Тоні Белью

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тоні Белью Boxing pictogram.svg
зображення
Загальна інформація
Повне ім'я Ентоні Белью
Прізвисько Бомбардувальник
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Народився 30 листопада 1982(1982-11-30) (36 років)
Ліверпуль, Анґлія, Велика Британія
Проживання Ліверпуль, Англія Англія
Вагова категорія Напівважка вага (до 90,4 кг)
Стійка Правша
Зріст 189 см
Професійна кар'єра
Перший бій 16 листопада 1996
Останній бій 10 листопада 2018
Боїв 34
Перемог 30
Перемог нокаутом 20
Поразок 3
Нічиїх 1

Тоні Белью (англ. Tony Bellew, нар. 30 листопада 1982, Ліверпуль, Англія) — британський боксер-професіонал. Нині виступає у напівважкій вазі (до 90,4 кілограмів). Чемпіон Британської Співдружності (2010—2011), Чемпіон Європи (2015). Чемпіон світу в першій важкій вазі за версією WBC (2016 — 2017).

Життєпис[ред. | ред. код]

У дитинстві займався футболом і є прихильником цього виду спорту, уболіває за ліверпульський «Евертон». Згодом перейшов у кікбоксинг, де виграв 100 з 104 проведених поєдинків. Боксом почав займатися у 20 років. Провівши до 2007 року 47 поєдинків, перейшов у професіонали. Перший перший чемпіонський бій провів у 2011 році проти співвітчизника Нейтана Клеверлі, але поступився за рішенням суддів. Через 2 роки отримав другий шанс, вийшовши проти чемпіона світу в напівважкій вазі, канадця Адоніса Стівенсона. Белью, якому довелося втрачати вагу перед боєм, знову програв, на цей раз технічним нокаутом. Після цього вирішив піднятися в першу важку вагу, де зі зростом у 191 см почував себе набагато комфортніше. Наступного року Белью зумів взяти реванш у Нейтана Клеверлі, вигравши роздільним рішенням суддів. Чемпіоном світу став у 2016 році на рідному «Гудісон-Парку», перемігши Ілунгу Макабу з Демократичної Республіки Конго і здобувши вакантний пояс за версією WBC в першій важкій вазі. У березні 2017 та травні 2018 двічі достроково переміг колишнього чемпіона світу в першій важкій ваговій категорії за версієями WBA, WBC, The Ring та WBO і у важкій ваговій категорії за версією WBA, британця Девіда Хея. Після цього вирішив завершити кар'єру, але прийняв виклик українця Олександра Усика, який кинув його Белью після перемоги над Муратом Гассієвим в об'єднувальному поєдинку в першій важкій вазі в липні 2018 року. Бій з Усиком відбувся 10 листопада 2018 року на батьківщині британця в Манчестері. Після семи раундів за суддівськими записами Белью перемагав українця за очками, але у восьмому Олександр Усик відправив британця в нокаут. Після завершення поєдинку Тоні Белью оголосив про завершення професійної боксерської кар'єри[1].

Таблиця боїв[ред. | ред. код]

