Уді-Мулла

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Уді-Мулла
Народився1755
Гордали, Ножай-Юртовський район
Помер1839
Саясан, Ножай-Юртовський район
УчасникКавказька війна

Уді-Мулла[1][2] — чеченський військовий, релігійний і державний діяч часів Великої Кавказької війни 1817—1864 рр.[3][4], генерал — наїб Імамата[5][6][7]. Був релігійним проповідником, тактичним мислителем та відважним воїном[3]. Входив до п'ятірки перших ватажків руху за газват і свободу Чечні, і навіть був претендентом в імами Чечні[3]. Наїб імама Шаміля (з 1835 року)[3]. Уді-мулла активно керував боротьбою чеченських спільнот проти царських військ, встановлював норми шаріату, їздив по селах Чечні, своїми проповідями піднімав народ на боротьбу проти царських військ разом з іншими чеченськими ватажками Соїб- муллою Ерсенойським, Оздеміром Шуоно, Домбоєм і Умаханом[3]. У червні 1836 року разом із імамом Шамілем із Чечні здійснював військові походи на Дагестан для підкорення непідвладних Шамілю дагестанських спільнот.

Біографія

[ред. | ред. код]

Кавказька війна

[ред. | ред. код]

Найближчий союзник імама Дагестану Газі-Мухаммада і наїб імама Шаміля. Вперше у поле зору російських військових він потрапив у 1816 році.

Він став релігійним проповідником, тактичним мислителем та відважним воїном. Його авторитет та повага у чеченському суспільстві були на найвищому рівні. Він входив до п'ятірки перших ватажків руху за газувати і свободу, і навіть був претендентом в імами Чечні. Шаміль дуже довіряв йому і неодноразово доручав різні військові та дипломатичні місії[8].

В кінці червня 1836 Імам Шаміль зі своїми побратимами Ташев-Хаджі і Уді-муллою вторгся в Койсубулінську спільноту і захопив села Ігалі, Херадаре і Балахни[9].

У лютому 1837 року на запрошення чеченських ватажків Ташев-Хаджі, Уді-Мулли, Домбая, Умахана та Оздеміра імам Шаміль прибув до Чечні[9].

1 березня 1837 між загонами генерала Фезі і Уді-Мулли на березі річки Аксай у аула Аллерой стався бій[9].

Грозненські євреї розповідали, про те, що вони раніше жили в селі Старо-юрт, але напав на них Уда-Мулла, пограбував їхнє майно, 20 людей убив і багатьох взяв у полон, після чого їм довелося втекти з Старо-Юрта в Грозну фортецю, начальник якої їх прийняв і вказав їм на місце, де вони можуть оселитися[10][11].

За наказом Імама Шаміля, Уді-Мулла зі своїми людьми, разом з Алібеком Аварським, організували оборону на Ахульго. Сам Шаміль перебував на той час у селі Телетль. Перевага в чисельності військ та озброєнні дозволило Фезе розбити наїбів[12].

Ташев-Хаджі та Мулла-Уді мали намір переселитися до шубузів, ймовірно, для того, щоб мати там надійний прихисток[13].

У Чечні між Ташев-Хаджі та Уді-Муллою виникла міжусобна війна. Обидва вони були абреками, що примкнули до мюридів, і після смерті Гамзат-Бека хотіли посісти його місце; але бачачи рішучу перевагу Шаміля, вони залишили йому Дагестан, а самі діяли у Чечні. Суперництво їх скінчилося навесні 1839 коли Уді-Мулла помер[14].

Похований на старовинному цвинтарі на вершині хребта на околиці Шуані біля перехрестя доріг на Гордалі, Ялхой-Мохк та Мескети.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Чечен армс Иса Асхабов Клуб «Кавказ», 2001
  2. ЧЕЧНЯ. ЖЗЛ. Уди-Мулла Гордалинский. ИА Чеченинфо (рос.). Процитовано 2 січня 2021.
  3. а б в г д ЧЕЧНЯ. ЖЗЛ. Уди-Мулла Гордалинский. ИА Чеченинфо (рос.). Процитовано 27 грудня 2020.
  4. Иногородцы об даут-мартановцах ачхой-мартановцах (Илес Музаев) / Проза.ру. proza.ru. Процитовано 2 січня 2021.
  5. Государство Шамиля: социально-экономическое положение, политико-правовая и военно-административная система управления Юсуп Дадаев Ихлас, 2006
  6. Юша Айдаев — Чеченцы: история и современность — Страница 142
  7. Д. Хожаев: Чеченцы в Русско-Кавказской войне. / Науч. ред. Т. Мазаева. — Грозный—СПб.: «СЕДА».
  8. Сайд-Альви Лулуев № 137 (1820)
  9. а б в Академия наук Чеченской Республики Институт гуманитарных исследований История Чечни с древнейших времен до наших дней В четырёх томах Том III Грозный ФГУП "ИПК «Грозненский рабочий» 2013.
  10. Сборник сведений о Терской области: Вып. 1. — Владикавказ, 1878. с. 312
  11. Илья Анисимов, Иуда Черный, Василий Иванович Немирович Данченко Кавказские евреи горцы (сборник)
  12. Царские и шамилевские крепости в Дагестане Лицевая обложка Булач Гаджиев с. 179
  13. ОТНОШЕНИЕ КОМАНДИРА ОТДЕЛЬНОГО КАВКАЗСКОГО КОРПУСА ГЕНЕРАЛА ОТ ИНФАНТЕРИИ Г. В. РОЗЕНА ВОЕННОМУ МИНИСТРУ ГЕНЕРАЛУ ОТ КАВАЛЕРИИ А. И. ЧЕРНЫШЕВУ О ПОЛОЖЕНИИ В ДАГЕСТАНЕ И ЧЕЧНЕ 4 марта 1838 г.
  14. Описаніе военныхъ дѣйствій 1839 года въ Сѣверномъ Дагестанѣ.. Авторы: Дмитрий Алексеевич Милютин с. 20

Посилання

[ред. | ред. код]