Тур'ї Ремети

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Тур'я Ремети
Герб
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район Перечинський район
Рада Тур'є-Реметівська сільська рада
Код КАТОТТГ UA21100210010031664
Основні дані
Засноване 1451
Населення 3340
Площа 4,886 км²
Густота населення 683,6 осіб/км²
Поштовий індекс 89221
Телефонний код +380 3145
Географічні дані
Географічні координати 48°42′51″ пн. ш. 22°35′38″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
204 м
Водойми річки Тур'я, Туричка, Велика Ружа, Клокотива
Місцева влада
Адреса ради 89221, Закарпатська обл., Переченський р-н, с. Тур'ї Ремети, вул. Тканка, 1
Карта
Тур'я Ремети. Карта розташування: Україна
Тур'я Ремети
Тур'я Ремети
Тур'я Ремети. Карта розташування: Закарпатська область
Тур'я Ремети
Тур'я Ремети
Мапа
Мапа

CMNS: Тур'ї Ремети у Вікісховищі

Ту́р'ї Ремети — село в Україні, в Ужгородському районі Закарпатської області.

Населення села — 3340 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Розташоване на річках Тур'я, Туричка, Велика Ружа, Клокотива в межах Березне-Ліпшанської долини, за 9 км від районного центру. Через село проходить автошлях Т 0712 (відтинок Свалява — Перечин). На південному заході від села простягається хребет Синаторія, на півдні — хребет Липова Скала (обидва є частинами масиву Маковиця). На північному сході лежить масив Полонина Руна.

Історія[ред. | ред. код]

Тур'я Ремети вперше згадуються в письмових джерелах за 1451 рік.

У 30-70-их рр. XIX століття тут був невеликий металургійний завод. У 1830-1840-х роках славилася продукція невеликого чавуноливарного заводу на річках Тур'я чи Туричка. чавунноливарний завод, який в 1830-1870-х роках працював у Тур'їх Реметах. До речі, завод й на експорт працював. Саме тому клеймо на вироби ставили з написом «Унгвар» (Ужгород), а не «Turje Remete» — задля престижу. На заводі виготовляли й могильні пам'ятники: кілька таких старих раритетів все ще стоять на цвинтарі навколо церкви. У селі працював металургійний чавунноливарний завод ХІХ ст. у той час, в Реметі почали селитися спеціалісти з Австрії, Німеччини, Угорщини, покращуючи сільський побут та приносячи власні традиції.

В селі було вилито чавунні статуї Геракла і Гермеса, що знаходяться в Ужгородському замку.

Неподалік від костелу стоїть непримітна двоповерхова будівля. Колись тут була броварня. Потім облаштували млин, для чого звезли сюди з околиці обладнання з старих млинів, що вже не працювали. Заходиш сюди — і потрапляєш у своєрідний музей. В ряд вишикувалися три верстати: австрійський (1896 р.), чеський та радянський. На другому поверсі дива продовжуються: величезну махіну, яка молола борошно, підтримують тендітні на вигляд бамбукові стеблі — вони одні могли «пережити» стадію активного трясіння-дріботіння апаратури. До речі, збереглася ще табличка. яка суворо забороняє стороннім особам на цей другий поверх підніматися. Та млин останній раз працював ще в 2000-му році.

- в 1942 році тут був концентраційний табір.

Після звільнення села від нацистських військ (27 жовтня 1944 р.) 42 місцевих жителя змусили стати до лав Червоної Армії, а 6 — в 1-й Чехословацький армійський корпус Л. Свободи; 37 з них за бойові заслуги удостоєні урядових нагород, 11 загинули на фронті.

Релігія[ред. | ред. код]

храм св. арх. Михайла. 1999.

Оскільки церква належить православним, то в грудні 1994 р. заклали і посвятили камінь під греко-католицький храм, а 17 липня 1995 р. розпочалися роботи. Організаторами спорудження були Василь і Юрій Крупчинські, Михайло Фекета та Ілля Мешко. Кошти збирали греко-католицькі громади краю та за кордоном. Іконостас вирізьбив Василь Шип. Керував будівництвом досвідчений майстер Михайло Мовнар (Молнар) з Тур'я Пасіки. Церква св. арх. Михайла. 1771.

храм св. арх. Михайла. 1771.

