Томазов Валерій В'ячеславович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Томазов (Томозов) Валерій В'ячеславович
Народився 27 лютого 1968(1968-02-27) (49 років)
м. Магдебург,
Німеччина Німеччина
Місце проживання Київ
Громадянство Україна Україна
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Галузь наукових інтересів історія
Заклад Інститут історії України НАН України
Вчене звання старший науковий співробітник
Науковий ступінь кандидат історичних наук
Науковий керівник Ю. А. Пінчук
Відомий завдяки: генеалогії
Батько В'ячеслав Томозов
Нагороди Грамота Верховної Ради України

ТОМАЗОВ (ТОМОЗОВ) Валерій В'ячеславович (27 лютого 1968 р., м. Магдебург, Німеччина) — історик, громадський та культурний діяч, дослідник проблем генеалогії, некрополістики, просопографії, етнічної історії України та історії української культури. Єдиний офіційно визнаний фахівець у даній галузі науки в Україні[1].

Наукова та науково-організаційна діяльність[ред.ред. код]

  • 1991 р. закінчив історичний факультет Київського державного університету ім. Тараса Шевченка.
  • 1991–1994 рр. — аспірант Інституту історії України НАН України,
  • з листопаду 1994 р. — молодший науковий,
  • з вересня 2005 р. — науковий співробітник відділу української історіографії Інституту історії України НАН України,
  • з 1 січня 2006 р. — науковий,
  • з 1 лютого 2006 р. — старший науковий співробітник відділу спеціальних історичних дисциплін Інституту історії України НАН України,
  • з 1 лютого 2008 р. — керівник центру спеціальних історичних дисциплін відділу української історіографії та спеціальних історичних дисциплін,
  • з травня 2008 р. — керівник Центру,
  • з березня 2009 р. — завідувач сектору генеалогічних та геральдичних досліджень відділу спеціальних галузей історичної науки та електронних інформаційних ресурсів.
  • 1996–2002 рр. — директор Інституту проблем народної культури — заступник генерального директора Українського центру культурних досліджень Міністерства культури і мистецтв України.

Кандидатська дисертація «Генеалогія козацько-старшинських родів: історіографія та джерела (друга половина XVII — початок XXI ст.)» (2005, науковий керівник. — доктор історичних наук, професор Ю. А. Пінчук). Наукове звання — старший науковий співробітник (2007 р.).

Автор понад 300 наукових та науково-популярних праць.

Член редколегії часописів «Записки історико-філологічного товариства Андрія Білецького», «Дворянский календарь» (Санкт-Петербург), «Сфрагістичний щорічник», заступник відповідального редактора наукових збірників «Історико-географічні дослідження в Україні» та «Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики».

Стипендії[ред.ред. код]

  • У 1996–1998 рр. — здобув стипендію для молодих учених НАН України,
  • 1998–1999 рр. — стипендіат Фонду державних стипендій Грецької Республіки,
  • 2004 р. — стипендіат-дослідник Міністерства освіти та релігійних культів Грецької Республіки.

Науково-громадська діяльність[ред.ред. код]

  • Дійсний член Українського геральдичного товариства (з 1994 р.),
  • «Русского генеалогического общества» у Санкт-Петербурзі (з 1995 р.),
  • «Историко-Родословного общества в Москве» (з 1995 р.),
  • голова Українського генеалогічного товариства (1996–2008),
  • член-кореспондент Міжнародної академії генеалогії (Франція; з 2011 р.),
  • член Ради (з 1996 р.) та секретар (1996–2008) Київського наукового історико-філологічного товариства Андрія Білецького,
  • член Президії Київського відділення Товариства Данте Алігієрі (з 2001 р.),
  • член колегії Київського (з 2005 р.) та Українського (з 2011 р.) товариства охорони пам'яток історії і культури,
  • член Експертної ради з питань дизайну пам'ятних монет України при Національному банку України (з 2006 р.),
  • член Українського комітету за возз'єднання мармурових скульптур Парфенону (з 2009 р.),
  • науковий керівник секції «Історія України» Київської малої академії наук (з 2010 р.).

