Тарасівка (Тячівський район)
| село Тарасівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Закарпатська область |
| Район | Тячівський район |
| Тер. громада | Нересницька громада |
| Код КАТОТТГ | UA21080090080090320 |
| Облікова картка | картка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1611 |
| Населення | 3067 |
| Площа | 36 км² |
| Густота населення | 85,194 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 90530 |
| Телефонний код | +380 3134 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°12′27″ пн. ш. 23°48′52″ сх. д. / 48.20750° пн. ш. 23.81444° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
426 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 90530, с.Тарасівка, вул.Центральна,150 |
| Карта | |
  Тарасівка | |
 Тарасівка | |
| Мапа | |
| |
Тара́сівка (Терешул) — село в Україні, в Закарпатській області, Тячівському районі. Входить до складу Нересницької сільської громади.
Село було засновано підлеглими родини Долгаї. Його ім'я вперше згадується в 1638 р. Село, можливо, було заселене між 1605 та 1638 роками, оскільки його назва не згадувалася раніше у грамотах.
У другій половині 17 століття воно перейшло у власність родини Bölsei Budai , яка була найбільшим землевласником регіону в цей час.
Дерев’яна церква за стилем належить до базилічних дерев’яних церков другої половини XIX ст. та першої половини XX ст., що характеризуються певним відступом від традиційної архітектури. Церква не має опасання, вівтарний п’ятигранний зруб вужчий і нижчий за наву. Башту увінчує невисокий конічний шпиль.
Нині зовнішній вигляд церкви зіпсовано: дахи оббито бляхою, стіни довго були вкриті стружковими плитами, а тепер їх поштукатурено. Біля церкви стоїть простої форми дерев’яна каркасна дзвіниця. У церкві зберігається різьблений хрест 1857 р.
Найдавнішою релігійною пам’яткою присілка є хрест із 1911 р. У 1975 р. заклали новий цвинтар і наступного року збудували там з дерева приміщення для цвинтарних атрибутів та інструментів. Згодом добудували ще одне приміщення і над ним встановили вежу з дзвоном, але спорудження маленької церкви не вдалося приховати. Комуністична влада району збунтувалася і в село вислали кран, щоб зруйнувати споруду. Зусиллями голови села вдалося знайти компроміс: краном зняли лише дзвіницю і вона роками стояла окремо на цвинтарі, а споруду домовилися вважати будинком ритуальних послуг.
У 1989 р. дзвіницю знову поставили на дах. Зруби церкви поштукатурили. Спорудженням церкви займалися Михайло Бердар, Василь Дикун, а своєрідний іконостас із розкішними царськими дверима та жертовник вирізьбив Андрій Сасин з Тарасівки. Біля церкви поставили каркасну дерев’яну дзвіницю з трьома дзвонами. Найдавніший дзвін походить з 1879 р.
Після переведення Михайлівської греко-католицької церкви в статус православної, дерев’яна православна церква якийсь час служила бібліотекою, а в 1961 р. згоріла.
За місцевими розповідями, невелику дерев’яну церкву в нижній частині села збудували місцеві майстри Іван Плиска та Іван Фіцай.
У 1979 р. церківцю перенесено на сільський цвинтар, де вона служить капличкою. Споруда має форми, характерні для малих церков у різних частинах Закарпаття: мініатюрну наву і вівтар, маленьку вежу вкриває чотирисхиле шатро, на головному фасаді – ґаночок з чотирма різьбленими стовпчиками.
У селі народилися:
- Іван Парканій (1896–1997) — чехословацький юрист та урядовий службовець, діяч русинської національної орієнтації.
- Надія Дьолог — фехтувальниця на кріслі колісному, параолімпійка, срібна призерка Паралімпіади-2024.
- храм св. пр. Іллі. 1934
- храм св. Юрія. 1991
- храм св. арх. Михайла. 1860
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
