Фелікс Тарбук

Фелікс Тарбук
нім. Felix Josef Gabriel Tarbuk von Sensenhorst
Народився	3 серпня 1893(1893-08-03) Відень, Австро-Угорщина
Помер	1982 Відень, Австрія
Країна	Австрія
Діяльність	офіцер
Учасник	Перша світова війна
Військове звання	Оберст
Нагороди	Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) Військовий хрест Карла (Австро-Угорщина) Залізний хрест 2-го класу Пам'ятна військова медаль (Австрія) Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медіафайли у Вікісховищі

Фелікс Йозеф Габріель Тарбук, в 1904-19 роках — Тарбук фон Зенсенгорст (нім. Felix Josef Gabriel Tarbuk von Sensenhorst; 3 серпня 1893, Відень — 16 червня 1982, Відень) — австро-угорський і німецький офіцер, оберст вермахту.

Біографія

Представник сім'ї спадкових військових хорватського походження. Син фельдмаршал-лейтенанта Йоганна Тарбука фон Зенсенгорста і його дружини Матільди Йозефи, уродженої Байргаммер. Мав чотирьох братів (Ганс, Карл, Роберт і Фріц) і 2 сестри.

Учасник Першої світової війни, служив у залізничних частинах. Після війни влаштувався в Національний банк Австрії. Щоб уникнути вступу в НСДАП і переходу в Райхсбанк, в лютому 1939 року вступив у вермахт, служив в абвері. В 1941 році призначений в Управління абверу ОКВ. В 1942-44 роках — офіцер абверу при великій італійській промисловості і в 150-му фронтовому розвідувальному командуванні (Роверето). В кінці війни потрапив в британський полон у Північній Італії.

Після звільнення повернувся у Відень, де в 1947 році був викрадений співробітниками НКВС і доставлений в радянську зону окупації Австрії. В прискореному порядку військовий трибунал засудив Тарбука до 25 років таборів. Провів 8 років у Воркутинському таборі. В 1955 році звільнений і повернувся до Відня, де очолив Австрійський науково-дослідний інститут деревини і присвятив себе розробці альтернативних видів палива на основі деревини, а також двигунів для газифікації деревини. Був похований з військовими почестями.

Сім'я

Був тричі одружений:

• з Консуело фон Путті (? — 1926);
• з 1939 року — з Марією Зайлер, уродженою Граццер (1892—1947);
• з 1962 року — з Іолантою Пшибил, уродженою Кохани.

Всі 3 шлюби були бездітними, проте Тарбук всиновив сина другої дружини, Маріо Зайлера-Тарбука (1925).

Нагороди

• Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою і мечами
• Військовий Хрест Карла
• Залізний хрест 2-го класу
• Пам'ятна військова медаль (Австрія) з мечами
• Почесний хрест ветерана війни з мечами

Література

• Genealogisches Handbuch des Adels, Adelslexikon Band XIV, Band 131 der Gesamtreihe, C. A. Starke Verlag, Limburg (Lahn) 2003, ISSN 0435-2408
• Michael Soltikow: Ich war mittendrin. Meine Jahre bei Canaris.; 1986.