Труханова Наталія Володимирівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Труханова Наталія Володимирівна
Народилася1885[1][2][3]
Київ, Російська імперія
Померла1956[1][2][3]
Москва, СРСР
ПохованняНоводівичий цвинтар
Країна Російська імперія
 Франція
 СРСР
Діяльністьбалетмейстерка, балерина
Знання мовфранцузька[4]
БатькоQ116787524?
IMDbID 1336018

Наталія Володимирівна Труханова (1885, Київ — 1956, Москва) — російська балерина.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Дочка російського актора, прем'єра київської оперети, Володимира (Едмунда, на честь героя п'єси Александра Дюма «Кін») Давидовича Бостунова та Марі Браун — француженки, уродженки Ельзасу.

Після приїзду з матір'ю до Москви, у віці п'ятнадцять з половиною років, вийшла заміж за поручика Б. Ф. Труханова (одружившись, вона вирватися з-під сімейної опіки), з яким незабаром розлучилася.

З 1904 року жила у Франції. У короткий термін перетворилася на великого майстра танцю. Працювала і була знайома з Сергієм Дягілєвим, Федором Шаляпіним, Ріхардом Штраусом, Айседорою Дункан . Її друзями, колегами, однодумцями стали Моріс Равель, Макс Рейнгардт, Каміль Сен-Санс, на музику якого «Танець смерті» Труханова створила хореографічну мініатюру, яка вразила композитора. Леоніда Собінова в одному з листів з подивом зазначав: «Труханова вся сповнена думок про свої танці. Я навіть не очікував, що це у неї таке серйозне заняття… На столі у неї фотографія Массне з найприємнішим написом. Наступного сезону вона танцює тут новий балет його».

У 1911 році Поль Дюка присвятив артистці свій балет «Пері», який вона виконала в 1912 році в Парижі. З 1918 року була дружиною Олексія Ігнатьєва, з яким у 1937 році приїхала до Радянського Союзу.

Автор спогадів «На сцені та за лаштунками», відзначеними академіком Євгеном Тарле як «чарівні мемуари, сповнені чоловічого розуму та чарівної жіночності».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б в Catalog of the German National Library
  3. а б в NUKAT — 2002.
  4. Identifiants et RéférentielsABES, 2011.

Джерела

[ред. | ред. код]