Улюбленець Нью-Йорка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Улюбленець Нью-Йорка
The Toast of New York
Жанрбіографічна драма
РежисерРовланд В. Лі
ПродюсерЕдвард Смолл
СценаристДадлі Ніколс
Джон Твіст
Джоел Сейр
На основі"Книга Даніеля Дрю" Бука Вайт
«Барони-грабіжники» Меттью Джозефсон
У головних
ролях		Едвард Арнольд
Кері Грант
Френсіс Фармер
Джек Окі
ОператорПеверелл Марлі
КомпозиторНатаніель Шилькрет
МонтажДжордж Гіверлі
Семюель І. Бітлі
ХудожникVan Nest Polglased
КінокомпаніяRKO Pictures
Дистриб'юторRKO Pictures (США)
Тривалість109 хв.
Моваанглійська
КраїнаСША США
Рік1937
Дата виходу22 липня 1937 (США)[1]
Кошторис$1,07 млн[2]
Касові збори$1,05 млн[2]
IMDbID 0029675
CMNS: Улюбленець Нью-Йорка у Вікісховищі

«Улюбленець Нью-Йорка» (англ. The Toast of New York) — американський біографічний фільм 1937 року режисера Ровленда В. Лі з Едвардом Арнольдом, Кері Грантом, Френсіс Фармер і Джеком Окі у головних ролях. Фільм — це вигадана історія життя фінансистів Джеймса Фіска та Едварда С. Стоукса[3]. Сценарій був заснований на книзі «Книга Даніеля Дрю» Бука Вайта та оповіданні «Барони-розбійники» Меттью Джозефсона. Він став першим історичним фільмом Гранта.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Після громадянської війни в Америці недобросовісні, амбітні партнери Джим Фіск (Арнольд) і Нік Бойд (Грант) умовляють бізнесмена-скнару Деніела Дрю (Дональд Мек) продати їм свою судноплавну компанію, заплативши нічого не вартими облігаціями Конфедерації. Пізніше, стурбований тим, що його давній суперник Корнелій Вандербільт (Кларенс Колб) намагається взяти під контроль його залізницю, Дрю шукає допомоги у Фіска, щоб змусити його повернути ситуацію на свою користь. Зрештою, з Фіском і Бойдом починають рахуватися на Волл-стріт.

Тим часом обидва чоловіки закохуються в артистку Джозі Менсфілд (Фермер). Менсфілд погоджується одружитися з Фіском з вдячності, але насправді закохана у Бойда.

Жадібність Фіска переростає всі розумні межі, він намагається шахраювати на ринку золота. Коли Фіск ігнорує попередження Бойда, той стає проти нього, переживаючи, що паніка загрожує фінансовій системі всієї країни. Нарешті Федеральний уряд втручається, викинувши на ринок масу золота, спричинивши банкрутство Фіска в цьому процесі.

У ролях

[ред. | ред. код]
Актор Роль
Едвард Арнольд Джим Фіск Джим Фіск
Кері Грант Нік Бойд Нік Бойд
Френсіс Фармер Джозі Менсфілд Джозі Менсфілд
Джек Окі Люк Люк
Дональд Мік Деніел Дрю Деніел Дрю
Тельма Лідс Флорік Флорік
Кларенс Колб Корнелій Вандербільт Корнелій Вандербільт
Біллі Гілберт фотограф фотограф
Джордж Ірвінг брокер брокер

Виробництво

[ред. | ред. код]

Фільм спочатку був анонсований як «Барони-розбійники» з Робертом Донатом у головній ролі. Він щойно знявся у «Графі Монте-Крісто» для продюсера Едварда Смолла[4].

Зйомки фільму мали тривати чотири тижні, але зрештою зайняли п'ятнадцять. Оплата Арнольда складала 10 000 доларів на тиждень, половина з яких пішла Б. П. Шульбергу, який володів його контрактом. Витрати Смолла принесли задоволення Арнольду, якого продюсер відкинув у 1918 році, який прагнув, щоб той став його представником[5]. Витрати на виробництво різко знизились, і зрештою сценаристів було щонайменше сім[6].

Сприйняття

[ред. | ред. код]

Відгуки були неоднозначними. Френк С. Нугент писав, що він «лише відносно розважальний» і «знайома формула шоу Арнольда»[7]. У «Вараєті» було сказано: «гарна розвага, попри дурниці, екстравагантність і перебільшення»[8]. «Гаррісонс ріпортс» написав, що йому «не вистачає драматичної сили» та несимпатичних персонажів, але пропонує «кілька моментів, які захоплюють»[9]. Рассел Малоні з «Нью-Йоркер» назвав цю історію «беззв'язною та безцільною» в діалогах, зауважив щодо «разючих анахронізмів», підсумувавши: «Не рекомендую»[10].

Фільм став комерційним провалом, втрати становили $ 530 000, що зробило його найбільшим невдахою року студії RKO. Це стало причиною звільнення Едварда Смолла з RKO та повернення в United Artists.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Hanson, Patricia King, ред. (1993). The American Film Institute Catalog of Motion Pictures Produced in the United States: Feature Films, 1931-1940. Berkeley and Los Angeles: University of California Press. с. 2223. ISBN 0-520-07908-6.
  2. ↑ а б Richard Jewel, 'RKO Film Grosses: 1931—1951', Historical Journal of Film Radio and Television, Vol 14 No 1, 1994 p57
  3. ↑ The Toast of New York. Turner Classic Movies.
  4. ↑ Robert Donat, Jack Oakie and Other Stars to Glisten on R.-K.-O. Program: Small Closes Deal for Reliance Films Kiepura's Next European Feature in Charge of «Casta Diva» Director; Jean Arthur and Melvyn Douglas to Join Talents Schallert, Edwin. Los Angeles Times (1923-Current File) [Los Angeles, Calif] 27 Jan 1936: A15.
  5. ↑ HOLLYWOOD PICKET LINE: The Industry Watches the C. I. O.--Satisfaction--R. Halliburton Flynn By DOUGLAS W. CHURCHILL. New York Times (1923-Current file) [New York, N.Y] 18 Apr 1937: 169.
  6. ↑ HOLLYWOOD ON THE ROAD By DOUGLAS W. CHURCHILL. New York Times (1923-Current file) [New York, N.Y] 21 Mar 1937: 173.
  7. ↑ The New York Times Film Reviews, Volume 2: 1932-1938. The New York Times & Arno Press. 1970. с. 1411.
  8. ↑ Variety. {{cite magazine}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  9. ↑ The Toast of New York. Harrison's Reports. New York: Harrison's Reports, Inc.: 127 7 серпня 1937.
  10. ↑ The New Yorker. {{cite magazine}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. The Toast of New York на сайті IMDb (англ.) 6.4/10 stars (станом на 04.02.2020)
  2. The Toast of New York на сайті Rotten Tomatoes (англ.) Редагувати інформацію у Вікіданих 3.2/5 stars (станом на 04.02.2020)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Улюбленець_Нью-Йорка&oldid=41607364