Бербери

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бербери Амазиги ⵉⵎⴰⵣⵉⵖⵏ Imaziɣen
Nomadic Berber in Morocco.jpg
Бербер-кочівник в Марокко
Кількість від 25 до 36 млн чол., або від 38 до 50 млн чол.
Ареал Марокко від 13[1] до 20[2][3] млн. чол., або 27 078 593 чол.[4]
Алжир від 9[1] до ≈13[5] млн. чол., або 32 320 000 чол.[6]
Франція більш ніж 2 млн чол.[7]
Нігер 1,620,000[8]
Малі 850,000[9]
Лівія 3,850,000[10]
Мавританія 114,000[11]
Туніс 110,000[12] або >6,589,652[13]
Буркіна-Фасо 50,000[14]
Єгипет 34,000[15] або 1,826,580[16]
Канада 25,885[17]
Ізраїль 3,500[18]
Мова Берберські мови (Тамазит); записується тіфіназьким алфавітом
Релігія Більшість — Іслам (Сунізм, Шиїзм та Ібадити)
Меншість — Апатеїзм, Християнство[19][20]

Бербери або Амазиги[21] (бербер. ⵉⵎⴰⵣⵉⵖⵏ, Imaziɣen) — корінна етнічна група Північної Африки. Бербери проживають на території, що простягається від Атлантичного океану до Оази Сива, що в Єгипті, від Середземного моря до ріки Нігер. Історично склалося, що вони розмовляють берберськими мовами, що є гілкою сім'ї афразійських мов. В сьомому столітті відбулося Арабське завоювання Північної Африки, тому в більшості берберів, що проживали в Магрибі змінилася рідна мова, утворилися діалекти. Після колонізації Північної Африки Францією, французьке управління успішно інтегрувало французьку мову в Алжирі, роблячи її офіціальною національною мовою та вимагаючи, аби все навчання проводилося французькою.[22] Іноземні мови, зокрема Французька та Іспанська, унаслідувані від європейських колоністів, використовуються більшістю освічених берберів (елітою) в Алжирі та Марокко у формальному контексті, такому, як висока освіта або бізнес.

Сьогодні більшість берберів проживає в північноафриканських країнах: здебільшого в Алжирі та Марокко;[23] деякі невеликі поселення також можна знайти в Нігері, Малі, Лівії, Мавританії, Тунісі, Буркіна-Фасо та Єгипті; також є великі діаспори у Франції, Канаді, Бельгії, Нідерландах, Німеччині та інших країнах Європи.[24][25]

Берберська самобутність зазвичай ширша, ніж мова та етнос, і охоплює всю історію та географію Північної Африки. Бербери не є цілісним етносом, і це поняття охоплює цілий спектр фенотипів, спільнот та походжень. Силою, що їх об'єднує є їхня мова, колективна самоідентифікація та самоасоціація з берберським спадком та історією.

У Північній Африці проживає від 25 до 30 мільйонів людей, що розмовляють берберськими мовами.[23] Число етнічних берберів (включаючи тих, що не розмовляють берберськими мовами) є набагато більшим, бо велика їх частина протягом багатьох десятиліть та століть навчилися інших мов (асимілювалися), і вже не розмовляють жодною з берберських. Більшість мешканців Північної Африки вважаються корінними берберами, хоча внаслідок арабізації більшість етнічних берберів ідентифікують себе як Арабізовані Бербери.[26][27]

Бербери називають себе імазигами (a-Mazigh), що можливо означає «вільні люди», або «благородні люди».[24] Назву, яку вони мають зараз, скоріше за все, дали їм римляни, що з латинської означає «незрозуміло говорити», оскільки на той час бербери не розмовляли ні латиною, не грецькою мовою. Можна провести паралелі з тим, як римляни називали усіх диких народів: «варвари». Деякі з найвідоміших берберів були нумідійськими царями: Масинісса, Югурта; берберо-римськими авторами: Апулей, Августин Аврелій; та берберо-римськими генералами: Лусій Квієт, що брав участь в Другій Іудейській війні (115—117 рр). Дакія аль-Кахіна була берберським релігійним та військовим лідером, що керувала жорстоким повстанням проти мусульмансько-арабської експансії Північної Африки. Кусаіла — чоловік, що проживав у 17-ому столітті — був лідером Аврабських племен берберів та королем Санхаджійської держави.

