Імам

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Іслам

теч

Історія ісламу

Основи Ісламу

ЄдинобожністьСимвол віри
МолитваПіст
Благодійність
Паломництво до Мекки

Основні представники

МагометПророки ісламу
Сподвижники пророка
Халіфи
Нащадки пророка

Книги і закони

КоранСуннаХадис
МазгабШаріатІджтигад

Течії ісламу

СунізмШиїзмСуфізмВаххабізмСалафізм
ІбадизмАшаритиМатуридизмМутазиліти
ІсмаїлізмДрузиАлавіти
ІмамітиЗейдити
Хариджизм

Ісламська культура
ТеологіяДжихад

ІсламізмПанісламізмУмма
СвятаЖінка
Ісламська літератураІсламська поетикаІсламська каліграфіяІсламська наукаІсламська архітектураІсламська держава
Словник ісламських термінівТермінологія


Імам (араб. إمام‎ — стояти попереду, ватажок) — голова мусульманської громади, духовний керівник, людина, яка керує молитвою в мечеті. В строгому сенсі терміну імам не є представником духовенства — він не виконує сакральних функцій і не наділений благодаттю або чимось подібним. Імамом, за канонами ісламу, може бути будь-який вірний, який має достатні знання в релігійній сфері та є досить авторитетним аби бути головою на громадських молитвах.

Значення[ред. | ред. код]

Керівник суспільною молитвою в мечеті[ред. | ред. код]

Фунції імама може виконувати будь-який благочестивий мусульманин (формально таку можливість має кожен мусульманин старший 8 років), але, здебільшого, в окремій мечеті молитвою керує одна і та ж людина.

Імам, як представник на молитві — не сан і не професія, ним визнається лише той, хто фактично керує молитвою. У квартальних і сільських мечетях імами зазвичай мають елементарну богословську освіту. Імамами соборних мечетей стають богослови, які отримали спеціальну освіту і мають авторитет серед віруючих.

Історія[ред. | ред. код]

У перші роки ісламу функції імама на молитві виконував сам Мухаммед, а після його смерті халіфи. Оскільки вони одночасно були головами общини-держави, маючи всю повноту влади, то імами-халіфи виявились єдиними законотворцями і вищими духовними авторитетами. Звідси розвинулось уявлення про імама, як про голову всієї теоретично єдиної мусульманської общини. Проте про сутність верховної влади і критерії її законності склались різні уявлення, що викликало розкол серед мусульман:

  • суніти, як і хариджити, вважали імама уповноваженим громади, якого обирає вся спільнота. У сунітському ісламі формальним виявом волі общини стала іджма — «згода» її представників. Фактично імам-халіф призначався його попередником. До його обов'язків входило зберігати релігію і керувати громадськими справами відповідно до релігійного закону;
  • шиїти сповідують божественну природу верховної влади. Відкидаючи з самого початку ідею виборності імама — голови общини і вважаючи верховну владу визначеною в роду Алі, вони відстоювали спадковий принцип передачі влади. За їхнім уявленням, рід Алі наділено знанням сокровенних сторін релігії, і це знання передається від батька до сина. Божественна природа влади зумовила «непогрішність» імамів у справах віри і громадського життя, гарантуючи непорушність і чистоту релігійної традиції. Згідно з шиїтським віровченням імам:
    • правитель общини, наступник Мухаммеда в улагодженні людських справ;
    • остаточний авторитет у тлумаченні Корану та релігійних законів;
    • вищий духовний авторитет, що веде людей до розуміння прихованого сенсу речей.

В уявленні шиїтів імами із роду Алі — єдині повноважні представники Аллаха на землі, спадкоємці пророчих знань. Проте в міру розгалуження алідського роду серед шиїтів склалися різні думки про права і обов'язки імамів, їхні якості. Наразі для більшості шиїтів «видимого» імама із роду Алі не існує. Повноважними представниками Прихованого імаму визнаються вищі релігійні авторитети.

Почесне прозвище[ред. | ред. код]

Також імам — почесне прізвисько вищих духовних авторитетів, засновників релігійно-правових шкіл — мазхабів, керівників великих общин та ін.

Література[ред. | ред. код]

  • Ислам. Словарь атеиста. Москва. Видавництво політичної літератури. 1988. стор. 91—92.(рос.)