Тарту
| Тарту Tartu
| ||||
|---|---|---|---|---|
| ||||
    | ||||
 | ||||
| Основні дані | ||||
| 58°23′00″ пн. ш. 26°43′00″ сх. д. / 58.38333° пн. ш. 26.71667° сх. д.Координати: 58°23′00″ пн. ш. 26°43′00″ сх. д. / 58.38333° пн. ш. 26.71667° сх. д. | ||||
| Країна | Естонія | |||
| Адмінодиниця | Тарту[2] | |||
| Столиця для | Дерптське єпископство, Юріївський повіт, Тартумаа і Тарту | |||
| Засновано | 1262 | |||
| Площа | 38,8 км² | |||
| Населення | ▼ 95 074 (2012)[1] | |||
| Водойма | Емайигі | |||
| Міста-побратими | Берум, Девентер, Феррара, Гапнарф'єрдюр, Гямеенлінна, Каунас, Люнебург, Тампере, Турку, Солсбері, Рига, Зютфен, Веспрем | |||
| Часовий пояс | UTC+2 і DAZD | |||
| Номери автомобілів | T | |||
| GeoNames | 588335 | |||
| OSM | r2153396 ·R | |||
| Поштові індекси | 50050–51111 | |||
| Міська влада | ||||
| Вебсайт | tartu.ee | |||
| Мапа | ||||
 | ||||
|
| ||||
|
| ||||
 Тарту у Вікісховищі | ||||
Та́рту (ест. Tartu, південноестонське наріччя: Tarto, у 1030-1224 й у 1893-1918 Ю́р'їв дав.-рус. Юрьѥвъ, рос. Юрьев; у 1224-1893 Дерпт нім. Dorpat, Dörpt також, іноді, Дорпат, Тарбату[3]) — друге за величиною місто в Естонії, центр Південної Естонії. Тарту відоме як традиційний інтелектуальний центр Естонії: у Тарту міститься єдиний класичний університет — Тартуський університет (ест. Tartu Ülikool), заснований 1632 року та найстаріший театр в Естонії — Ванемуйне (ест. Vanemuine).
Історія[ред. | ред. код]
Тарту відомий як поселення стародавньої людини[4] з середини I тисячоліття н. е. (ймовірно у V—VI столітті)[4] під назвою Тарбату[5] (ест. tarvas — «тур, первісний бик»). У XI столітті дружина київського князя Ярослава Мудрого приєднала частину земель естів до Київської Русі, князь заснував на цих землях місто Юр'їв (за своїм хрестильним ім'ям Юрій). Після розпаду Київської Русі місто послідовно потрапляло під управління Новгородської республіки, Лівонського ордену, Речі Посполитої, Шведського королівства, Російської імперії, СРСР та Естонії, чим зумовлено різноманіття варіантів назв міста. У 1893 році місту повернено історичну назву Юр'їв (рос. Юрьев); після здобуття Естонією незалежності в 1918 р. воно отримує сучасну назву, що зберігалася і в радянський період.
Демографія[ред. | ред. код]
Згідно з даними Євростату, населення Тарту складається з таких етнічних груп (дані 2006 року):
| Національність | % |
|---|---|
| Естонці | 80,2 % |
| Росіяни | 15,7 % |
| Українці | 1,2 % |
| Фіни | 1,1 % |
| Інші | 1,8 % |
Наступна таблиця відображає зміну кількості населення Тарту. Дані взяті з офіційних переписів населення, починаючи з 1881 року[6] та міністерства статистика Естонії[7]:
| Рік | Населення |
|---|---|
| 1881 | 29,974 |
| 1897 | 42,308 |
| 1922 | 50,342 |
| 1934 | 58,876 |
| 1959 | 74,263 |
| 1970 | 90,459 |
| 1979 | 104,381 |
| 1989 | 113,320 |
| 1995 | 104,874 |
| 2000 | 101,241 |
| 2005 | 101,483 |
| 2006 | 101,740 |
| 2007 | 101,965 |
Культура і мистецтво[ред. | ред. код]
Театр[ред. | ред. код]
- Музично-драматичний театр «Ванемуйне» (ест. Vanemuine), заснований у 1870.