30 Перемог (20 нокаутом, 10 за рішення суддів), 3 Поразки (2 нокаутом, 1 за рішення суддів), 1 Нічия'
Номер п/п Результат Рекорд Суперник Спосіб Раунд, час Дата Місце проведення Примітки
34 Поразка 30–3–1 Україна Олександр Усик TKO 8 (12), 2:00 10 листопада 2018 Велика Британія Манчестер Арена, Манчестер, Англія Бій за титули WBA, WBC, IBF, WBO і The Ring в першій важкій вазі
33 Перемога 30–2–1 Велика Британія Девід Хей TKO 5 (12), 2:14 5 травня 2018 Велика Британія О2 Арена, Лондон, Англія
32 Перемога 29–2–1 Велика Британія Девід Хей TKO 11 (12), 2:16 4 березня 2017 Велика Британія О2 Арена, Лондон, Англія
31 Перемога 28–2–1 США Бі Джей Флорес KO 3 (12), 2:11 15 жовтня 2016 Велика Британія Ехо Арена, Ліверпуль, Англія 1-й захист титулу чемпіона світу за версією WBC в першій важкій вазі
30 Перемога 27–2–1 ДРК Ілунга Макабу KO 3 (12), 1:20 29 травня 2016 Велика Британія Гудісон-Парк, Ліверпуль, Англія Завоював вакантний титул чемпіона світу за версією WBC в першій важкій вазі
29 Перемога 26–2–1 Польща Матеуш Мастернак UD 12 12 грудня 2015 Велика Британія О2 Арена, Лондон, Англія Завоював вакантний титул чемпіона Європи за версією EBU у першій важкій вазі. Рахунок: 115-112, 115-112, 115-113
28 Перемога 25–2–1 Латвія Артурс Кулікаускіс TKO 5 (8), 2:07 5 вересня 2015 Велика Британія First Direct Arena, Лідс, Англія
27 Перемога 24–2–1 Хорватія Івіца Бакурін TKO 10 (10), 1:12 26 Jun 2015 Велика Британія Ехо Арена, Ліверпуль, Англія
26 Перемога 23–2–1 Велика Британія Нейтен Клеверлі SD 12 22 листопада 2014 Велика Британія Ехо Арена, Ліверпуль, Англія
25 Перемога 22–2–1 Бразилія Жуліо Сезар дус Сантус TKO 5 (12), 1:17 12 липня 2014 Велика Британія Ехо Арена, Ліверпуль, Англія Захистив титул чемпіона за версією WBO International в першій важкій вазі
24 Перемога 21–2–1 Росія Валерій Брудов KO 12 (12), 2:24 15 березня 2014 Велика Британія Ехо Арена, Ліверпуль, Англія Завоював вакантний титул чемпіона за версією WBO International в першій важкій вазі
23 Поразка 20–2–1 Канада Адоніс Стівенсон TKO 6 (12), 1:50 30 листопада 2013 Канада Колізей Пепсі, Квебек-Сіті, Канада Бій за титули чемпіона світу за версіями WBC і The Ring в напівважкій вазі
22 Перемога 20–1–1 Малаві Айзек Чілемба UD 12 25 травня 2013 Велика Британія О2 Арена, Лондон, Англія Захистив титул чемпіона за версіями WBC Silver в напівважкій вазі. Рахунок: 116-112, 117-112, 116-112
21 Нічия 19–1–1 Малаві Айзек Чілемба SD 12 30 березня 2013 Велика Британія Ехо Арена, Ліверпуль, Англія Захистив титул чемпіона за версіями WBC Silver в напівважкій вазі. Рахунок: 112-116, 114-114, 116-115
20 Перемога 19–1 Аргентина Роберто Болонті UD 12 17 листопада 2012 Велика Британія Кепітал ФМ Арена, Ноттінгем, Англія Завоював вакантний титул чемпіона за версіями WBC Silver в напівважкій вазі. Рахунок: 120-106, 119-107, 120-106
19 Перемога 18–1 Колумбія Едісон Міранда TKO 9 (12), 1:54 8 вересня 2012 Велика Британія Олександра-палас, Лондон, Англія Завоював вакантний титул чемпіона за версіями WBC International Silver в напівважкій вазі]] light-heavyweight title
18 Перемога 17–1 Велика Британія Денні Макінтош KO 5 (12), 0:38 27 квітня 2012 Велика Британія Ехо Арена, Ліверпуль, Англія Завоював титул чемпіона Великої Британії за версіями BBBofC в напівважкій вазі
17 Поразка 16–1 Велика Британія Нейтен Клеверлі MD 12 15 жовтня 2011 Велика Британія Ехо Арена, Ліверпуль, Англія Бій за титул чемпіона світу за версією WBO в напівважкій вазі. Рахунок: 112-117, 114-114, 113-116
16 Перемога 16–0 Велика Британія Овілл Маккензі UD 12 16 липня 2011 Велика Британія Ехо Арена, Ліверпуль, Англія
15 Перемога 15–0 Велика Британія Овілл Маккензі TKO 8 (12), 2:46 11 грудня 2010 Велика Британія Ехо Арена, Ліверпуль, Англія
14 Перемога 14–0 Велика Британія Боб Аджисейф UD 12 24 вересня 2010 Велика Британія Гросвенор-хаус, Лондон, Англія
13 Перемога 13–0 Гана Атолі Мур TKO 1 (12), 2:27 12 березня 2010 Велика Британія Ехо Арена, Ліверпуль, Англія
12 Перемога 12–0 Франція Мартіал Белла Олеме PTS 6 5 грудня 2009 Велика Британія Метро-радіо Арена, Ньюкасл, Англія
11 Перемога 11–0 Чехія Йиндржих Велекий TKO 1 (8), 1:28 30 жовтня 2009 Велика Британія Ехо Арена, Ліверпуль, Англія
10 Перемога 10–0 Велика Британія Нік Окот TKO 3 (8) 18 вересня 2009 Велика Британія Marriott Hotel Гросвенор-сквер, Лондон, Англія
9 Перемога 9–0 Велика Британія Меттью Елліс TKO 4 (6), 0:37 15 травня 2009 Велика Британія Одіссей Арена, Белфаст, Північна Ірландія
8 Перемога 8–0 Велика Британія Філ Гудвін KO 2 (4), 1:49 12 грудня 2008 Велика Британія Kingsway Leisure Centre, Віднес, Англія
7 Перемога 7–0 Латвія Євгенійс Андреєвс PTS 4 10 жовтня 2008 Велика Британія Everton Park Sports Centre, Ліверпуль, Англія
6 Перемога 6–0 Зімбабве Гастінгс Расані TKO 1 (4), 1:52 6 вересня 2008 Велика Британія Манчестер Арена, Манчестер, Англія
5 Перемога 5–0 Гана Айтей Паверс PTS 4 10 липня 2008 Велика Британія Goresbrook Leisure Centre, Лондон, Англія
4 Перемога 4–0 Велика Британія Пол Бонсон PTS 4 5 квітня 2008 Велика Британія Болтон Арена, Болтон, Англія
3 Перемога 3–0 Велика Британія Вейн Брукс KO 3 (4), 3:00 8 грудня 2007 Велика Британія Болтон Арена, Болтон, Англія
2 Перемога 2–0 Велика Британія Адам Вілкокс TKO 3 (4), 1:56 3 листопада 2007 Велика Британія Мілленіум, Кардіфф, Вельс
1 Перемога 1–0 Велика Британія Джемі Емблер TKO 2 (4), 1:00 6 жовтня 2007 Велика Британія Ноттінгем Арена, Ноттінгем, Англія

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]