Перейти до вмісту

Девід Хей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Девід Хей
зображення
Загальна інформація
Повне ім'яДевід Дерон Хей
ПрізвиськоКосар
(англ. The Hayemaker)
ГромадянствоВелика Британія Велика Британія
Народження13 жовтня 1980(1980-10-13) (44 роки)
Ламбет, Лондон, Велика Британія
Alma materBacon's Colleged
Вагова категоріяВажка (англ. heavyweight) (більше 90,892 кг)
СтійкаЛівобічна
Зріст191 см
Розмах рук198 см
Професіональна кар'єра
Перший бій16 листопада 1996
Останній бій14 липня 2012
ПоясWBA, WBC, WBO, The Ring
Боїв32
Перемог28
Перемог нокаутом26
Поразок4
Спортивні медалі
Представник Англія Англія
Чоловічий бокс
Чемпіонат світу з боксу
Срібло Белфаст 2001 Важка вага

Девід Хей (англ. David Haye;нар. 13 жовтня 1980, Ламбет, Лондон, Велика Британія) — британський спортсмен, професійний боксер. Чемпіон світу у першій важкій ваговій категорії за версієями WBA, WBC, The Ring (2007 — 2008 роки), WBO (2008) та у важкій ваговій категорії за версією WBA (2009 — 2011 роки). Срібний призер чемпіонату світу серед любителів (2001).

Аматорська кар'єра

[ред. | ред. код]

У віці 18 років Хей взяв участь в чемпіонаті світу 1999, на якому в напівважкій вазі зазнав поразки в 1/8 фіналу 2-8 від американця Майкла Сіммса, який і став чемпіоном. Через невдалий виступ на чемпіонаті світу, який був відбірковим, Хей не потрапив на Олімпіаду 2000.

2001 року на чемпіонаті світу Хей завоював срібну медаль в важкій вазі. В чвертьфіналі Хей переміг Себастьяна Кебера (Німеччина) — 21-18; в півфіналі здолав В'ячеслава Узелкова (Україна) — 25-15; а в фіналі, ведучи в рахунку після першого раунду з різницею 7 очок, програв технічним нокаутом в третьому раунді Одланьєру Солісу.

Професійна кар'єра

[ред. | ред. код]

8 грудня 2002 року провів перший професійний бій.

14 листопада 2003 року в бою проти Тоні Доулінга Хей, нокаутувавши суперника, завоював вакантний титул чемпіона Англії за версією BBBofC.

10 вересня 2004 року в бою за титул чемпіона за версією IBO Девід Хей зустрівся з 40-річним екс-чемпіоном світу за версією WBO британцем Карлом Томпсоном. Бій закінчився в 5 раунді технічним нокаутом Хея, який зазнав першої в профікар'єрі поразки.

16 грудня 2005 року в бою проти українця Олександра Гурова нокаутом в першому раунді Девід Хей виборов звання чемпіона Європи за версією EBU, після чого провів три вдалих захиста.

Хей проти Мормека

[ред. | ред. код]

10 листопада 2007 року Хей зустрівся в бою з чемпіоном світу в першій важкій вазі за версіями WBC та WBA французом Жан-Марк Мормеком. В четвертому раунді Мормек провів двійку в голову, потрясши Хея, а наступним ударом надіслав в нокдаун. Але француз не зумів добити претендента. А в сьомому раунді вже Хей надіслав в нокдаун Мормека. Той піднявся на рахунок 8, але рефері, оцінивши його стан, зупинив поєдинок. Хей став чемпіоном світу.

Хей проти Макарінеллі

[ред. | ред. код]

8 березня 2008 року відбувся об'єднавчий бій між чемпіоном WBC та WBA Девідом Хеєм і чемпіоном WBO Енцо Макарінеллі (Британія). Вже в другому раунді Хей зумів збити суперника з ніг. Рефері відрахував увесь відведений час, але зрозумівши, що Макарінеллі не в змозі продовжувати бій, зупинив поєдинок.

Перехід до важкої ваги

[ред. | ред. код]

Хей заволодів третім титулом, але вже за кілька місяців звільнив їх усі, оголосивши про перехід у важку вагову категорію.[1] 15 листопада 2008 року Хей встиг надіслати колумбійця Монте Барретта в нокдаун п'ять разів, перш ніж рефері в п'ятому раунді після останнього нокдауну зупинив бій.

