Торі (селище)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Торі
Tori alevik
Країна Естонія Естонія
Повіт Пярнумаа
Волость Торі
Статус адміністративний центр волості
Площа 7,8 км²
Населення 457 (31.12.2011)[1]
Густота населення 58,6  ос./км²
Часовий пояс UTC+2, влітку UTC+3
Поштові індекси 86801, 86895
EHAK 8326
 
Estonia_P%C3%A4rnu_locator_map.svg
Estonia_P%C3%A4rnu_locator_map.svg
Торі

То́рі (ест. Tori alevik) — селище в Естонії, адміністративний центр волості Торі повіту Пярнумаа.

Населення[ред. | ред. код]

Чисельність населення на 31 грудня 2011 року становила 457 осіб[1].

Географічне положення[ред. | ред. код]

Селище розташоване на берегах річки Пярну (Pärnu jõgi).

Через Торі проходить автошлях 59 (Пярну — Торі). Від селища починаються дороги 252 (Каансоо — Торі) та 272 (Торі — Массу).

Селище має залізничну станцію на лінії Таллінн — Пярну.

Історія[ред. | ред. код]

Миза Торі вперше згадується в 1528 році. Спочатку маєток належав Лівонському ордену, а пізніше садиба перейшла в державну власність[2].

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Церква святого Георгія[ред. | ред. код]

Храм був побудований у 1852—1854 роках на місці старої церкви. У 1944 році будівля церкви згоріла, і лише в 1989 році почалося її відновлення. Регулярні богослужіння проводяться в церкві святого Георгія з 1994 року. Храм належить до Естонської євангелічно-лютеранської церкви. Церква святого Георгія — Меморіальна церква естонських солдат (Tori Eesti sõjameeste mälestuskirik). На стіні храму встановлені меморіальні дошки з іменами солдат, що воювали за незалежність Естонії.

Біля церкви в 2003 році був відкритий пам'ятник святому Георгію (скульптор Маті Кармін).

Міст у Торі[ред. | ред. код]

Залізобетонний міст через річку Пярну був збудований у 1936—1938 роках, але був зруйнований під час Другої світової війни. У 1956—1957 роках на цьому місці збудували новий міст, який носив титул найдовшого моста в Естонії (135,8 м) до 5 грудня 1981 року, коли відкрили в Тарту міст «Дружба» (488,2 м).

Музей[ред. | ред. код]

У 1934 році в головному будинку мизи Торі був відкритий перший в Естонії парафіяльний музей. Будинок є однією із найстаріших дерев'яних садибних будівель, що збереглися в Естонії.

Інші пам'ятки[ред. | ред. код]

Селище Торі має численні історичні та культурні пам'ятки, до яких належать кладовище, ворота цвинтаря, старий та новий будинки волосної управи, волосний арештантський будинок тощо.

Пам'ятки природи[ред. | ред. код]

Вздовж лівого берега річки Пярну розташовуються значні оголення пісковику середнього девону протяжністю близько 400 м, які взяті під охорону після утворення заповідника «Торі пиргу» (Tori põrgu, Торіське пекло)[3]. Заповідник отримав свою назву від печери, яка згадується в численних місцевих переказах про «Торіське пекло».

Господарство[ред. | ред. код]

У селищі працює конезавод, що займається розведенням торіської породи коней.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]