Тейшеба

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Тейшеба (урартськ. DIM, Dte-e-i-še-ba) — урартский бог грому і війни, другий за значимістю бог урартського пантеону, слідом за верховним богом Халді. Дружиною бога Тейшеба вважалася богиня Хуба, його символом, як правило, був бик, хоча іноді Тейшебу зображували також на леві. Їхнім сином був бог Турані[1].

Більшість елементів урартської релігії було запозичено в Месопотамії, і бог Тейшеба був урартським аналогом ассирійського бога Адада та навіть позначався в урартському клинописі тією ж ідеограмою. Не викликає сумнівів його зв'язок з хуритським богом Тешубом[2].

Існує також версія, що бог Тейшеба був запозичений урартами з Месопотамії не безпосередньо, а за допомогою хетської міфології[3]. Відоме урартське місто Тейшебаіні, що розташовувалося на пагорбі Кармір-Блур у Вірменії було назване на честь бога Тейшеби.

Згідно з урартським клинописним текстам жертвопринесення для бога Тейшеби мало становити 6 биків і 12 овець[4].

Зображення бога Тейшеби
Tesheiba02~.jpg
Urartian God Teisheba on the bull.jpg
Reproduction of stone image of urartian god Teisheba on the bull.jpg
Urartian Art 03.jpg
Бронзова статуетка бога Тейшеба, виявлена ​​при розкопках Тейшебаіні, Історичний музей Вірменії Барельєф із зображенням божества з руїн урартської фортеці в Адільджевазі та його малюнок. Ванський музей. Уламок урартського трону з Топрак-калі, бронза, Ермітаж.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Піотровский Б.Б. Ванское царство (Урарту) / Орбелі Й.А. — Москва : Видавництво Східної літератури, 1959. — 286 с. — 3500 прим.
  • Меликишвили Г.О. Урартские клинообразные надписи. — Москва: Издательство АН СССР, 1960.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Дьяконов И. М. Архаические мифы Востока и Запада. М., 1990. С.98, 105
  2. Піотровский Б.Б. Ванское царство (Урарту) / Орбелі Й.А. — Москва : Видавництво Східної літератури, 1959. — С. 220. — 3500 прим.
  3. Піотровский Б.Б. Ванское царство (Урарту) / Орбелі Й.А. — Москва : Видавництво Східної літератури, 1959. — С. 220 — 221. — 3500 прим.
  4. Мелікишвілі Г.О. Урартские клинообразные надписи. — Москва : Издательство АН СССР, 1960.