Голгоча

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Голгоча
Podhajce i Zawalow.GIF
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Підгаєцький
Рада/громада Голгочанська сільська рада
Код КОАТУУ 6124881801
Основні дані
Засноване 1445
Населення 2 500
Площа 40,535 км²
Густота населення 52,89 осіб/км²
Поштовий індекс 48024
Телефонний код +380 3542
Географічні дані
Географічні координати 49°11′22″ пн. ш. 25°09′10″ сх. д. / 49.18944° пн. ш. 25.15278° сх. д. / 49.18944; 25.15278Координати: 49°11′22″ пн. ш. 25°09′10″ сх. д. / 49.18944° пн. ш. 25.15278° сх. д. / 49.18944; 25.15278
Середня висота
над рівнем моря
352[1] м
Водойми р. Коропець
Відстань до
обласного центру
74 км
Відстань до
районного центру
13 км
Найближча залізнична станція Бучач
Відстань до
залізничної станції
33 км
Місцева влада
Адреса ради 48024, Тернопільська обл., Підгаєцький р-н, с. Голгоча, вул. Центральна, 6а; тел. 4-31-42[2]
Сільський голова Мороз Василь Васильович[2]
Карта
Голгоча. Карта розташування: Україна
Голгоча
Голгоча
Голгоча. Карта розташування: Тернопільська область
Голгоча
Голгоча
Мапа

Голго́ча — село в Україні в Підгаєцькому районі Тернопільської області.

Село є центром Голгочанської сільської ради, якій підпорядковане село Волиця.[2] Чисельність населення становить 2500 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Розташоване в південній частині району, по обидва береги річки Коропець. До 1990 року належало до Бережанського району. До села приєднано хутір Нова Голгоча.

На території села є пам'ятка природи — липа (1836).

Історія[ред. | ред. код]

Поблизу Голгочі виявлено археологічні пам'ятки давньоруської культури.
28 листопада 1435 року — поселення Голгоче (лат. Holhocze) згадане в записі № 34 «Найдавніших записів галицьких судів 1435–1475 років».[3]
Ще одна писемна згадка  — 22 березня 1445 року,[4] було селом Галицького повіту, власністю старости снятинського та коломийського Міхала «Мужила» Бучацького, згадане в записі (№ 1561) в «Найдавніших записах галицьких судів 1435–1475 років» «Актів ґродських і земських». Згідно запису, Міхал «Мужило» Бучацький у випадку неповернення боргу галицькому каштеляну Яну повинен був передати йому село. Цитата:
Generosus dominus Muszilo de Buczacz Sniathinensis et Colomiensis Capitaneus magnifico domino Iohanni Castellano Haliciensi dare habet nonaginta marcas minute peccunie in duabus septimanis post festivitatem sancti Petri prox. Si non, extune in crastino ducentas marcas 'przepadnye', que convertentur in capitales pecunias. | Si ducentas marcas non daret eodem die, crastino intromissionem dare habebit domino Iohanni in villam Holhocze in districtu Haliciensi sitam. Si Muszilo non curaret solvere pecunias nec intromissionem daret et daret se citare, post quamlibet citacionem pagabit decim marcas videlicet, in ius castrense citare habet. Et si nec solutionem, nec intromissionem, nec citationem curaret, Iohannes facultatem habebit Muszilonem increpare, vituperare, dehonestare et eius honori detrahere ubicumque divertetur coram universis dominis. Qui Muszilo nec manu, nec aliquo verbo nihil facere in premissis habet, si aliquid faceret, hoc esset contra ipsius honorem et fidem christianam. Iohannes villam obligare potest.[5]

Між 1481 і 1485 роками власник Голгочого Давид Бучацький[6] виділив кошти на виготовлення вівтаря для старого фарного костелу Бучача, забезпечив утримання вівтариста Миколая зі Свіржева (можливо, Свіржа) десятину з дібр (маєтків) в Голгочому, який повинен був 3-чі щотижня відправляти меси, допомагати ксьондзу[7] Привілей (грамота) був писаний в Голгочому, затверджений львівським католицьким митрополитом (арцибіскупом) Яном Стшелєцким (Вонтробкою)[8]

1610 року Голгоча отримала міські права. 1700 року містечко Голгоча — власність П. Потоцького, 1772 року — Ю. Корчевського, від 1882 року — Ф. Торосєвича.

1872 року внаслідок пожежі згоріли капличка і приміщення на 36 дворах.

Діяли філії українських товариств «Просвіта» (від 1886), «Січ» (від 1911) та інші.

1957 року великих збитків завдала повінь.

