Трудове (Ріпкинський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Трудове
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Ріпкинський
Рада/громада Гучинська сільська рада
Код КОАТУУ 7424482602
Облікова картка Трудове 
Основні дані
Засноване 1714[1]
Колишня назва Білоцерківка
Населення 160
Площа 0,94 км²
Густота населення 170,21 осіб/км²
Поштовий індекс 15064
Телефонний код +380 4641
Географічні дані
Географічні координати 51°40′53″ пн. ш. 30°59′16″ сх. д. / 51.68139° пн. ш. 30.98778° сх. д. / 51.68139; 30.98778Координати: 51°40′53″ пн. ш. 30°59′16″ сх. д. / 51.68139° пн. ш. 30.98778° сх. д. / 51.68139; 30.98778
Середня висота
над рівнем моря
145 м
Водойми р. Білоус
Місцева влада
Адреса ради 15064, с. Гучин, вул. Миру, 26; тел. 4-72-40
Карта
Трудове. Карта розташування: Україна
Трудове
Трудове
Трудове. Карта розташування: Чернігівська область
Трудове
Трудове

Трудове́ (в минулому — Білоцерківка) — село в Україні, в Ріпкинському районі Чернігівської області. Населення становить 160 осіб. Орган місцевого самоврядування — Гучинська сільська рада.


Історія[ред. | ред. код]

За даними на 1859 рік у власницькому селі Білоцерківка Чернігівського повіту Чернігівської губернії мешкало 345 осіб (153 чоловічої статі та 192 — жіночої), налічувалось 45 дворових господарств[2].

Станом на 1886 у колишньому державному й власницькому селі Довжицької волості мешкало 437 осіб налічувалось 89 дворових господарств, існували вітряний млин, крупорушка[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 583 осіб (271 чоловічої статі та 312 — жіночої), з яких 574 — православної віри[4].

Під час Української революції та російсько-української війни в селі сталося декілька масових убивств, зокрема вбивство дворянської родини Комаровських. 7 березня 1918 року банда з 16 осіб, переважно мешканців сусіднього Довжик, увірвалася в будинок, де святкувалися іменини Хрисанфа Миколайовича Комаровського та вбили його та не менше 10 інших членів його родини та прислуги. Про цей злочин повідомлялося в тодішній пресі та спогадах більшовиків — учасників тих подій.[5][6]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ВРУ
  2. рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с., (код 390)
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  4. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-261)
  5. Олена Малишко (Березовська). Трагедія дворянського роду Комаровських — предтеча Голодомору. Європейська Україна
  6. Горобець, Сергій (2017). ЗА ЩО БОРОЛАСЯ РОЇЩЕНСЬКА РЕСПУБЛІКА? НОВИЙ ПОГЛЯД НА «ГЕРОЇВ» МИНУЛОГО // Філософія освіти і педагогіка,№ 40. с. 26–35.

Посилання[ред. | ред. код]