Музеї[ред. | ред. код]
- Естонський національний музей (заснований у 1909, в 1940–1988 роках — етнографічний музей Естонії) — одне з найзначніших сховищ предметів матеріальної культури естонського народу;
- Тартуський міський музей;
- Тартуський художній музей;
- Музей Підземелля КДБ;
- Естонський літературний музей (колишня назва — Літературний музей ім Ф. Р. Крейцвальда);
- Будинок-музей письменника Оскара Лутса;
- Естонський спортивний музей;
- Музей пошти;
- Тартуський музей іграшок;
- Тартуський музей «До Пушкіна з Дерпта»;
- Тартуський музей співочого свята.
Музеї Тартуського університету[ред. | ред. код]
- Історичний музей Тартуського університету;
- Художній музей Тартуського університету;
- Зоологічний музей Тартуського університету;
- Геологічний Музей Тартуського Університету.
Бібліотеки[ред. | ред. код]
Руський слід[ред. | ред. код]
 | Цей розділ містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. (травень 2022) |
Повість врем'яних літ пише про похід київського князя Ярослава Мудрого 1030 року: «В тому ж році пішов Ярослав на чудь, і переміг їх, і поставив город Юр'їв». Ярослав Мудрий назвав городище Юр'їв згідно зі своїм християнським ім'ям. Це була перша згадка про Тарту у писемних джерелах.
У середині ХІХ ст. в Дерптському університеті вчився, а згодом працював Бунге Олександр Андрійович, ботанік, уродженець Києва.
Михайло Косач, старший брат Лесі Українки, більш як 10 років проживав у Тарту — вчився, здобував освіту, працював. З 1891 року Михайло Косач вже навчався у Дерптському (Тартуському) університеті. Водночас захоплювався літературою (опублікував у галицьких часописах новели під псевдонімом Михайло Обачний), а також фотографією і етнографією.
1894 р. Михайло успішно закінчив у Дерптському університеті математичне відділення, перевівся на фізичне і незабаром завершив освіту. Ще студентом працював асистентом фізичного кабінету, де готував і проводив досліди під керівництвом професора Б. Б. Голіцина, відомого вченого, згодом академіка, основоположника сейсмології як точної науки, винахідника сейсмографа, першого президента Міжнародної сейсмічної асоціації.
Навесні 1895 р. захистив дисертацію з фізики на тему «Актиноелектричні явища». Викладав фізику та математику в Тартуській жіночій гімназії. Мав низку технічних винаходів, брав участь у роботі української громади в Тарту.
Він вступив до Товариства Природознавців, на засіданні якого виголосив доповіді «Заломлення світла на межі двох одновісних кристалів» та «Спрощена форма машини Атвуда». Університетські колеги відзначали його високу лекторську майстерність.
Юріївський (Тартуський) університет для ознайомлення з газовими двигунами відрядив на кілька днів М. Косача до Кельна.
Працюючи асистентом професора О.І.Садовського[ru]в Юріївському (Тартуському) університеті, брав безпосередню участь (був співавтором) в дослідах із виявлення механічної обертової дії світла на кристалічну пластинку. У передмові до своєї статті професор Садовський зазначає:
|
У підсумку я дозволю собі подякувати асистентові кафедри фізики в Юріївському Університеті М. П. Косачу, який допомагав мені в усіх моїх експериментальних спробах виявити очікувані явища. Як зацікавлення наукою, так і зацікавлення питанням, яке я опрацьовував, змусили його затратити на цю допомогу значно більше часу, ніж це вимагалося його безпосередніми обов'язками. Фізична Лабораторія Юріївського університету. Жовтень, 1898. | 
|
Теоретичні розрахунки майже через 40 років (1935 р.) були підтверджені американським вченим Річардом Бетом (у виконанні цих дослідів його консультував А. Ейнштейн), і отримали назву ефект Садовського.[8]
Леся Українка. Повертаючись із Санкт-Петербурга в Україну наприкінці лютого 1900 року, Леся Українка відвідала Дерпт (Тарту). В той час там жив її брат Михайло Косач. Він був приват-доцентом Дерптського університету. Велике враження справила на поетесу багата університетська бібліотека. В книзі запису почесних гостей залишився автограф Лесі Українки. В бібліотеці зберігається і перше видання збірника віршів поетеси «Думи і мрії». Недовго гостювала Леся Українка у брата. Дні її перебування припали на Шевченківські дні. Українська «Громада» організувала традиційний вечір, який був присвячений великому пророку. На цьому вечорі поетеса прочитала кілька своїх віршів.