1995 року у Голгочі відбулися святкові заходи з нагоди 550-ліття писемної згадки про село.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • церква святих чудотворців і безсрібників Косми і Дам'яна (2-а пол. XVIII ст.; УГКЦ).
  • церква святого Архістратига Михаїла, збудований у 1990-х роках. Однойменна парафія належить до ПЦУ. 10 листопада 2012 року архієпископ Тернопільський, Кременецький та Бучацький Нестор звершив чин освячення нового престолу.
  • каплиця святого Івана Хрестителя (відреставрована 1989).
  • каплиця на честь проголошення незалежності України (1992).
  • пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1979)
  • пам'ятні хрести:
    • «Хрест Свободи», на честь скасування панщини в Галичині (1848).
    • 1000-ліття хрещення Русі-України (1988)
    • скасування прокомуністичної влади (1993; кам.)
    • місійний (1994)
  • символічні могили:

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Будинок культури, бібліотека, ФАП.

Освіта[ред. | ред. код]

Перша згадка про школу збереглася у Львівському архіві. В одному з документів, датованому 28 квітня 1884 року, подається рішення щодо організації в селі однокласної польської народної школи. До 1893 року — церковно-парафіяльна школа, а 1894 року заснована державна школа, у якій на той час працювало 2 вчителі. Держава забезпечувала їх опаленням та електрикою. Протягом 1958-1963 років було споруджено нову будівлю школи на 10 класних кімнат. У 1963-1976 роках, через велику кількість дітей, що навчалися у школі, для навчального процесу були пристосовані приміщення колишніх плебанії, поліційного відділку та читальні.[9]

1 вересня 1987 році відбулося урочисте відкриття нової триповерхової будівлі школи. Тут вже були кабінети народознавства, музики, образотворчого мистецтва та інші, майстерні по дереву та металу, швейна майстерня були кращими не лише в районі, але й в області. У 1990 році в школі проходив республіканський семінар директорів шкіл, у яких були техцентри.[9]

3 вересня 2018 року Голгочанська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів від очильників Підгаєцької РДА отримала шкільний автобус.[10]

26 жовтня 2018 року на території школи відбулося відкриття спортивного майданчика зі штучним покриттям. Проект реалізовано за рахунок субвенції з державного бюджету на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку в с. Голгоча.[11]

Директори школи[9]
  • 1922-1943 роки — Ізидор Гардецький;
  • 1946-1954 роки — Теодор Солодуха;
  • 1955-1958 роки — Михайло Ілліч Хоменко;
  • 1958-1963 роки — Петро Дорофейович Гатенюк;
  • 1963-1976 роки — Ярослав Йосипович Пиць;
  • 1976-1986 роки — Микола Іванович Видиш;
  • 1986-1995 роки — Ігор Дмитрович Яцинич;
  • 1995-2009 роки — Віра Іванівна Борецька;
  • Від 2009 року — Світлана Вікторівна Щур.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Перебували[ред. | ред. код]

Власники (дідичі)[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Прогноз погоди в селі Голгоча
  2. а б в Голгочанська сільська рада
  3. Akta grodskie i ziemskie. — Lwów, 1887. — t. 12. — S. 3. (лат.), (пол.)
  4. Akta grodskie i ziemskie. — Lwów, 1887. — t. 12. — S. 140. (лат.), (пол.)
  5. Akta grodskie i ziemskie. — Lwów, 1887. — t. 12. — S. 141. (лат.), (пол.)
  6. Akta grodskie i ziemskie. — Lwów, 1887. — t. 12. — S. 138. (лат.), (пол.)
  7. Barącz S. Pamiątki buczackie. — Lwów: Drukarnia «Gazety narodowej», 1882. — S. 87-88.(пол.)
  8. Грамота Давида Бучацького. — S. 159–161. (лат.), (пол.)
  9. а б в Сторінками нашої історії
  10. Новий навчальний 2018-2019 рік у школі
  11. Урочисте відкриття спортивного майданчика у с. Голгоча
  12. Джоджик Іван Григорович
  13. Дуда І. М. Козлик Іван Васильович / ЕСУ
  14. Макогін О. Нарати членів Головного Комітету Підгаєччан // Свобода. — 1976. — 3 вересня. — № 163 — С. 4.
  15. Максимишин Оксана Ярославівна
  16. Лугова О. Осип Навроцький: політик і військовий діяч / О. Лугова // Бережанське віче. — 2010. — 26 березня. — С. 4.
  17. http://esu.com.ua/search_articles.php?id=19743
  18. Тернопільський «айдарівець» з Майдану: життя у двох вимірах
  19. Вшанування першої річниці Майдану гідності на Підгаєччині

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]