Університетська бібліотека «Свєтозар Маркович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Університетська бібліотека «Светозар Маркович»
серб. Универзитетска библиотека Светозар Марковић
Univerzitetska biblioteka, Beograd 10.jpg
Фасад будівлі бібліотеки
44°48′21″ пн. ш. 20°28′28″ сх. д. / 44.80611111002777847° пн. ш. 20.47472222002777897° сх. д. / 44.80611111002777847; 20.47472222002777897Координати: 44°48′21″ пн. ш. 20°28′28″ сх. д. / 44.80611111002777847° пн. ш. 20.47472222002777897° сх. д. / 44.80611111002777847; 20.47472222002777897
Країна: Flag of Serbia.svg Сербія
Тип: наукова бібліотека
Складова Белградський університет
Розташування Белград
Адреса Белград, Булевар краља Александра 71
Заснована 24 травня 1926
Статус спадщини Пам'ятки культури під охороною в Сербії[d]
Фонди: 1,7 млн. примірників
Директор: Александр Єрков
Сайт: unilib.rs

Медіафайли у Вікісховищі?

Університетська бібліотека «Свєтозар Маркович» (серб. Универзитетска библиотека Светозар Марковић) — велика наукова бібліотека у структурі Белградського університету, розташована на бульварі короля Олександра у Белграді, Сербія.

Вперше бібліотека відкрилася ще у 1844 році при Белградському ліцеї, який у той час був найбільшим навчальним закладом Князівства Сербія. Книги збиралися тут зі всієї країни за рахунок пожертвувань благодійників. Відповідно до статуту ліцею, посаду бібліотекаря повинен був займати один з ліцейських професорів, зокрема першим бібліотекарем став доктор Янко Шафарик, філолог та викладач історії. Станом на 1850 рік бібліотека налічувала вже 927 книг.

Коли у 1863 році ліцей реорганізували у Вищу школу, у бібліотеці залишили лише спеціальну освітню літературу, тоді як всі інші книги були перевезені до Національної бібліотеки Сербії. У 1905 році на базі Вищої школи сформувався Белградський університет, і бібліотеку взагалі ліквідували — найцінніші книги при цьому розійшлись по різних факультетах. Незабаром керівництво все же визнало необхідність створення загальної університетської бібліотеки, проте у той час цьому не судилося здійснитися через початок Першої світової війни. Після війни впродовж деякого часу бібліотека розташовувалася у будівлі філософського факультету та знаходилася під керівництвом професора Уроша Джоніча.

Сербська делегація, очолювана доктором Славко Груїчем, у Вашингтоне провела переговори з Фондом Карнегі, який на той момент вже профінансував будівництво багатьох бібліотек по всьому світу — в результаті фонд погодився виділити сербському уряду 100 тисяч американських доларів на зведення та облаштування повноцінної бібліотеки. Белград, таким чином, став єдиним містом з бібліотекою Карнегі у Центральній та Східній Європі. Професор Слободан Йовановіч, колишній ректор університету, доклав усіх зусиль для того, щоб залучити з державного бюджету додаткові кошти на будівництво по-справжньому великої бібліотеки, яка змогла б задовольняти потреби усього навчального закладу. Місто виділило землю під будівництво, архітекторами виступили університетські професори Драгутін Джорджевич та Нікола Несторовіч. Це перша та єдина будівля у Сербії, збудована спеціально для потреб бібліотеки[1].

Офіційне відкриття бібліотеки у новій будівлі відбулося у день святих Кирила та Мефодія 24 травня 1926 року. Професор Урош Джоніч зберігав за собою посаду адміністратора аж до Другої світової війни, у цьому йому допомагав комітет під головуванням доктора Павле Поповіча. Були сформульовані головні принципи бібліотеки, відповідно до яких їй призначалося обслуговувати не лише студентів та професорів Белградського університету, але й усіх людей, які займаються науковою діяльністю. Під час окупації Югославії німецькими військами бібліотека не працювала, а будівлю було віддано під потреби німецької армії, хоча співробітникам установи все ж вдалося зберегти значну частину книжкового фонду.

Після звільнення країни бібліотеку очолила Міліца Продановіч, що раніше працювала тут рядовою бібліотекаркою, а у 1946 році установі присвоїли ім'я Светозара Марковича, на честь столітнього ювілею цього видатного сербського державного діяча. У наступні роки керівництвом впроваджувалися сучасні методи організації та обробки фондів. У співпраці з Національною бібліотекою, відповідно до правил каталогізації Асоціації бібліотекарів Сербії, був сформований громадський професійний каталог. Були підписані угоди про співпрацю, як з вітчизняними бібліотеками, так і з закордонними. У даний час фонд Університетської бібліотеки включає більш ніж 1,7 млн публікацій[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Џонић, Урош (2011). Изградња Универзитетске библиотеке у Београду 1919—1925.
  2. Павловић, Александра; Антонић, Сања; Шујица, Весна; Кринуловић, Oја; Каваја-Станишић, Дејана (2008). Одељење за научне информације Универзитетске библиотеке „Светозар Марковић” у Београду. одговори на захтеве корисника. Библиотекар, 50(3/4). стр. 111—122.

Посилання[ред. | ред. код]