Тарік ібн Зіяд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тарік ібн Зіяд
Tarik ibn Ziyad -.jpg
Народився 670
Помер 1 січня 720[1] або 722
Дамаск, Омейядський халіфат
Національність Berber[d]
Діяльність Воїн[2] і полководець
Конфесія іслам
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Тарі́к бен Зія́д (араб. طارق بن زياد‎15 листопада 689 — 11 квітня 720) — берберський генерал халіфату Омейядів, який почав завоювання Вестготського королівства у 711 році.

Він був спочатку заступником Муси ібн Нусаїра, губернатора Північної Африки, і був посланий, щоб почати вторгнення на Іберійський півострів.

29 квітня 711 року армія Таріка висадилися в Гібралтарі (ім'я Гібралтар походить від арабського імені Джабаль Аль-Тарік, що значить гора Тарік, або від Гібр Аль-Тарік, що значить скеля Тарік). Мавританська армія 19 липня 711 отримала вирішальну перемогу над військом короля вестготів Родеріка в битві над Гвадалете. Армія Таріка захопила Толедо, столицю вестготського королівства.

Згодом Тарік став губернатором Іспанії. Його відкликав назад до Дамаска халіф Омейядів Валідом I, бо він не санкціював мусульманське вторгнення до Іспанії.

Зображення Таріка відтворили на банкноті 1995 року номіналом 5 фунтів Гібралтару.

Примітки[ред.ред. код]