Турбівський каоліновий завод

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Турбівський каоліновий завод
Гербткз.jpg
герб каолін заводу
Дані підприємства
країна Україна
Адреса 22513, Вінницька область, Липовецький район, смт Турбів, вул. Миру, 77
Індекс 22513
Координати 49°33′25″ пн. ш. 28°58′04″ сх. д. / 49.55694° пн. ш. 28.96778° сх. д. / 49.55694; 28.96778Координати: 49°33′25″ пн. ш. 28°58′04″ сх. д. / 49.55694° пн. ш. 28.96778° сх. д. / 49.55694; 28.96778
Реєстраційні дані
Код ЄДРПОУ 05474145
Код ІНН 054741402109
Код КОТАУУ 0522255500
Дата заснування 1925 рік
Керівники
Директор Пужанський Валентин Владиславович
Головний Бухгалтер Хмарук Рита Миколаївна
Інше
Середня чисельність працівників 38 чол.
Залізнична станція Калинівка I
Cайт підприємства ПрАТ "Турбівський каоліновий завод"
Карта
У зв'язку з аварійним станом турбівської залізничної колії усі відправлення залізничним транспортом відбувається зі станції Калинівка 1

Турбівський каоліновий завод - є підприємством, що спеціалізується на виробництві збагаченого каоліну і кварцових пісків фракціонованих, видобутого на однойменному родовищі первинних каолінів.

Історія[ред. | ред. код]

Каолінове підприємство за часів Російської імперії[ред. | ред. код]

В дореволюційній Росії розробка каоліну Турбівського родовища проводилася ручною працею.

в 1903-1907 роках, коли завод промисловці царської Росії вирішили будувати порцеляно-фаянсовий завод в Славуті Хмельницької області був випробуваний Турбівський каолін. Результати перевершили очікування. З цього часу починається промисловий видобуток каоліну. Добували його, і збагачували, примітивними способами: викопували каолін сирець - лопатою, відвозили ручними тачками в чани-мішалки, які приводилися в рух кінною тягою. Змішаний з водою каолін подавався по жолобах в чани, де і відстоювався. Кращі частинки каоліну різали на частки у вигляді цегли і відправляли в Славуту, пісок осідав на дно чану.

Здійснюючи керівництво цими роботами - Павло Бернардович Адельгейм, надалі відомий як найкращий фахівець по каоліну в дореволюційній Росії.

Завод після соціалістичної революції[ред. | ред. код]

Під керівництвом українського хіміка-технолога Б.С. Лисіна у 1925 році на базі старого підприємства видобутку каоліну, яке не працювало з часів війни, спорудили каоліновий завод. У перший рік своєї роботи підприємство виробило 5 тис. тонн кускового каоліну. Згодом потужність підприємства зростала і на кінець 1937 року досягла майже 38 тис. тонн каоліну на рік. Трудові рекорди окремих передовиків підготували умови для переходу на стахановські методи праці цілих бригад, цехів і змін. У 1937-1938 рр. на ці методи перейшли зміни каолінового заводу, очолювані комуністами Л.Г. Александровой і Г.І. Поповим.

Виробництво[ред. | ред. код]

Збагачення глинистої сировини, збільшує якість та чистоту виходу виготовленої продукції. Мета процесу збагачення каолінів передбачає виділення з них основного глинистого мінералу - каолініту, очищеного від крупнозернистих домішок і барвників. Каолін в природі зустрічається у вигляді полімінеральної суміші, що складається з каолініту, кварцу, польового шпату, слюди, заліза і титановмістних з'єднань, причому розмір часток кварцу, польового шпату і слюди в 10-100 разів перевищує розмір часток каолініту. На цій різниці в розмірах часток і, отже, маси частинок заснований спосіб збагачення глинистих матеріалів (каоліну). Збагачений каолін містить в основному каолініт, в той час як в каоліновій руді його не більше ніж 45%. На Турбівському каоліновому заводі використовується мокрий спосіб збагачення. При мокрому збагаченні дезінтеграція каоліну-сирцю і відділення глинистої фракції від піску проводиться у водному середовищі. Для поліпшення відділення глинистої фракції додають електроліти (електролітовий спосіб). Електроліти інтенсифікують процес збагачення, сприяють підвищенню щільності каолінової суспензії при одночасному зниженні витрати води в 4-5 разів , покращують умови відділення каолінітових частинок від домішок . Відбувається осадження піску і інших кам'янистих домішок.З мішалок суспензію зливають в чани через спускний кран , розташований вище дна мішалки з урахуванням висоти осаду кам'янистих важких частинок . У чани додають коагулятори (вапняне молоко, поліакриламід та ін). Для укрупнення каолінітові частинок . З чанів суспензію подають насосами в камерні фільтр - преси, в яких відбувається часткове зневоднення суспензії (при тиску 1 МПа і часу фільтрації 50 хв). Далі коржі подрібнюють і направляють в сушильний барабан. Температура теплоносія на вході в сушильний барабан 800-900 ºС, на виході - 100-150 ºC. Висушений каолін тарують в мішки і відправляють на склад готової продукції.

Використання виготовленої продукції[ред. | ред. код]

Каоліну марки КС-1 знайшов використання в паперовій, гумовій, вогнетривкій промисловостях, а також в тонкокерамічнїй промисловості для виробів технічної порцеляни та фаянсу.Кварцові піски фракціоновані основним чином використовуються для фільтрації води.

Примітки[ред. | ред. код]

http://ukrssr.com.ua/vinn/lipovetskiy/turbiv-lipovetskiy Турбів, Липовецький район, Вінницька область | Історія міст і сіл у складі Української РСР

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Месторождения глин СССР/А.Д.Федосеев, Ф.А.Зенькович/ Москва 1937 год. - ст 456,457