Тулярин
 | Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
Туляри́н (лат. tularinum) — діагностичний біологічний препарат, який являє собою суспензію в гліцериново-фізіологічному розчині вбитих при температурі 70°С туляремійних бактерій вакцинного штама з концентрацією 10 мільярдів мікробних тіл в 1 мл за туляремійним стандартом. Застосовують як алерген у діагностиці туляремії. Тулярин у медичній практиці використовують у вигляді медичних препаратів «Тулярин для внутрішньошкірного застосування (Tularinum ad usum intracutaneum)»[1] та «Алерген туляремійний рідкий для нашкірного застосування».[2]
Проба з тулярином[ред. | ред. код]
Проведення шкірно-алергічної проби за допомогою тулярина дозволяє виявити специфічну гіперчутливість сповільненої дії до туляремійного збудника в організмі людини. Проводять цю пробу у двох варіантах:
- Внутрішньошкірна проба. Тулярин вводять внутрішньошкірно (в/ш) 0,1 мл у середню третину внутрішньої поверхні передпліччя. Результат проби враховують через 24-48 годин. Його вважають позитивним за наявності почервоніння, інфільтрату, діаметр якого не менше 0,5 см. При наявності позитивної проби у людини або є гостра туляремія як мінімум тривалістю 5—7 днів, або він колись її переніс. Позитивна реакція може запізнитися при тяжкому перебігу хвороби. Гальмування позитивної реакції може також мати місце у випадку раннього застосування антибіотиків у лікуванні хворого.
- Нашкірна проба. Іноді проводять нашкірну алергічну пробу: ампулу з тулярином для нашкірного введення[3]струшують декілька разів допоки рідина в ній не стане рівномірно каламутною, потім піпеткою для очей на середню третину плеча наносять одну краплю тулярину та через краплю скарифікатором роблять дві паралельні насічки і ретельно втирають тулярин у скарифіковану шкіру. Насічки не мають бути ані поверхневими, ані дуже глибокими. Після їх нанесення має виступити кров у вигляді «краплі роси». Нашкірну пробу оцінює лікар, її вважають позитивною, якщо через 48 годин з'являються почервоніння та набряк шкіри в місці скарифікації розміром не менше 0,5 см. Нашкірна проба є позитивною як при гострій туляремії, так і через тривалий час після її перенесення.
Іноді введення тулярину може призвести до посилення симптомів хвороби, особливо при в/ш введенні.
Туляринову пробу застосовують для діагностиці туляремії у тварин.[4]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Тулярин для внутрикожного применения — Инструкция по применению (рос.)
- ↑ Алерген туляремический жидкий (рос.)
- ↑ Препарат не можна використовувати для подшкірного або внутрішньошкірного введення, адже це може спричинити бурхливу місцеву та загальну реакції.
- ↑ Кисленко В. Н., Колычев Н. М., Госманов Р. Г. Ветеринарная микробиология и иммунология: учебник: [для вузов по специальности 111801 «Ветеринария»] / Под ред. В. Н. Кисленко ГЭОТАР-Медиа, 2012—746 стр. ISBN 9785970422984 (рос.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Перетрухина А. Т., Блинова Е. И. БАКТЕРИЙНЫЕ И ВИРУСНЫЕ ПРЕПАРАТЫ Издательство: Академия Естествознания. 2010 — ISBN 978-5-91327-156-3 (рос.)
- Інфекційні хвороби (підручник) (за ред. О. А. Голубовської). — Київ: ВСВ «Медицина». — 2012. — С. 778 — 12с. кольор. вкл. (О. А. Голубовська, М. А. Андрейчин, А. В. Шкурба та ін.) ISBN 978-617-505-214-3;