У Дерпті Ольга Косач (в заміжжі Косач-Кривинюк), молодша сестра Михайла та Лесі, була в кінці 1900-го — на початку 1901-го, а роком раніше, повертаючись із Петербурга, у брата й зовиці гостювала Леся. До речі, в листі до матері з Дерпта вона згадує про «домашні» знімки маленької братової доньки Євці, яку Михайло фотографував сам.
В пам'ять про відвідини естонської землі на фасаді тартуського будинку, де зупинялась Леся Українка, Посольство України в Естонській Республіці 25 лютого 2001 року відкрило меморіальну дошку (https://vsesvit.miok.lviv.ua/news/12).
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
Див. Категорія:Уродженці Тарту
- Бесєдіна-Невзорова Віра Павлівна (1894—1971) — радянська мовознавиця, славістка.
- Бодуен де Куртене Софія (1887—1967) — російська та польська художниця, представниця раннього російського авангарду.
- Леен Кульман (1920 -1943) — радянська розвідниця, Герой Радянського Союзу.
- Март Ніклус (* 1934) — естонський правозахисник та політик.
- Владімір Ріївес (1916—1978) — естонський астроном.
- Тоомас Саві (* 1942)- естонський політик, лікар, член європейського парламенту.
- Руут Тармо (1896—1967) — естонський театральний та кіноактор.
Проживали[ред. | ред. код]
Дерптські воєводи[ред. | ред. код]
Див. також[ред. | ред. код]
Виноски[ред. | ред. код]
- ↑ Статистика населення Естонії [Архівовано 2013-07-07 у Wayback Machine.](ест.)
- ↑ http://metaweb.stat.ee/get_classificator_file.htm?id=4412334&siteLanguage=et
- ↑ In the fifth century Estonians built the first fortress at Tarbatu — from which both the modern Estonian name of Tartu and the Germanic name of Dorpat derive: Batten, Alan Henry (1988). Resolute and Undertaking Characters. Springer. ISBN 978-90-277-2652-0.
- ↑ а б Р. Пуллат, Э. Тарвел, «История города Тарту», Таллин, изд. «Ээсти раамат», 1980 г., стр.11
- ↑ In the fifth century Estonians built the first fortress at Tarbatu — from which both the modern Estonian name of Tartu and the Germanic name of Dorpat derive: Batten, Alan Henry. {{{Заголовок}}}. — ISBN 978-90-277-2652-0.
- ↑ Statistics Estonia: General Data for 1881, 1897, 1922, 1934, 1959, 1970, 1979, 1989 Censuses
- ↑ Statistics Estonia: Population by Gender, Age Group and County
- ↑ Михайло Косач (Михайло Обачний). Твори. Київ: Видавничий дім «Комора». 2017. ‒ C. 564—566.
Посилання[ред. | ред. код]
- Тарту // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Тарту — Юр'єв — Дерпт — пізнавальний портал про місто Тарту російською мовою
- Веб камери
- Знайомства в Тарту[недоступне посилання з липня 2019]
- Радіостанції Тарту
- Віртуальний тур по Тарту
- ЛЕСЯ УКРАЇНКА І ЕСТОНІЯ: https://vsesvit.miok.lviv.ua/news/12
- Леся Українка в Тарту (Естонія): https://www.facebook.com/Institute.of.the.diaspora.studies/posts/2843399599118593/
- Пушкар Н., Ковальчук М. МЕМОРІАЛЬНІ РЕЛІКВІЇ РОДИНИ КОСАЧІВ ІЗ ФОНДІВ ВОЛИНСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ. «Знято у Дерпті…»: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/40190/44-Pushkar.pdf?sequence=1
|
| |||||||||
| |||||||||||||||||
