Тадеуш Маньковський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Тадеуш.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Маньковський.
Тадеуш Маньковський
Tadeusz Mańkowski
Файл:Тадеуш Маньковський (1950-ті).jpg
Народився 2 серпня 1878(1878-08-02)
Львів
Помер 8 серпня 1956(1956-08-08) (78 років)
Краків
Поховання Сальваторський цвинтар
Громадянство Австро-Угорщина Австро-Угорщина → Польща Польща
Діяльність адвокат, мистецтвознавець, правник, музеєзнавець, викладач університету
Галузь мистецтвознавство[1], право[1], Q113958160?[1], музеєзнавство[1] і Armenian philologyd[1]
Відомий завдяки мистецтвознавець
Alma mater юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Знання мов польська[1]
Членство Польське наукове товариство у Львові
Роки активності 1900[2] — 1949[2]
Нагороди
офіцерський хрест ордена Відродження Польщі

Тадеуш Маньковський (пол. Tadeusz Mańkowski, 2 серпня 1878, Львів — 8 серпня 1956 Краків) — львівський правник, колекціонер, мистецтвознавець.

Біографія

Народився 2 серпня 1878 року в Львові в родині судді Володимира Маньковського і Ядвіґи з Лозинських. Вивчав правознавство у Львівському університеті. 1904 року здобув ступінь доктора права. У 1898–1902 роках працював у львівському Науковому закладі ім. Оссолінських, пізніше — як адвокат. Був одружений із Стефанією з Никоровичів. Захоплювався колекціонуванням, історією мистецтва. Від 1930 року працює виключно як мистецтвознавець. 1945 року виїхав до Польщі, очолював музей на Вавелі. 1948 року здобув ступінь доктора мистецтвознавства у Яґеллонському університеті. Там же у 1947–1955 викладав історію мистецтва Близького Сходу. 1951 року залишив роботу на Вавелі, після чого очолив кабінет гравюр Польської академії знань. Член Львівського наукового товариства, член-кореспондент Польської академії знань від 1932, дійсний член — від 1939. Від 1953 член Польської Академії Наук і Наукового товариства Варшави. Досліджував культуру і мистецтво Львова, історію вірменів Польщі, східне мистецтво. 1947 року відзначений Офіцерським хрестом Ордену Відродження Польщі.[3]

Видані праці

  • August Moszyński: architekt polski XVIII stulecia, 1928.
  • Lwowskie kościoły barokowe, 1932.
  • Sztuka Islamu w Polsce w XVII i XVIII wieku, 1935. Пізніше у 1959 році перевидана під назвою Orient w polskiej kulturze artystycznej.
  • Lwowska rzeźba rokokowa, 1937.
  • Genealogia sarmatyzmu, 1946.
  • Polskie tkaniny i hafty XVI—XVIII wieku, 1954.
  • Dzieje wnętrz wawelskich, 1952, друге видання — 1957.
  • Dawny Lwów, Londyn, 1973 (посмертне видання).
  • Dawny Lwów — jego sztuka i kultura artystyczna, Londyn, 1974.

Примітки

  1. ↑ а б в г д е Czech National Authority Database
  2. ↑ а б RKDartists
  3. ↑ Dział urzędowy // Monitor Polski. — 15 grudnia 1947. — № 149. — S. 1.

Джерела

  • Mańkowski Tadeusz // Wielka Encyklopedia Powszechna PWN. — Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1966. — T. 7. — S. 28.
  • Słownik historyków polskich. — Warszawa: Wiedza Powszechna, 1994. — S. 339, 340. — ISBN 83-214-1051-0.
  • Żygulski (junior) Z. Wspomnienie o Tadeuszu Mańkowskim // Cracovia Leopolis. — 1996. — № 5. — S. 6—8.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тадеуш_Маньковський&oldid=20536393