Туле (фантомний острів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Туле (острів-примара))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фрагмент мапи Carta Marina (XVI ст.) з зображенням острова Туле, який, був описаний Піфеєм.

Туле[1] (грец. Θούλη, лат. Thule) — фантомний острів на півночі Європи, який описується грецьким мандрівником Піфеєм в його звіті «Про океан» (лат. De Oceano).

Античні джерела[ред. | ред. код]

Оригінал звіту Піфея до нас не дійшов, але змогли зберегтися перекази в деяких джерелах, наприклад: в «Загальній історії» Полібія написано: «... той Піфей, хто ввів багатьох в оману, повідомляючи, що перетнув всю Британію пішки, поміщає острів окружністю в 40 тисяч стадій і розповідає про Туле, в тих місцях, де не існує власне суші, моря і повітря, а тільки якась суміш цих елементів, консистенція якої можна порівняти з желе і в якій не можна ні йти, ні пливти» [2]. Найбільш ранній опис острову, що дійшов до нас — згадка в «Географії» Страбона близько 20 року н. е. [3] В якій він пише, що Піфей стверджував, що до цього острову треба пливти шість днів на північ від Британії, і про те, що Туле знаходиться біля «замершого моря». В книзі 5 Страбон додає, що Піфей стверджував, що острів є найпівнічнішим островом Британських островів.[4] Також Страбон переказуя слова Піфея детально описує жителів Туле.[5]

Вислів ultima Thule[ред. | ред. код]

В класичній середньовічній літературі вислів «найвіддаленіший Туле» (лат. ultima Thule), мав значення будь-якого далекого місця[6].

Інші згадки[ред. | ред. код]

Острів згадується великою кількістю мореходів, які плавали в Північній Атлантиці, одним з них був Христофор Колумб, в 1477 році, в 1910 археологічну культуру ескімосів у Канаді та Гренландії назвали Туле[7].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Тихоходки — Ульяново. — Москва : Советская энциклопедия, 1977. — 624 с. — (Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров ; 1969—1978, т. 26).
  2. Полібій. Загальна історія. XXXIV
  3. LacusCurtius • Strabo's Geography — Book I Chapter 4. penelope.uchicago.edu. Процитовано 14 червня 2020. 
  4. LacusCurtius • Strabo's Geography — Book II Chapter 5 (§§ 1‑17). penelope.uchicago.edu. Процитовано 14 червня 2020. 
  5. Strabo (1917). Geographica, 4. 5. 5. Translated by Jones, H.L. Cambridge, MA: Harvard University Press.
  6. Herrero, Nieves; Roseman, Sharon R. (2015). The Tourism Imaginary and Pilgrimages to the Edges of the World. Channel View Publications. с. 122. ISBN 9781845415235. Архів оригіналу за 21 червня 2020. Процитовано 14 червня 2020. 
  7. Ілюстрований атлас географічних відкриттів (Українською мовою). Київ: Махаон-Україна. 2014. с. 28–29. ISBN 978-617-526-576-5. 

Посилання[ред. | ред. код]