Вербичі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Вербичі
Країна Україна Україна
Область Чернігівська
Район/міськрада Ріпкинський
Рада Вербицька сільська рада
Код КАТОТТГ UA74100330090094280
Основні дані
Засноване 1640-і
Населення 566
Площа 2,6 км²
Густота населення 217,69 осіб/км²
Поштовий індекс 15015
Телефонний код +380 4641
Географічні дані
Географічні координати 51°43′10″ пн. ш. 31°10′01″ сх. д. / 51.71944° пн. ш. 31.16694° сх. д. / 51.71944; 31.16694Координати: 51°43′10″ пн. ш. 31°10′01″ сх. д. / 51.71944° пн. ш. 31.16694° сх. д. / 51.71944; 31.16694
Середня висота
над рівнем моря
151 м
Відстань до
обласного центру
48 км
Відстань до
районного центру
9 км
Найближча залізнична станція Голубичі
Відстань до
залізничної станції
8 км
Місцева влада
Адреса ради 15015, Чернігівська обл., Ріпкинський р-н, с. Вербичі, вул. Перемоги, 14
Карта
Вербичі. Карта розташування: Україна
Вербичі
Вербичі
Вербичі. Карта розташування: Чернігівська область
Вербичі
Вербичі
Мапа

Ве́рбичі — село в Україні, у Ріпкинському районі Чернігівської області. Населення становить 566 осіб. Орган місцевого самоврядування — Вербицька сільська рада.

Історія[ред. | ред. код]

Точна дата чи період заснування села залишаються нез'ясованими, найраніші свідчення про Вербичі походять з 1640-их рр.. Тоді село було на території ланових наділів[1].

27 травня 1657 р. гетьман Богдан Хмельницький своїм Універсалом відновив права військового товариша Павла Ярмултовського на село ним втрачене під час Національно-визвольної війни: «приворочаемъ село его власное, Вербичи названное». А 1667 р. Павло Ярмултовський отримав «випис» з Чернігівської «съезжей избы» від стольника Кирила Хлопова на володіння Вербичами. Старожили села на час проведення Генерального слідства про маєтності у 1729—1730 рр. ще пам'ятали, що П. Ярмултовський після «лядської війни» одружився зі шляхтянкою, спадкоємицею Вербич, а 1657 р. отримав універсал Б. Хмельницького. Проте, 2 березня 1670 р. гетьман Дем'ян Многогрішний, підтверджуючи права на Вербичі вдові Мар'яні Ярмултовській, згадує «славной памяти небожчика Павла Ярмолтовского» та «власніе его ґрунта отческіе». Підтвердні універсали на Вербичі: полковника Якова Лизогуба — обивательці чернігівській Мар'яні Ярмултовській, датованого 27 жовтня 1687 р., гетьмана Івана Мазепи — Марії Ярмултовській та її онукові Павлові Ворошилі, синові зятя Петра Ворошили, датованого 11 вересня 1688 р., а також Павлові Ворошилі «въ подтвержденіе его владетельныхъ правъ», датованого 2 серпня 1697 р.. 1 січня 1709 р. Іван Скоропадський надав підтвердний універсал осиротілим дітям покійного Павла Ворошили та їх опікунці пані Івановій Забіліній. На час проведення Генерального слідства про маєтності Вербичами володів зять Ворошили значковий товариш Яків Іллін.

1764 р. вже згадується як окрема «слобода Вербицкая», у якій 1767 р. — «приезжій дворикъ» райці Чернігівського магістрату Івана Санковського, уступленому тестем Юхимом Йозефовичем 25 березня 1753 р..

За ревізією 1782 р. у Вербичах мешкало козаків: виборних — 53 особи чоловічої статі та 58 жіночої, підпомічників — 3 і 3 відповідно[2].

В часи Російської імперії було державним та власницьким селом. Станом на 1885 р. у селі мешкало 600 осіб та налічувалося 98 дворів. Входило до складу Ріпицької волості — історичної адміністративно-територіальної одиниці Городнянського повіту Чернігівської губернії з центром у містечку Ріпки.[3]

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 671 особа, з яких 291 чоловік та 380 жінок[4].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 561 особа[5].

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:

Мова Відсоток
українська 93,82 %
російська 6,01 %

Економіка[ред. | ред. код]

  • Селянське (фермерське) господарство «Крокус», що спеціалізується на вирощуванні зернових та технічних культур[7].

Інфраструктура[ред. | ред. код]

Освіта[ред. | ред. код]

У селі працює одна школа — Вербицька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, де навчаються 78 учнів (директор Самойлович Анатолій Михайлович)[8][9].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кулаковський П. Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої (1618–1648). — С. 289.
  2. Горобець С., Ситий І. Чернігівщина козацька. Ройська сотня: історія створення, населені пункти, сотенна старшина. — С. 45-47.
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  4. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Чернігівська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  5. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Чернігівська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  6. Розподіл населення за рідною мовою, Чернігівська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  7. СФГ «Крокус»
  8. Вербицька ЗОШ І-ІІІ ступенів Ріпкинського р-ну Чернігівської обл.
  9. Вербицька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Ріпкинського району Чернігівської області

Джерела[ред. | ред. код]

  • Горобець С., Ситий І. Чернігівщина козацька. Ройська сотня: історія створення, населені пункти, сотенна старшина. — Чернігів : Десна Поліграф, 2012. — 168 с. — 500 прим. — ISBN 978-966-2646-32-0.
  • Кулаковський П. Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої.1618-1648. — Київ : Темпора, 2006. — 495 с. — ISBN 966-8201-17-5.

Посилання[ред. | ред. код]