Тітарчук Володимир Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тітарчук Володимир Іванович
 Капітан
Загальна інформація
Народження 8 серпня 1968(1968-08-08)
Парипси
Смерть 17 жовтня 2014(2014-10-17) (46 років)
Донецьк, Україна
(мінометний обстріл)
Поховання Чернігів
Громадянство Україна Україна
Псевдо Теща, Іванович
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Танкові війська
Формування
 1 ОТБр
Війни / битви

Українські миротворчі місії в Африці
Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тітарчук.

Володи́мир Іва́нович Тітарчу́к (8 серпня 1968, Парипси, Житомирська область — 17 жовтня 2014, Донецький міжнародний аеропорт) — капітан Збройних сил України, танкіст 1-ї окремої танкової бригади. Учасник російсько-української війни, загинув у боях за Донецький аеропорт. Один із «кіборгів».

Життєпис[ред. | ред. код]

Його дід і батько були танкістами, Володимир учився в Північній Осетії, у військовому училищі. Навчання закінчив у Харкові — розвідник і танкіст. Брав участь у миротворчих операціях — країни Африки. У 1990-х роках потрапив під скорочення. Проживав у Менському районі. Працював дільничним міліціонером, через принциповість мав постійні конфлікти з кримінальним середовищем, криміналітет його «замовив», Тітарчука сильно побили. Дістав інвалідність, займався фермерством.

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

Докладніше: Російська збройна агресія проти України (з 2014) та Війна на сході України

Пішов добровольцем у військо 31 березня 2014-го. Служив у 5-й роті 2-го танкового батальйону 1-ї окремої танкової бригади. Був поранений у липні, приїздив додому в 10-денну відпустку.

Воював у Донецькому аеропорту. Називали його Івановичем або «тещею» — постійно нагадував молодим бійцям, щоби ховалися від обстрілів. Щодня на Т-64 «кіборгам» довозив в аеропорт набої, на броні евакуював поранених, відганяв пострілами терористів від терміналів. Важкопоранений під час одного з мінометних обстрілів проросійськими бойовиками. Поранених привезли в лікарню міста Красноармійськ, Тітарчук був непритомний. Другого дня його та ще кількох важкопоранених відправили на вертольоті в Дніпропетровськ, там прооперували. 17 жовтня о 6-й ранку «Іванович» помер.

Похований у Чернігові з військовими почестями та громадянською панахидою.[1] Вдома залишилися вдова Юлія, син-третьокласник Едуард, брат Михайло.

  • Могила Володимира Тітарчука. Кладовище Яцево. Жовтень 2018
    Могила Володимира Тітарчука. Кладовище Яцево. Жовтень 2018

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 21 жовтня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).[2]
  • нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно)
  • 30 листопада 2021 року — Почесна відзнака Чернігівської обласної ради «За мужність і вірність Україні»[3].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ У Чернігові провели в останню путь танкіста «кіборгів» Івановича
  2. ↑ Указ Президента
  3. ↑ На сесії обласної ради вшанували пам'ять Анатолія Мельника та земляків, які удостоєні Почесної відзнаки «За мужність і вірність Україні» (посмертно)

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тітарчук_Володимир_Іванович&oldid=36372563