледве впізнають Харрера — настільки він змінився. Його син Рольф спочатку відмовляється бачитися з ним, але Харрер залишає музичну скриньку, подаровану Далай-ламою. Це викликає у хлопця інтерес. Кілька років потому Харрер і Рольф, уже підліток, разом займаються альпінізмом — це свідчить про відновлення їхніх стосунків.
Актор | Персонаж | Роль |
---|---|---|
Бред Пітт | Генріх Гаррер (англ. Heinrich Harrer) | австрійський скелелаз |
Девід Тьюліс | Петер Ауфшнайтер (англ. Peter Aufschnaiter) | австрійський скелелаз |
Бредлі Вонг | Нґаванґ Джіґм (англ. Ngawang Jigme) | тибетьський правитель |
Мако Івамацу | Кунґо Царонґ (англ. Kungo Tsarong) | тибетський дипломат |
Данні Дензонгпа | Регент (англ. Regent) | |
Віктор Вонґ | китайський високопосадовець | |
Інґеборґа Дапкунайте | Інґрід Геррер (англ. Ingrid Harrer) | вагітна дружина Генріха |
Джам'янґ Джамтшо Ванґчук | Далай Лама (англ. Dalai Lama) |
Фільм отримав загалом змішано-позитивні відгуки: Rotten Tomatoes дав оцінку 61 % на основі 33 відгуків від критиків (середня оцінка 6,3/10) і 70 % від глядачів із середньою оцінкою 3,4/5 (58,753 голоси)[7], Internet Movie Database — 6,8/10 (62 306 голосів)[2], Metacritic — 55/100 (18 відгуків критиків) і 6,3/10 від глядачів (4 голоси)[8].
Під час показу у США, що почався 10 жовтня 1997 року, протягом першого тижня фільм показали у 2,103 кінотеатрах і він зібрав $10,020,378, що на той час дозволило йому зайняти 2 місце серед усіх тогочасних прем'єр. Фільм зібрав у прокаті у США $37,957,682, а у світі — $93,500,000, тобто $131,457,682 загалом[3] при бюджеті $70 млн.
Рік | Нагорода | Категорія | Номінант | Результат |
---|---|---|---|---|
1998 | Awards of the Japanese Academy | Найкращий іноземний фільм | фільм | Номінація |
Золотий глобус | Найкращий сценарій | Джон Вільямс | Номінація | |
Ґреммі | Найкраща інструментальна композиція | Джон Вільямс | Перемога | |
Guild of German Art House Cinemas (Guild Film Award — Gold) | Найкращий іноземний фільм | Жан-Жак Ано | Перемога | |
Motion Picture Sound Editors | Найкращий звуковий монтаж | Номінація | ||
Political Film Society Awards | Мир | фільм | Перемога | |
Розкриття | фільм | Номінація | ||
Права людини | фільм | Номінація | ||
Rembrandt Awards (Приз глядачів) | Найкращий актор | Бред Пітт | Перемога | |
YoungStar Awards | Найкраща гра молодого актора у драматичному фільму | Джам'янґ Джамтшо Ванґчук | Номінація |
- ↑ а б в Release dates for Seven Years in Tibet на сайті Internet Movie Database. — Процитовано 10 травня 2013 (англ.)
- ↑ а б Seven Years in Tibet на сайті Internet Movie Database. — Процитовано 10 травня 2013 (англ.)
- ↑ а б Seven Years in Tibet на сайті Box Office Mojo. — Процитовано 10 травня 2013 (англ.)
- ↑ Seven Years in Tibet на Allmovie. — Процитовано 10 травня 2013 (англ.)
- ↑ а б Full cast and crew for Seven Years in Tibet [Архівовано 16 лютого 2022 у Wayback Machine.] на сайті Internet Movie Database. — Процитовано 10 травня 2013 (англ.)
- ↑ Премьеры / Семь лет в Тибете [Архівовано 26 червня 2013 у Wayback Machine.] на сайті КиноПоиск. — Процитовано 10 травня 2013 (рос.)
- ↑ Seven Years in Tibet (1997) [Архівовано 26 травня 2013 у Wayback Machine.] на Rotten Tomatoes. — Процитовано 10 травня 2013 (англ.)
- ↑ Seven Years in Tibet [Архівовано 15 квітня 2012 у Wayback Machine.] на Metacritic. — Процитовано 10 травня 2013 (англ.)
- ↑ Awards for Seven Years in Tibet [Архівовано 17 квітня 2016 у Wayback Machine.] на Internet Movie Database. — Процитовано 10 травня 2013 (англ.)
- Seven Years in Tibet на сайті IMDb (англ.)
- Seven Years in Tibet на сайті Rotten Tomatoes (англ.)
- Seven Years in Tibet на сайті Metacritic (англ.)
- Seven Years in Tibet на сайті AllMovie (англ.)
![]() |
Це незавершена стаття про кінофільм. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |