Святий Юрій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юрій / Георгій
MCB-icon13.jpg
Великомученик Юрій, зі сценами житія. XIII ст. (Візантійский і Християнський музей, Афіни).
мученик
Народився 256/285
Каппадокія, Римська імперія
Помер 23 квітня 303(0303-04-23)
Нікомедія, Віфінія, Римська імперія
День пам'яті 23 квітня (6 травня)
Патрон монархів, лицарів, воїнів
Атрибути спис, дракон

Ю́рій, або Гео́ргій (грец. Γεώργιος, лат. Georgious; 256/285 — 23 квітня 303) — римський воїн, християнський святий, мученик. Походив із греків Каппадокії. Син римського офіцера Гіротонія та його дружини християнки Поліхронії. Був гвардійцем та сподвижником римського імператора Діоклетіана. Під час гонінь на християн втратив усі посади. Мужньо прийняв смерть, відмовившись зректися своєї віри у Ісуса Христа. Вшановувався у християнстві як патрон воїнів; вважався покровителем військових правлячих родів (імператорів, королів, князів), лицарства, зокрема хрестоноців. В українській традиції був патроном Русі-України, Київщини, Галичини, Володимира, Львова, козацтва, українського війська тощо. На честь святого названий один з найбільших українських храмів — Собор святого Юра. День вшанування — 23 квітня (6 травня за григоріанським календарем). Також — Юр, Змієборець, Переможець.

Біографія[ред. | ред. код]

Святий Юрій (Георгій) народився у III столітті в Каппадокії. Він походив із князівського роду. Його батько обіймав високу посаду в римському війську, однак незабаром його скарали на смерть за Христа, і мати з дитиною переїхала до свого маєтку в Палестину, у місто Лідду. Вона присвятила життя вихованню сина, навчила його Святому Письму. Часто розповідала про християнських мучеників і про доблесний подвиг його батька. Святий Юрій вступив на військову службу і завдяки своїм здібностям і мужності, виявлених у боях, вже в молодості одержав звання полководця і трибуна при імператорі Діоклетіані. Він стає радником, супутником, наближеним імператора. Однак, коли Діоклетіан почав гоніння на християн, Святий Юрій не вагаючись відмовився від слави, почестей і земних благ і встав на захист віри свого батька — християнства. Міцний, непоборний воїн, він зазнав тяжких мук за сповідування Христа і загинув від них. І за цей подвиг в ім'я віри Церква нарекла його Побідоносцем.

До Юрія звертаються з проханням про здоров'я душевне та тілесне, про родючість землі, про допомогу і заступництво у боротьбі з ворогами рідної землі. Такі численні «обов'язки», очевидно, й забезпечили святому широку славу і поклоніння багатьох народів.

Вшанування[ред. | ред. код]

Шанування святого Юрія почалося з V століття, його вшановували, як мученика і воїна. Юрій став святим патроном візантійських імператорів, а пізніше і руських князів, у яких ім'я Юрія стає улюбленим. На Русі святий Юрій відомий з часів прийняття християнства наприкінці X століття. Він з'явився серед інших християнських святих із Візантії, де шанування його мало вже багатовікову традицію.

Саме з місця особливого шанування святого великомученика Юрія Переможця почалося хрещення Київської Русі. Святий Рівноапостольний князь Володимир прийняв святе хрещення в Криму біля Корсуня (Херсонеса) у Георгіївському монастирі.

Особливо багато для утвердження шанування святого Юрія зробив київський князь Ярослав Мудрий, який прийняв при хрещенні його ім'я. На честь свого святого заступника в 1030 р. він засновує місто Юр'їв, тобто місто Юрія. У 1037 р. Ярослав починає будівництво Георгіївського монастиря в Києві і зводить у ньому храм, який до наших днів не зберігся.

День освячення першого на Русі храму святого Юрія — 26 листопада 1051 р. — був відзначений установленням щорічного святкування цієї події. Він увійшов у народну пам'ять під назвою дня Юрія, або осіннього Георгія. З тих пір на колишній території Київської Русі Юрій стає ледве не першим у сонмі православних святих.