Список найвідоміших берберів в історії включає в себе Юсуфа ібн Ташфіна — короля Альморавідської імперії; Таріка ібн Зіяда — генерала, що підкорив Іспанію; Аббаса ібн Фірнаса — плодовитого винахідника та піонера в авіації; Ібн Батуту — середньовічного мандрівника, що подорожував на найдовшу дистанцію, про яку тільки чули в його час.

Назва[ред. • ред. код]

Докладніше: Бербер (етимологія) та Мурабтин

Назва «Бербер» походить від латинської мови (лат. barbarus (варвар)) та від грецька мова (грец. bàrbaros, βάρβαρος)[28]. Історія каже, що вперше термін «барбар» був використаний Римським консулом в Африці, аби описати Нумідію.[29] Використання терміну «берберський» поширилося, з приходом Вандалів в Африку, під час їхніх великих завоювань. Мусульманські історики деякий час після цього також згадували такий термін. Використання терміну «Berbers» в англомовній літературі розпочалося в 19-ому столітті, чим замінило більш давніший «Barbary» (Барбарія). Бербери були Маврами («Mauri»), на яких посилались в Мосарабська хроніка 754 під час Арабського завоювання Піренейського півстрова, перед тим, як їх стали називати терміном Moors (в англійській мові) та Moros (в іспанській) в хартіях й хроніках експансії християнами іберійських королівств. Цим же терміном користувалися, щоби посилатися на Аль-Андалус (мусульманську державу на Піренейському півострові), на Північну Африку і її мешканців, та й на мусульман загалом.Історик Абрагам Ісаак Ларедо[30] припускає, що назва Амазиги пішла від імені Мезеґ, що є перекладом ім'я біблійного предка Дедана, сина Шеби в Тарґумі[ru]. Згідно з Левом Африканським, назва «Амазиг» означає «вільна людина», однак справжнє походження є спірним, і етимологи не можуть дійти єдиної згоди щодо цього.

Єгиптяни, греки, римляни та візантійці згадували багато інших племен зі схожими назвами, що проживати в Північній Африці — місці, де й жили та живуть бербери. Назви цих племен відрізняються від класичних ресурсів, але, схоже, всі вони пов'язуються з тим, що сьогодні ми маємо на увазі під назвою Амазиги.

Передісторія[ред. • ред. код]

Докладніше: Доісторична Північна Африка
Печерний малюнок, що зображує людину
Малюнок в горах Ахаггар

Магриб і західна частина Північної Африки в цілому, як припускають, була заселена берберами від, якнайдавніше 10,000 року до н. е.[31] Вік північноафриканських печерних малюнків, що були знайдені в регіоні Тассілін-Адджер, оцінюється в 12 тисяч років. Інші були знайдені в Тадрарт-Акакус в Лівійській пустелі. Неолітичне суспільство відмічено початком процесу одомашнення диких тварин та натуральним господарством, що розвивалося в Сахарі та Середземноморському регіоні північної Африки (Магриб) у 6000-2000 роках до н. е. Цей спосіб життя, зображений у печерних малюнках гір Тассілін-Адджер у південно-східному Алжирі, домінував у Магрибі аж до початку класичного періоду. Перші приклади письма Тіфінаг також були знайдені в регіоні Оран.[32] Протягом доримської епохи існувало кілька незалежних берберських держав, таких як Массиліі.[33][34][35][36][37]

Історія[ред. • ред. код]

Походження[ред. • ред. код]

Античність[ред. • ред. код]

Нумідія[ред. • ред. код]

Мавританія[ред. • ред. код]

Середньовіччя[ред. • ред. код]

Бербери та Ісламське завоювання[ред. • ред. код]

Бербери в Аль-Андалузі[ред. • ред. код]

Сучасність[ред. • ред. код]

Сучасна демографія[ред. • ред. код]

Діаспора[ред. • ред. код]

Мови[ред. • ред. код]

Поширення[ред. • ред. код]

Хоча більшість мешканців Магрибу є нащадками Берберів, лише деякі «розкидані» етнічні групи успішно зберегли берберські мови. Ця таблиця наводить перелік цих груп.

Ібрагім Аґ Альгабіб, народжений батьками-туарегами з північного Малі
Зінедін Зідан, народжений берберськими батьками з Алжиру
Основні групи берберів
Група Країна Примітки
Блідські бербери Алжир в центральному Алжирі
Шауйя Алжир в основному проживають у східному Алжирі
Шенінійські та Двіратські бербери Туніс
Шенуйські бербери Алжир ори Варшаніс[en] та Шенуйя (західний Алжир)
Шільха Марокко гори Атлас
Джербійські бербери Туніс розмовляють мовою Джерба
Кабіли Алжир проживають в Кабілії
Матматійські бербери Туніс східний Туніс
Мозабіти Алжир долина Мзаб (південний Алжир)
Нафусі Лівія західна Лівія
Ріфи Марокко північне Марокко з меншістю в Алжирі
Санхаджі Мавританія Марокко Сенегал південно-західна Мавританія, Атлас, східне Марокко та північний Сенегал
Єгипет Оаза Сива
Тлемсенські бербери Алжир західний Алжир
Tuareg Алжир Лівія Нігер Малі Буркіна-Фасо Сахара (південний Алжир та північ Сахелю)
Заяни Марокко Середній Атлас Марокко
Зенати Алжир центрально-західний Алжир
Зувараси Лівія північно-західна Лівія

Релігія та віра[ред. • ред. код]

Згадки в ісламській історії[ред. • ред. код]

Згадки в християнській історії[ред. • ред. код]

Дохристиянська ера[ред. • ред. код]

Докладніше: Берберська міфологія
Традиційні берберські релігії — древній та традиційних набір вірувань та божеств, що притримувались берберськими автохтонами. Багато вірувань розвивалися локально, в той же час, як інші мали широкий контакт з африканськими традиційними релігіями (такими, як релігія Стародавнього Єгипту), або наслідували релігію Карфагену, юдаїзм, іберійську міфологію та елліністичні релігії. Більшість впливу прийшло з Ісламу та арабської міфології під час середніх віків. Деякі давні берберські вірування існують і сьогодні, точно в межах берберської культури та традицій.

Архітектура[ред. • ред. код]

Докладніше: Мавританська архітектура
Гадамес

Культура[ред. • ред. код]

Кухня[ред. • ред. код]

Музика[ред. • ред. код]

Фестивалі[ред. • ред. код]

Див. також[ред. • ред. код]

Примітки[ред. • ред. код]