У 1751 р. в селі стояла недавно збудована і ще не освячена дерев'яна церква св. Михайла з двома дзвонами, забезпечена всіма давніми образами. Мурована базилічна церква чудово розміщена на пагорбі в центрі села. Подібно до інших мурованих церков XVIII ст., має добрі пропорції та вишукано профільовану башту з завершенням. Церкву оновили в 1923 р.

Біля церкви — цікава дерев'яна каркасна дзвіниця 1928 р. на високому кам'яному цоколі, вкрита металевим шатром. Вікна-голосниці мають стрілчасту форму. Римо-католицька церква святого Георгія — 1854 р.

Римо-католицький храм святого Георгія — 1854 р.

Янош Гам — звів її замість старої маленької каплиці. Він був закритий у 1961 році, а відчинився у 1989 році. У 1996 році було додано нове крило. Реєстр діяльності ведеться з 1883 року. Що треба знати про село Тур'я Ремети:

Що треба знати про село Тур'я Ремети:

- Село Тур'я Ремета вважається столицею Турянської долини

- Село входить в етнографічну територію Лемківщини


На початку XX століття через село прокладено вузькоколійку

З 1955 по 1963 у Тур'я Реметі працювала міжколгоспна ГЕС. ЇЇ канал, котрий зберігся і понині, проходить навколо села зі сторони Туриці.

Відомі люди[ред. | ред. код]

У селі народився письменник і вчений, священик Іван Мурані (1881—1945).

15 жовтня 1925 року в селі народилася Магда Адам - всесвітньовідомий історик та професор Угорської академії наук.

Населення[ред. | ред. код]

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 3 295 осіб[1].

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:

Мова Відсоток
українська 92,37 %
словацька 4,40 %
румунська 1,65 %
російська 0,78 %
угорська 0,66 %
білоруська 0,06 %

Туристичні місця[ред. | ред. код]

Меморіальна дошка листоноші Федорові Фекеті (Чорному)

- У селі на стіні церкви (1616, реконструкція 1990), зберігся унікальний меморіальний барельєф-пам'ятник листоноші. Так односельці вшанували в 1838 році пам'ять Федора Фекете (Чорного), який понад 30 років щодня виконував обов'язки листоноші, лугами й лісами долаючи шлях в 25 км до Ужгорода за поштою і назад. За переказами, одного разу, переходячи вкриту кригою річку, Фекете провалився під лід, занедужав запаленням легенів і незабаром помер. У Тур'їх Реметах дотепер проживають нащадки Ф. Фекете.

- туристичний маршрут Лумшори-Невицький замок.

- На південному заході від села простягається хребет Синаторія

- На півдні — хребет Липова Скала (обидва є частинами масиву Маковиця)

- На північному сході лежить масив Полонина Руна.

- храм св. арх. Михайла. 1999.

- Римо-католицький храм святого Георгія — 1854 р.

- храм св. арх. Михайла. 1771.

- При в'їзді в село, є джерело питної води. Це візитка при в'їзді в село — рекреаційний пункт «Чайник», споруджений за проектом Івана Гайдучка. Тут, як правило, випускники школи зустрічають сонце, зупиняються весільні кортежі.

- На місцевому кладовищі є могила представника британської королівської родини Віндзор

- В околиці села місце падіння метеориту «Тур'я Ремета», 2001 рік

- Село є відомим на всю Україну, саме тут є унікальна локальна гастрономія — «жаб'ячі лапки»

- На території є залишки найстарішої закарпатської кінної ферми, тут вирощували як промислових, так і скакових коней. А на околиці села був побудований іподром з трибуною, що збирав знатних гостей

- Поруч вирощують карпатський часник «Турянський часник»

- На території села розташоване єврейське сільське кладовище

- Через село проходить веломаршрут «Стара Турянська вузькоколійка»

- В селі розташований унікальний міст через річку Турію

- Вперше в Закарпатті в околицях села Тур'я Ремети закладено перші плантації лісокультур в 1906 р. — дугласії зеленої та модрини. В селі є флористичний заказник — урочище Розтоки. Це найвищі дерева України, тут росте близько 350 таких дерев. Їхня середня висота — 60 метрів, середній діаметр дерева — 62 сантиметри. (Див. також Ясен звичайний (втрачена)).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 1 лютого 2019. 
  2. Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 1 лютого 2019. 

Посилання[ред. | ред. код]