Нагороди[ред.ред. код]

Вибрані праці[ред.ред. код]

  • Вони служили України // Хроніка 2000. Україна-Ізраїль. — К., 1998. — Вип. 21-22. — С. 62-71.
  • Модзалевский В. Л. Малороссийский родословник. Том V. — К.: Інститут українського археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, 1998. — Вип. 2. — 96 c. (Упорядкування).
  • Греки на українських теренах. Нариси з етнічної історії. Документи, матеріали, карти. — К.: Либідь, 2000. — 488 с., іл. (співавтори — М. Ф. Дмитрієнко, В. М. Литвин, Л. В. Яковлева, О. В. Ясь).
  • Родовід. Науково-методичний посібник. — К.: Український державний центр туризму і краєзнавства учнівської молоді, 2001. — 52 с.
  • Україна. Віхи історії. — К.: Мистецтво, 2001. — 432 с.: іл. (співавтор — О. В. Ясь), перевидання: К.: Мистецтво, 2003. — 432 с.: іл.
  • Становлення української генеалогії як наукової дисципліни. Початковий етап // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2001. — Число 6(7). — Ч. 1. — С. 96-104.
  • Нірод Ф. Спогади художника, або Записки щасливої людини. — К.: Либідь, 2003. — 180 с.; іл. (Упорядкування, вступна стаття, коментарі).
  • Модзалевский В. Л. Малороссийский родословник. Том V. — К.-СПб.: ВИРД, 2004. — Вип. 3. — 80 с. (Упорядкування).
  • Модзалевский В. Л. Малороссийский родословник. Том V. — К.-СПб.: ВИРД, 2004. — Вип. 4. — 80 с. (Упорядкування).
  • Модзалевский В. Л. Малороссийский родословник. Том V. — К. -СПб.: ВИРД, 2004. — Вип. 5. — 100 с. (Упорядкування).
  • Практично-утилітарна доба генеалогії козацько-старшинських родів (друга половина XVII — перша половина XIX ст.) // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. — Число 13. — Ч. 1. — С. 128–143.
  • Генеалогія козацько-старшинських родів: історіографія та джерела (друга половина XVII — початок XX ст.) — К.: Видавн. дім «Стилос», 2006. — 282 с.
  • Україна. — К.: Мистецтво, 2007. — 432 с.: іл. (співавтор — О. В. Ясь).
  • Греческие страницы украинской истории: популярное изложение. — К.: Лыбидь, 2009. — 224 с. (співавтор — О. В. Ясь).
  • Рід Маврогордато (гілка Нікола) на Півдні Російської імперії: історико-просопографічне дослідження // Український історичний журнал. — 2010. — № 2. — С. 235–245.
  • Рід Маврогордато (гілка Лакана) в Одесі: історико-генеалогічна розвідка // Архіви України. — 2010. — Вип. 3-4 (269). — С. 72-86.
  • Пантелій Амвросійович Маврогордато та його родина: до історії роду Маворогордато на Півдні України (генеалогічний нарис) // Студії з архівної справи та документознавства. — К.: Держкомархів України, УНДІАСД, 2010. — Том 18. — С. 142–149.
  • Το γένος των Μαυρογορδάτων (Μαυροκορδάτων) στη Ρώσικη Αυτοκρατορία (Рід Маврогордато (Маврокордато) в Російській імперії). — Χίος: Άλφα Πι, 2010. — 192 σελ.

Примітки[ред.ред. код]

  1. «ЗВЕЗДЫ ГЕНЕАЛОГИИ», сайт "Всероссийское Генеалогическое Древо" (рос.)

Біобібліографія[ред.ред. код]

  • Томазов Валерій В'ячеславович // Український центр культурних досліджень. — К.: УЦКД, 2002. — С. 37-38. (укр.)
  • Томозов (Томазов) Валерій В'ячеславович // Інститут історії України Національної академії наук України. 1936–2006. — К.: Інститут історії України НАН України, 2006. — С. 662. (укр.)
  • Томозов Валерий Вячеславович // Русское генеалогическое общество. Краткий биобиблиографический справочник. — СПб.: ВИРД, 1997. — С. 72-73. (рос.)
  • Томозов (Томазов) Валерий Вячеславович // Члены российских генеалогических обществ. — М.: Старая Басманная, 2009. — С. 80, 125. (рос.)