Ісідора Дункан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Айседора Дункан)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ісадора Дункан
англ. Isadora Duncan
Isadora Duncan ggbain 05654.jpg
Ісадора Дункан
Ім'я при народженні Дора Анджела Дункан
Народилася 27 травня 1877(1877-05-27)
Сан-Франциско, Каліфорнія, США
Померла 14 вересня 1927(1927-09-14) (50 років)
Ніцца, Третя французька республіка
·дорожньо-транспортна пригода
Поховання
Громадянство США США
Діяльність танцівниця
Відомі учні Yu Rongling[d]
Володіє мовами англійська[3]
Конфесія атеїзм
Брати, сестри  • Раймонд Дункан[d] і Augustin Duncan[d]
У шлюбі з Єсенін Сергій Олександрович
Діти Deirdre Craig[d] і Patrick Augustus Duncan[d]
IMDb nm0241984

Айседора Дункан (англ. Isadora Duncan; *27 травня 1877, Сан-Франциско, США — †14 вересня 1927, Ніцца, Франція) — американська танцівниця.

Айседора Дункан, 1896 рік

Вважається основоположницею вільного танцю — предтечі танцю модерн. Використовувала давньогрецьку пластику, хітон замість балетного костюма, танцювала босоніж. У 19211924 жила в Росії, організувала студію в Москві. Була одружена з Сергієм Єсеніним. Удостоєна місця на Поверсі спадщини.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 27 травня 1877 в Сан-Франциско у родині Джозефа Данкана, котрий, збанкрутівши, залишив дружину з чотирма дітьми.

Айседору, приховавши справжній вік, у 5 років віддали до школи. У 13 років Дункан покинула школу, вважаючи її непотрібною, і серйозно зайнялася музикою й танцями, роблячи опору на самоосвіту.

Була бісексуалкою та атеїсткою.

У січні 1913-го поїхала на гастролі до Росії, де погіршився її психічний стан. Втратила дітей у автокатастрофі. Мала галюцинації і викидень. Після 1904 народила дочку від Едварда Гордона Крега.

У 1921-му познайомилася з Сергієм Єсеніним (шлюб розірвала в 1924-му). Зазвичай, описуючи цей союз, автори відзначають його любовно-скандальну сторону, однак Айседору з Єсеніним пов'язували і творчі стосунки. Останнім чоловіком Дункан був 25-річний російський піаніст Віктор Сєров, невірність якого довела Айседору до спроби самогубства. За кілька днів після цього, 14 вересня 1927 року, у Ніцці Айседора Дункан загинула під час нещасного випадку у власному автомобілі. Похована в Парижі, на цвинтарі Пер-Лашез.

Кар'єра[ред. | ред. код]

До 1902 року виступала разом із Лоі Фуллер, котра кардинально вплинула на формування виконавського стилю Дункан.

У 18 років переїхала до Чикаго, де стала виступати з танцювальними номерами у нічних клубах. Дункан демонстрували там як екзотичну диковинку, бо вона танцювала босоніж у грецькому хітоні, що на той час неймовірно шокувало і вражало публіку.

У 1903 році разом з усією родиною здійснила артистичне паломництво до Греціі. Тут Дункан ініціювала будівництво храму на горі Копанос для проведення танцювальних занять (сьогодні— Центр вивчення танцю імені Айседори і Раймонда Дункан). Виступи Дункан у храмі супроводжувалися хором вибраних нею десяти хлопчиків-співаків, з якими вона з 1904 року давала концерти у Відні, Мюнхені, Берліні.

У 1904 році познайомилася з театральним режисером-модерністом Едвардом Гордоном Крегом. В кінці 1904 — початку 1905 років дала кілька концертів в Санкт-Петербурзі і Москві, де, зокрема, познайомилася зі Станіславським.

У січні 1913 року знову виїхала на гастролі до Росії. Тут у Дункан знайшлося чимало шанувальників і послідовників, які започаткували власні студії вільного, або пластичного, танцю. В 1921 році нарком освіти РРФСР Луначарський офіційно запропонував Дункан відкрити танцювальну школу у Москві, пообіцявши фінансову підтримку. Дункан була переповнена планів щодо життя і творчості у новій, вільній від старих поглядів та забобонів, країні більшовиків: «Поки пароплав ішов на північ, я оглядалася з презирством і жалістю на всі старі встановлення та звичаї буржуазної Європи, які я покидала. Відтепер я буду лише товаришем серед товаришів, я вироблю великий план роботи для цього покоління людства. Прощавай нерівність, несправедливість і тваринна грубість старого світу, який зробив мою школу нездійсненною!». Незважаючи на урядову підтримку, в післяреволюційній Росії Дункан зіткнулася з важкими побутовими проблемами, такими як голод, відсутність опалення. Більшу частину грошей для школи їй довелося здобувати самостійно. Самій танцівниці відвели для перебування реквізовану квартиру балерини колишніх Імператорських театрів Катерини Гельцер.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Сироткина И. Свободное движение и пластический танец в России. — М.: Новое литературное обозрение, 2011. — 319 с.

Література[ред. | ред. код]