Університетська бібліотека «Свєтозар Маркович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Університетська бібліотека «Светозар Маркович»
серб. Универзитетска библиотека Светозар Марковић
Univerzitetska biblioteka, Beograd 10.jpg
Фасад будівлі бібліотеки
44°48′21″ пн. ш. 20°28′28″ сх. д. / 44.80611111000000335° пн. ш. 20.47472222000000031° сх. д. / 44.80611111000000335; 20.47472222000000031Координати: 44°48′21″ пн. ш. 20°28′28″ сх. д. / 44.80611111000000335° пн. ш. 20.47472222000000031° сх. д. / 44.80611111000000335; 20.47472222000000031
Тип наукова бібліотека
Частина від Белградський університет
Країна Flag of Serbia.svg Сербія
Розташування Белград
Адреса Белград, Булевар краља Александра 71
Засновано 24 травня 1926
Статус спадщини Пам'ятки культури під охороною в Сербії[d]
Зібрання
Обсяг фондів 1,7 млн. примірників
Інші відомості
Директор Александр Єрков
Веб-сайт unilib.rs
CMNS: Університетська бібліотека «Свєтозар Маркович» на Вікісховищі

Університетська бібліотека «Свєтозар Маркович» (серб. Универзитетска библиотека Светозар Марковић) — велика наукова бібліотека у структурі Белградського університету, розташована на бульварі короля Олександра у Белграді, Сербія.

Вперше бібліотека відкрилася ще у 1844 році при Белградському ліцеї, який у той час був найбільшим навчальним закладом Князівства Сербія. Книги збиралися тут зі всієї країни за рахунок пожертвувань благодійників. Відповідно до статуту ліцею, посаду бібліотекаря повинен був займати один з ліцейських професорів, зокрема першим бібліотекарем став доктор Янко Шафарик, філолог та викладач історії. Станом на 1850 рік бібліотека налічувала вже 927 книг.

Коли у 1863 році ліцей реорганізували у Вищу школу, у бібліотеці залишили лише спеціальну освітню літературу, тоді як всі інші книги були перевезені до Національної бібліотеки Сербії. У 1905 році на базі Вищої школи сформувався Белградський університет, і бібліотеку взагалі ліквідували — найцінніші книги при цьому розійшлись по різних факультетах. Незабаром керівництво все же визнало необхідність створення загальної університетської бібліотеки, проте у той час цьому не судилося здійснитися через початок Першої світової війни. Після війни впродовж деякого часу бібліотека розташовувалася у будівлі філософського факультету та знаходилася під керівництвом професора Уроша Джоніча.

Сербська делегація, очолювана доктором Славко Груїчем, у Вашингтоне провела переговори з Фондом Карнегі, який на той момент вже профінансував будівництво багатьох бібліотек по всьому світу — в результаті фонд погодився виділити сербському уряду 100 тисяч американських доларів на зведення та облаштування повноцінної бібліотеки. Белград, таким чином, став єдиним містом з бібліотекою Карнегі у Центральній та Східній Європі. Професор Слободан Йовановіч, колишній ректор університету, доклав усіх зусиль для того, щоб залучити з державного бюджету додаткові кошти на будівництво по-справжньому великої бібліотеки, яка змогла б задовольняти потреби усього навчального закладу. Місто виділило землю під будівництво, архітекторами виступили університетські професори Драгутін Джорджевич та Нікола Несторовіч. Це перша та єдина будівля у Сербії, збудована спеціально для потреб бібліотеки[1].

Офіційне відкриття бібліотеки у новій будівлі відбулося у день святих Кирила та Мефодія 24 травня 1926 року. Професор Урош Джоніч зберігав за собою посаду адміністратора аж до Другої світової війни, у цьому йому допомагав комітет під головуванням доктора Павле Поповіча. Були сформульовані головні принципи бібліотеки, відповідно до яких їй призначалося обслуговувати не лише студентів та професорів Белградського університету, але й усіх людей, які займаються науковою діяльністю. Під час окупації Югославії німецькими військами бібліотека не працювала, а будівлю було віддано під потреби німецької армії, хоча співробітникам установи все ж вдалося зберегти значну частину книжкового фонду.

Після звільнення країни бібліотеку очолила Міліца Продановіч, що раніше працювала тут рядовою бібліотекаркою, а у 1946 році установі присвоїли ім'я Светозара Марковича, на честь столітнього ювілею цього видатного сербського державного діяча. У наступні роки керівництвом впроваджувалися сучасні методи організації та обробки фондів. У співпраці з Національною бібліотекою, відповідно до правил каталогізації Асоціації бібліотекарів Сербії, був сформований громадський професійний каталог. Були підписані угоди про співпрацю, як з вітчизняними бібліотеками, так і з закордонними. У даний час фонд Університетської бібліотеки включає більш ніж 1,7 млн публікацій[2].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Џонић, Урош (2011). Изградња Универзитетске библиотеке у Београду 1919—1925.
  2. Павловић, Александра; Антонић, Сања; Шујица, Весна; Кринуловић, Oја; Каваја-Станишић, Дејана (2008). Одељење за научне информације Универзитетске библиотеке „Светозар Марковић” у Београду. одговори на захтеве корисника. Библиотекар, 50(3/4). стр. 111—122.

Посилання[ред.ред. код]