Урартська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Урартська мова †
Поширена в: Урарту
Регіон: Східна Анатолія
Носії: мертва
Писемність: Урартський клинопис
Класифікація: Хурито-урартські мови
Офіційна: Урарту (9 — 6 ст. до Р.Х.)
Коди мови
ISO 639-3 xur

Ура́ртська мо́ва (ваннська, халдейська[1], халдська) — загальноприйнята назва для мови, якою говорили жителі давнього царства Урарту, яке знаходилося у районі озера Ван зі столицею поруч з місцерозташуванням сучасного міста Ван на Вірменському нагір'ї, у сучасній Східній Анатолії в Туреччині[2]. Цією мовою вірогідно говорила переважна більшість населення навколо озера Ван та у районі долини Заб.

Вперше засвідчена у 9 столітті до Р. Х., урартська зникла як писемна мова після падіння Урартської держави у 585 до Р.Х. і, вірогідно, незабаром вимерла. Її могла замінити рання версія вірменської мови, особливо під час правління персів, хоча перші письмові зразки вірменської з'являються лише у 4 столітті[3].

Класифікація[ред.ред. код]

Урартська мова — це ергативна, аглютинативна мова, що є несемітською та неіндоєвропейською, а належить до ізольованої хурито-урартської родини мов. Утім, припускають зв'язки урартської мови із північно-східними кавказькими мовами[4].

Писемність[ред.ред. код]

Збереглося багато написів у регіоні царства Урарту, записаних ассирійським клинописом.

Найдавніший текст урартською походить з часів царя Сардурі I, з 9 століття до Р. Х. Писемні тексти створювалися ще протягом 200 років, аж до падіння царства Урарту.

Наразі знайдено близько двох сотень написів урартською, які використовували модифікований клинопис[5].

Література[ред.ред. код]

  • C. B. F. Walker. Reading the Past: Cuneiform. British Museum Press, 1996, ISBN 0-7141-8077-7.
  • J. Friedrich. «Urartäisch», in Handbuch der Orientalistik I, ii, 1-2, pp. 31-53. Leiden, 1969.
  • Gernot Wilhelm. «Urartian», in R. Woodard (ed.), The Cambridge Encyclopedia of the World's Ancient Languages. Cambridge, 2004.
  • Vyacheslav V. Ivanov. «Comparative Notes on Hurro-Urartian, Northern Caucasian and Indo-European». UCLA, 1996
  • Mirjo Salvini. Geschichte und Kultur der Urartäer. Wissenschaftliche Buchgesellschaft, Darmstadt, 1995.
  • Jeffrey J. Klein. «Urartian Hieroglyphic Inscriptions from Altintepe», Anatolian Studies, Vol. 24, (1974), 77-94.
  • Speiser E. A. Introduction to Hurrian. — New Haven, 1941.
  • Bush F. W. A grammar of the Hurrian language. — Ann Arbor, 1964.
  • Thiel H.-J. Phonematic und grammatische Structur des Hurrischen // Das hurritologishe Archiv des Altorientalischen Seminars der Freien Universitat. — В., 1975.
  • Мещанинов И. И. Грамматический строй урартского языка. Ч. 1-2. — М.-Л.: Издательство АН СССР, 1958–1962.
  • Мещанинов И. И. Аннотированный словарь урартского (биайнского) языка. — М.-Л., 1978.
  • Меликишвили Г. А. Урартские клинообразные надписи. — М.: Изд-во АН СССР, 1960. — 504 с.
  • Меликишвили Г. А. Урартский язык. — М.: Наука (ГРВЛ), 1964. — 74 с. — (Языки народов Азии и Африки).
  • Дьяконов И. М. Языки Древней Передней Азии. — М., 1967.
  • Гвахария В. А. Словарь-симфония урартского языка. — М., 1963.
  • Արտակ Մովսիսյան «Վանի թագավորության (Բիայնիլի, Ուրարտու, Արարատ) մեհենագրությունը» (Артак Мовсісян «Храмові записи Ванського царства (Біайнілі, Урарту, Арарат))». — Єреван, 1998.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Застаріла і помилкова назва, оскільки халдеї були семітським народом.
  2. People of Ancient Assyria: Their Inscriptions and Correspondence — Page 89 by Jørgen Laessøe.
  3. Clackson, James P. T. 2008. Classical Armenian. In: The languages of Asia Minor (ed. R. D. Woodard). P.125.
  4. Sergei A. Starostin; Igor M. Diakonoff. Hurro-Urartian as an Eastern Caucasian Language. Munich: R. Kitzinger, 1986.
  5. The international standard Bible encyclopedia — Page 234 by Geoffrey William Bromiley