Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Підгайці)
| Успенська церква | |
|---|---|
 Вигляд церкви збоку | |
| 49°16′30″ пн. ш. 25°08′03″ сх. д. / 49.27500° пн. ш. 25.13417° сх. д.Координати: 49°16′30″ пн. ш. 25°08′03″ сх. д. / 49.27500° пн. ш. 25.13417° сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування | Україна, Підгайці |
| Кінець будівництва | 1653 |
| Стиль | ренесанс, українське бароко |
| Належність | ПЦУ |
| Адреса | вул. Бережанська |
  Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Підгайці) (Україна) | |
 | |
 Церква Успіння Пресвятої Богородиці у Вікісховищі | |
Успенська церква — мурована церква 1653 року, розташована у місті Підгайці Тернопільської області, при вул. Бережанській.
ЇЇ оголошено пам'яткою архітектури національного значення: архітектурна конструкція не має аналогів в Україні. Інтер'єр, живопис і культура стилю бароко — Відродження (Ренесансу).
Церква оточена грубим кам'яним муром. Неподалік храму є пам'ятний хрест на честь Святої Тверезості, поставлений 1876 р.
Історія[ред. | ред. код]
Фундаторкою Успенської церкви була друга дружина власника міста Станіслава «Ревери» Потоцького Анна Могилянка.[1] Відомо, що великі кошти на будівництво церкви та інші добровільні фундації давали власники міста Потоцькі.
Архітектура[ред. | ред. код]
Екстер'єр[ред. | ред. код]
Споруда кам'яна, тридільна, триверха, з квадратною навою, притвором, гранчастою зовні і круглою зсередини апсидою. Під бабинцем знаходиться глибокий підвал, над ним, на другому ярусі — хори, на третьому — каплиця. Усі три куполи із світловими ліхтариками. Особливістю будівлі (аналога серед пам'яток України не існує) є влаштований на даху бойовий обхід із аркадою. Фасади оформлені пілястрами, а портали і обрамлення вікон — профілюванням і різьбленням у стилі Відродження.
Інтер'єр[ред. | ред. код]
В інтер'єрі домінує висотно розкритий простір середнього купола. Первісна дерев'яна скульптура с. XVII ст. зберігається в Київському музеї українського мистецтва, а нині інтер'єр церкви доповнюють живопис і скульптури кіотів в стилі бароко (XVIII ст.). Із первісного іконостаса до нашого часу збереглись тільки дві дерев'яні скульптури св. Петра і Павла, які зараз зберігаються у Київському музеї українського мистецтв.
Стильова своєрідність пам'ятки — у сполученні прийомів ренесансової архітектури (декор) і традиційної української (конфігурація).
Дзвіниця[ред. | ред. код]
Біля церкви, край дороги, є дзвіниця XIX ст. Вона стоїть на місці старої, яку 1889 р. знищила пожежа. У давнішім часі стара дзвіниця була оборонною вежею коло Львівської брами, як частина міських укріплень, розібраних у середині XVIII ст.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ J.K.Ostrowski. Kościoł parafialny p.w. Św. Trójcy w Podhajcach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa. Kraków: Międzynarodowe Centrum Kultury, Drukarnia narodowa, 1996, tom. 4. 211 s., 402 il. seria: Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. ISBN 83-85739-34-3 s.160 (пол.)
Література[ред. | ред. код]
- С. Колодницький. Підгайці.— 2005.
| |||||||||||||||||||||||||||||||