Хей проти Валуєва

[ред. | ред. код]

На початку 2009 року було багато розмов про те, що наступним суперником Хея стане один із братів Кличко, та в липні британець обрав собі в суперники чемпіона WBA росіянина Миколу Валуєва.[2]

Поєдинок між Девидом Хеєм і Миколою Валуєвим відбувся 7 листопада 2009 року. Росіянин з перших секунд бою захопив центр рингу, намагаючись скористатися своїми габаритами, але не знайшов протидію швидкості і рухливості британця, який після нанесення одного-двох ударів відходив на безпечну відстань, не даючи змоги російському велетню поцілити в себе. Незважаючи на те, що Валуєв виглядав непереконливо в кожному раунді, один суддя нарахував нічию 114-114, а двоє інших віддали перемогу Хею з рахунком 116-112. Хей став чемпіоном світу в другій категорії, а Валуєв після цієї поразки завершив виступи[3].

3 квітня 2010 року в першому захисті титулу Хей провів бій проти екс-чемпіона світу американця Джона Руїса. Руїс з перших секунд пішов вперед, намагаючись захопити ініціативу, але Хей вдало контатакував, надсилаючи американця в нокдаун в першому, п'ятому, шостому раундах, і в дев'ятому раунді секунданти Руїса просигналізували про відмову від продовження бою.

13 листопада 2010 року Хей провів бій проти 39-річного співвітчизника олімпійського чемпіона 2000 Одлі Гаррісона. Бій передбачувано закінчився швидкою перемогою Хея.

Хей проти Володимира Кличка

[ред. | ред. код]

2 липня 2011 року у Гамбурзі відбувся довгоочікуваний об'єднувальний бій Девід Хей — Володимир Кличко. Бій пройшов в суперництві на дальній дистанції. Кличко не форсував події, працюючи переважно джебом. Хей намагався контраатакувати, але виходило у нього не досить вдало. Цього разу швидкість не допомогла британцю, і він втратив свій титул чемпіона за версією WBA.[4]

Після поразки від Володимира Кличка і відмови від негайного бою з Хеєм Віталія Кличка у жовтні 2011 року Хей повідомив Британську комісію з питань боксу (BBBofC), що не буде продовжувати боксерську ліцензію,[5] але 18 лютого 2012 року на прес-конференції після бою Віталій Кличко — Дерек Чісора стався конфлікт між Хеєм і Чісорою,[6] і бійці вирішили з'ясувати стосунки в ринзі. Поєдинок, який відбувся 14 липня 2012 року, завершився технічним нокаутом Чісори в п'ятому раунді. Цей бій не був визнаний офіційно більшістю боксерських організацій, а Британська комісія з питань боксу (BBBofC) погрожувала організаторам бою Хей — Чісора санкціями,[7] але пізніше поєдинок включили до офіційної статистики боксерів.