  1. ↑ а б http://www.britannica.com/topic/Berber
  2. ↑ Morocco's Berbers Battle to Keep From Losing Their Culture / Arab minority forces majority to abandon native language.Peter Prengaman, Chronicle Foreign Service.March 16, 2001 [1]
  3. ↑ Teens in Morocco, Sandy Donovan, Compass point books, Minneapolis, United States,2008,p.42
  4. ↑ Tej K. Bhatia, William C. Ritchie (2006). The Handbook of Bilingualism. John Wiley & Sons. с. 860. ISBN 0631227350. Процитовано 19 July 2016. ; 80 % of population
  5. ↑ Algeria reinstates term limit and recognises Berber language. BBC News. 
  6. ↑ Tej K. Bhatia, William C. Ritchie (2006). The Handbook of Bilingualism. John Wiley & Sons. с. 860. ISBN 0631227350. Процитовано 16 July 2016. ; 80 % of population
  7. ↑ http://archive.wikiwix.com/cache/?url=http%3A%2F%2Fwww.dglflf.culture.gouv.fr%2Flgfrance%2Flgfrance_presentation.htm
  8. ↑ The World Factbook. 
  9. ↑ The World Factbook. 
  10. ↑ Tej K. Bhatia, William C. Ritchie (2006). The Handbook of Bilingualism. John Wiley & Sons. с. 860. ISBN 0631227350. Процитовано 16 July 2016. ; >60 % of population of 6,416,776
  11. ↑ Joshua Project. Tuareg, Tamasheq in Mauritania. 
  12. ↑ The World Factbook. 
  13. ↑ Tej K. Bhatia, William C. Ritchie (2006). The Handbook of Bilingualism. John Wiley & Sons. с. 860. ISBN 0631227350. Процитовано 16 July 2016. ; >60 % of population
  14. ↑ Joshua Project. Tuareg, Tamasheq in Burkina Faso. 
  15. ↑ Joshua Project. Berber, Siwa in Egypt. 
  16. ↑ Tej K. Bhatia, William C. Ritchie (2006). The Handbook of Bilingualism. John Wiley & Sons. с. 860. ISBN 0631227350. Процитовано 16 July 2016. 
  17. ↑ Statistics Canada: 2011 National Household Survey: Data tables
  18. ↑ Shokeid, Moshe. The Dual Heritage: Immigrants from the Atlas Mountains in an Israeli Village.
  19. ↑ Believers in Christ from a Muslim Background: A Global Census | Duane A Miller Botero - Academia.edu. academia.edu. Процитовано 27 March 2016. 
  20. ↑ *(фр.) Sadek Lekdja, Christianity in Kabylie, Radio France Internationale, 7 mai 2001
  21. ↑ Амазиги, вони ж бербери - білі племена Африки, забута гілка арійського народу. "СПАДЩИНА ПРЕДКІВ". 16 грудня 2015. Архів оригіналу за 01 серпня 2016. 
  22. ↑ Briggs, Carina Lynn (2010). Language, Identity, and Literary Expression in Algeria. Chapel Hill: University of North Carolina. Процитовано 12 November 2014. 
  23. ↑ а б North Africa's Berbers get boost from Arab Spring. Fox News. 5 May 2012. Процитовано 8 December 2013. 
  24. ↑ а б Morocco's Berbers Battle to Keep From Losing Their Culture. San Francisco Chronicle. March 16, 2001.
  25. ↑ Berbers: The Proud Raiders. BBC World Service.
  26. ↑ The World Factbook. 
  27. ↑ Tore Kjeilen. Berbers - LookLex Encyclopaedia. 
  28. ↑ Its ultimate etymological identity with barbarian is uncertain,[джерело?], Byzantine Greek βαρβαρία «land of barbarians» since the Middle Ages.
  29. ↑ Untitled Document. Процитовано 2 May 2015. 
  30. ↑ Abraham Isaac Laredo, Bereberos y Hebreos en Marruecos. Madrid: Instituto de Estudios Africanos. 1954. 
  31. ↑ Hsain Ilahiane, Historical Dictionary of the Berbers (Imazighen)(2006), p. 112, ISBN 0810864908
  32. ↑ Estes,Tiliouine, Richard J,Habib (2016). The State of Social Progress of Islamic Societies: Social, Economic. Springer. с. 115. ISBN 9783319247724. 
  33. ↑ Histoire de l'émigration kabyle en France au XXe siècleréalités culturelles … De Karina Slimani-Direche
  34. ↑ Histoire de l'émigration kabyle en France au XXe siècle. Процитовано 2 May 2015. 
  35. ↑ Les cultures du Maghreb De Maria Angels Roque, Paul Balta, Mohammed Arkoun
  36. ↑ Dialogues d'histoire ancienne à l'Université de Besançon, Centre de recherches d'histoire ancienne
  37. ↑ Les cultures du Maghreb de Maria Angels Roque, Paul Balta et Mohammed Arkoun
  38. ↑ Montagu Colvin, Howard. Architecture and the After-life. 1991, page 26
Європа
UNPO.png
Азія
дійсні
колишні²
Африка
Америка
Океанія
¹ Колишні члени ОНН, які вийшли зі складу організації після того як були прийняті до ООН.
² Включно з країнами та народами, чиє членство було призупинене.
Бербери у темах
Культура
Nomadic Berber in Morocco.jpg
Соціологія
Місця проживання
Мови
Народи
Історія
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бербери&oldid=20374118