Федитник Віталій Валерійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Федитник Віталій Валерійович
 Старший сержант
Загальна інформація
Народження 2 липня 1988(1988-07-02)
Докучаєве
Смерть 16 лютого 2015(2015-02-16) (26 років)
Дебальцеве
Поховання Кропивницький
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Роки служби 2010-2015
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Віта́лій Вале́рійович Феди́тник (2 липня 1988(19880702) — 16 лютого 2015) — старший сержант Збройних сил України.

Життєвий шлях[ред. | ред. код]

Закінчив школу, професійно-технічне училище, пройшов військову строкову службу. Проживав у Кіровограді, з 2010 року служив за контрактом, старший сержант, старший розвідник—командир відділення 3-го окремого полку спецпризначення.

16 лютого 2015 року забезпечував вихід української колони з пораненими та загиблими з-під Дебальцева. У колоні з підсилення був лише один БТР і БМП. В районі Новогригорівки бронетранспортер був підбитий під час переїзду залізничного полотна. Віталій загинув на полі бою. Разом з ним загинув капітан 3-го полку Юрій Бутусов і військовий кореспондент ТРК «Бриз» Дмитро Лабуткін. У полон тоді потрапили п'ятеро, з них старшина Сергій Глондар та молодший сержант Олександр Коріньков перебували там 5 років[1].

У березні 2015-го знайдений серед загиблих. 24 березня похований у Кіровограді на Алеї Слави Рівнянського кладовища.[2].

Без Віталія лишились дружина Наталія та син Сергій 2013 р.н.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • Указом Президента України № 436/2015 від 17 липня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[3]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Омельянчук, Ольга (25 вересня 2019). «Вони гниють там заживо». Історії полонених спецпризначенців. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 19 січня 2023.
  2. Кіровоградщина провела в останню путь загиблого героя. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 26 листопада 2017.
  3. Указ Президента України від 17 липня року № 436/2015 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела[ред. | ред. код]