Класик російської літератури М. С. Лєсков, описуючи побут українського села Фарбованого у XIX ст. зазначає:

«Слово „русський“, в смысле малороссийский или южнорусский, тогда здесь резко противопоставлялось „московскому“ или великороссийскому, северному. Московское и „русськое“ — это были два разные понятия и на небе и на земле. Земные различия всякому были видимы телесными очами, а расчисления, относимые к небесам, познавались верою. По вере же великорусские дела подлежали заботам чудотворца Николая, как покровителя России, а дела южнорусские находили себе защиту и опору в попечениях особенно расположенного к малороссиянам святого Юрия или, по нынешнему произношению, св. Георгия.»

День Святого Юрія

День загибелі святого Великомученика — 23 квітня (6 травня н.с.) — відзначається Церквами східного обряду і віднесений до числа церковних свят.

Юріївське свято характерне багатьма цікавими звичаями, які в різних місцевостях України мають свої відмінності. Дохристиянські ритуали тут щільно переплелися з пізнішими — церковними.[1].

Зображення[ред. | ред. код]

Рафаель. «Битва св. Юрія зі змієм», 1506.

У середньовічній «Золотій легенді» постає як еталон лицаря, переможець дракона. Описаний в житії святого великомученика Юрія порятунок їм царівни від змія (дракона), вчинений ним вже після смерті, відтворений в іконографії даного святого, став самим впізнаваним його зображенням. Тому у європейському живописі зображувався у вигляді воїна-вершника, зазвичай хрестоносця, що вбиває змія списом. Знаком святого став хрест святого Юрія.

Храми[ред. | ред. код]

Україна[ред. | ред. код]

Храми, присвячені Юрію, споруджуються у всіх землях Русі. З X по XIII століття георгіївські церкви услід за Києвом і Володимиром були побудовані в Новгороді, Каневі та інших містах. Під час служб в них читали уривки з Житія і чудес Святого Юрія.

  • Львів:
  • Одеса:
    • Одеса з дня свого заснування перебуває під особливим духовним заступництвом Святого Великомученика і Переможця Георгія. Його зображення присутнє на старому гербі міста. Багато видатних одеситів і правителів міста були георгіївськими кавалерами. Однак у місті ніколи не було церкви, яка носила б ім'я Св. Великомученика. Історичну справедливість відновлено лише за наших днів. Єдиний Свято-Георгіївський храм. Одеси розташований на території 411-ї батареї, наповнюючи Меморіальний комплекс бойової слави міста особливим духовним змістом. У дерев'яній однобанній красуні-церкві багато молильників. Поминальні служби за полеглих воїнів «Душу свою, за други своя положивших» поєднуються з Божественною Літургією, за якою возносяться до Престолу Царя Небесного прохання про жертводавців існуючого і майбутнього храму. Настане час, і золота баня червоно-цегельної, під розшивку, церкви (червоний колір — колір мученицької крові), встромиться в безоднє небо. Зажевріє ще одна молитовна лампада перед іконою Всехвального Чудотворця і Переможця Георгія.
  • Вінниця

Патрон[ред. | ред. код]

Святий Юрій на гербі Погоня Руська.

Святий Юрій здавна став покровителем воїнів. Весь православний світ відзначає Юріїв день, як день захисника Вітчизни. Він є офіційним святом у Грузії, Болгарії, Сербії, Хорватії. Колись широко святкувався, як день Захисника Вітчизни і, взагалі, чоловічий день в Україні.

В українській народній традиції вважається повелителем вовків, на білому коні він полює у супроводі їх зграї[2]. Також відомий як винищувач гадів, замовляння від їхніх укусів були частиною українських традицій[3].

Геральдика[ред. | ред. код]

Святий Юрій був на гербі Брацлавщини.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ольга Рутковська, з книги «Забуте і воскресле», К.: 2007. – С. 32 – 36. «Святий Юрій небо відмикає, росу випускає...». Жінка-УКРАЇНКА. Процитовано 2016-05-06. 
  2. Вовк Ф. Студії з української етнографії та антропології, Прага 354 с. (170 с.)
  3. Таланчук О. М. Українські чари — К. : Либідь, 1994. — 43 с.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Святий Юрій