Воркутинський ВТТ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Воркутинське кільце

Воркутинський ВТТ (рос. Воркутлаг, Воркутпечлаг) — структурна одиниця системи виправно-трудових таборів Народного комісаріату внутрішніх справ СРСР (ГУЛАГ НКВД).

"Штрафний ізолятор" у таборі в Воркуті, 1945 р.

Виділений зі складу Ухто-Печорського ВТТ 10.05.38. Управління табору знаходилось у Воркуті.
До складу Воркутлага Інта входила окремим підрозділом, 17.11.41 був організований самостійний табір Інталаг, на базі якого пізніше створили особливий табір № 1 «Мінеральний» (Мінлаг). Це був найбільший острів Архіпелагу ГУЛАГ на території європейської Півночі Росії аж до його ліквідації в 1953 р. Також в 1947 утворили особливий табір, де утримувались німецькі військові злочинці.

Виробництво[ред.ред. код]

Промисловий комплекс концтабору у Воркуті (Фото з колекція Томаса Кізні)
  • шахтне будівництво, вуглевидобуток;
  • баржобудівництво на р. Печора, підсобні с/г роботи (на 09.09.42);
  • підготовка до пром. освоєння Харбейського молібденового родовища, в тому числі буд-во ЛЕП Воркута-Харбей, дослідної збагачувальної ф-ки, автодороги;
  • виробництво молібденового концентрату Полярно-Уральським управлінням комб. «Воркутауголь»;
  • будівництво ТЕЦ, в 1952 р.
  • робота на вугільних шахтах № 2, 4, 5, 17, 18, 25, 26, 27, на збагачувальній ф-ці шахти 17, будівництво шахт № 19 і 1-2;
  • буд-во та ремонт залізничних шляхів, об'єктів Полярно-Уральського упр.;
  • дорожнє і житлове буд-во, робота на лісозаводі, на ремонтному, деревообробному, цементному і хутро. з-дах, на з-ді будматеріалів, в геологорозвідувальному упр.;
  • бурові та вантажно-розвантажувальні роботи, виробництво ширвжитку, робота в радгоспах[1].

До робіт залучалися і вільнонаймані. Однак на початковому етапі ув'язнених було набагато більше і використовувалися вони на найважчих роботах. Тільки на початку 50-х кількість вільнонайманих на шахтах Воркути зрівнялася з кількістю ув'язнених.

Воркутинське повстання[ред.ред. код]

27 березня 1953 вийшов Указ Верховної Ради СРСР про амністію. Під амністію підпадали численні категорії табірного населення, крім політичних.

У повстанні взяло участь, за різними оцінками, від 15 до 20 тисяч в'язнів, в переважній більшості — засуджені за сумно знаменитою «політичною» 58-ю статтею. Серед них були не тільки репресовані в тридцяті — сорокові роки «вороги народу», але й ті, що були в полоні або оточенні і за це звинувачені в шпигунстві радянські офіцери, і члени українських і прибалтійських формувань.

Відомі ув'язнені[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література за темою[ред.ред. код]

  • Юкка Рислаккі. Воркута! Повстання у виправно-трудовому таборі / переклад з фінської Юрія Зуба. — Львів: Ліпопис, 2015. — 370 с.