Таблиця боїв

[ред. | ред. код]
32 боя, 28 перемог (26 нокаутом), 4 поразки (3 нокаутом)
Результат Рекорд Суперник Спосіб Раунд, час Дата Місце Примітки
Поразка 28-4 Велика Британія Тоні Белью TKO 5 (12) 5 травня 2018 Велика Британія О2 Арена, Гринвіч, Лондон
Поразка 28-3 Велика Британія Тоні Белью TKO 11 (12) 4 березня 2017 Велика Британія О2 Арена, Гринвіч, Лондон
Перемога 28-2 Швейцарія Арнольд Г'єрджай TKO 2 (10) 21 травня 2016 Велика Британія О2 Арена, Гринвіч, Лондон
Перемога 27-2 Франція Марк де Морі TKO 1 (10) 16 січня 2016 Велика Британія О2 Арена, Гринвіч, Лондон
Перемога 26-2 Велика Британія Дерек Чісора TKO 5 (10) 14 липня 2012 Велика Британія Upton Park, Вест-Хем, Лондон Завоював вакантний титул інтерконтинентального чемпіона за версією WBA та вакантний титул інтернаціонального чемпіона за версією WBO у важкій вазі
Поразка 25-2 Україна Володимир Кличко UD 12 2 липня 2011 Німеччина Imtech-Arena, Гамбург Втратив титул чемпіона WBA Super (3-й захист Хея) у важкій вазі. Бій за титули чемпіона IBF (10-й захист Кличка), IBO (10-й захист Кличка), журналу Ринг (3-й захист Кличка), WBO (6-й захист Кличка) у важкій вазі
Перемога 25-1 Велика Британія Одлі Гаррісон TKO 3 (12) 13 листопада 2010 Велика Британія M.E.N. Arena, Манчестер Захистив титул чемпіона WBA (2-й захист Хея) у важкій вазі
Перемога 24-1 США Джон Руїс TKO 9 (12) 3 квітня 2010 Велика Британія M.E.N. Arena, Манчестер Захистив титул чемпіона WBA (1-й захист Хея) у важкій вазі
Перемога 23–1 Росія Микола Валуєв MD 12 7 листопада 2009 Німеччина Arena Nürnberger Versicherung, Нюрнберг, Баварія Завоював титул чемпіона WBA (2-й захист Валуєва) у важкій вазі
Перемога 22–1 Колумбія Монте Барретт TKO 5 (10) 15 листопада 2008 Велика Британія О2 Арена, Гринвіч, Лондон
Перемога 21–1 Велика Британія Енцо Макарінеллі TKO 2 (12) 8 березня 2008 Велика Британія О2 Арена, Гринвіч, Лондон Захистив титули чемпіона WBA Super (1-й захист Хея), WBC (1-й захист Хея), журналу Ринг (1-й захист Хея) в першій важкій вазі. Завоював титул чемпіона WBO (5-й захист Макарінеллі) в першій важкій вазі
Перемога 20–1 Франція Жан-Марк Мормек TKO 7 (12) 10 листопада 2007 Франція Palais des Sport Marcel Cerdan, Левелау-Перре, О-де-Сен Завоював титули чемпіона WBA Super (1-й захист Мормека), WBC (1-й захист Мормека), журналу Ринг (1-й захист Мормека) в першій важкій вазі

Промоутерська діяльність

[ред. | ред. код]

У грудні 2015 року Девід Хей отримав промоутерську ліцензію[8] і провів у 2016 — 2018 роках ще чотири поєдинки, в організації яких брав участь. А у жовтні 2018 року став менеджером свого колишнього суперника Дерека Чісори.[9]

Спортивні вподобання

[ред. | ред. код]

Девід Хей вболіває за футбольну команду з рідного району — «Міллуолл».[10]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Хэй выбрал Барретта. СПОРТ.UA (рос.). Архів оригіналу за 18 червня 2020. Процитовано 17 червня 2020.
  2. Хэй будет драться с Валуевым, а не Кличко. СПОРТ.UA (рос.). Архів оригіналу за 18 червня 2020. Процитовано 17 червня 2020.
  3. Этот день в истории: 10 лет назад Дэвид Хэй отправил на пенсию Николая Валуева | Fightnews.info. fightnews.info (рос.). Архів оригіналу за 9 листопада 2019. Процитовано 17 червня 2020.
  4. Володимир Кличко переміг Девіда Хея. Архів оригіналу за 4 липня 2011. Процитовано 3 липня 2011.
  5. Дэвид Хэй завершил карьеру. LB.ua. Архів оригіналу за 19 червня 2020. Процитовано 18 червня 2020.
  6. Чисора схлопотал и от Хэя. Газета.Ru (рос.). Архів оригіналу за 19 червня 2020. Процитовано 18 червня 2020.
  7. Организаторам боя Чисора – Хэй угрожают санкциями. Советский спорт (рос.). Архів оригіналу за 19 червня 2020. Процитовано 18 червня 2020.
  8. Дэвид Хэй стал промоутером. СПОРТ.UA (рос.). Архів оригіналу за 18 червня 2020. Процитовано 18 червня 2020.
  9. Дэвид Хэй стал менеджером Дерека Чисоры. Телеграф (рос.). Архів оригіналу за 19 червня 2020. Процитовано 18 червня 2020.
  10. Знамениті вболівальники. Архів оригіналу за 16 липня 2017. Процитовано 29 травня 2011.

Посилання

[ред. | ред. код]