Фернандо Вільявісенсіо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фернандо Вільявісенсіо
ісп. Fernando Villavicencio
Ім'я при народженні ісп. Fernando Alcibíades Villavicencio Valencia
Народився 11 жовтня 1963(1963-10-11)
Alausid, Чімборасо
Помер 9 серпня 2023(2023-08-09)[1] (59 років)
Кіто, Еквадор
·вогнепальне поранення[2]
Країна  Еквадор
Діяльність політик, журналіст, профспілковий діяч
Alma mater Universidad Cooperativa de Colombiad[3]
Знання мов іспанська
Заклад EP Petroecuadord, Cléver Jiménezd і El Universod
Жанр журналістське розслідування
Посада Member of the National Assembly of Ecuadord
Партія Pachakutikd (2017), Coalition Movementd (2021) і Movimiento Construyed (2023)
Конфесія католицтво
Очі карі[d]
Нагороди
Національний орден Заслуг (Еквадор)
Сайт fernandovillavicencio.org
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вільявісенсіо (значення).

Фернандо Альчібіадес Вільявісенсіо Валенсія (11 жовтня 1963(1963-10-11), Alausid, Чімборасо — 9 серпня 2023(2023-08-09), Кіто) — еквадорський політик, профспілковий діяч і журналіст, який балотувався в президенти Еквадору на загальних виборах 2023 року. Обіймав посаду члена Національних зборів з 2021 року до розпуску законодавчого органу 17 травня 2023 року.

До своєї політичної кар'єри він був журналістом-розслідувачем, висвітлюючи корупцію та насильство в Еквадорі. Критик колишнього президента Рафаеля Корреа, Вільявісенсіо перебував у вигнанні в Перу через юридичні проблеми після його публічної критики адміністрації Корреа.[4] Він провів кілька місяців у в'язниці, поки в лютому 2018 року не було знято всі звинувачення[5]

Невдало балотуючись до Національних зборів у 2017 році, Вільявісенсіо був обраний у 2021 році, представляючи національний виборчий округ. У травні 2023 року він оголосив про свою кандидатуру в президенти на загальних виборах того року.

Вільявісенсіо було вбито 9 серпня 2023 року після передвиборчого мітингу в Кіто.

Ранній життєпис[ред. | ред. код]

Вільявісенсіо народився 1963 року в Алаусі в Еквадорі.[6] Вивчав журналістику та комунікацію в Кооперативному університеті Колумбії.[6] Він був одружений на Вероніці Сарауз, з якою познайомився під час роботи в Національній асамблеї.[6] У них народилося п'ятеро спільних дітей.[7]

Після коледжу він був одним із засновників партії Пачакутік у 1995 році[8]. Він приєднався до Petroecuador у 1996 році спочатку як громадський комунікатор, а потім як профспілковий діяч до 1999 року, коли його звільнив уряд Джаміля Махуада.[9] Після звільнення, разом із братом він відкрив піцерію.[10]

Журналістська кар'єра[ред. | ред. код]

Вільявісенсіо розпочав свою журналістську кар'єру в El Universo в Гуаякілі.[9] Під час своєї кар'єри слідчого в El Universo він критикував різні уряди, наприклад уряд Густаво Нобоа, якого він звинуватив у корупції.[9] Більшість його справ розкритикували, а довіру до них було поставлено під сумнів через консервативне фінансування газети.[10]

Вільявісенсіо був першим, хто повідомив про докладні журналістські розслідування Джуліана Ассанжа, матеріали яких зберігали співробітники та охоронці посольства Еквадору у Великій Британії.[11] У 2015 році Синтія Вітері та Вільявісенсіо надіслали до WikiLeaks секретні документи, де представлені факти, що в Еквадорі використовували італійську компанію для запуску програми спостереження, яка шпигувала за журналістами та політичними ворогами, а також шпигувала за Джуліаном Ассанжем у посольстві.[12][13] The New York Times повідомила, що витік повідомлень чату 2015 року показує, що Ассанж і його найближче оточення знали про документи, які не були опубліковані WikiLeaks.[12]

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

Вільявісенсіо виступає перед Національною асамблеєю у квітні 2022 року

Під час сесії Національної асамблеї в 2013—2014 роках Вільявісенсіо був парламентським помічником депутата Клевере Хіменеса.[14][15] У цей час Хіменес і Вільявісенсіо звинувачували президента Рафаеля Корреа в тому, що він віддав наказ про збройне вторгнення в лікарню під час повстання поліції у вересні 2010 року.[4] Корреа подав на нього до суду за наклеп, і Вільявісенсіо був засуджений до 18 місяців ув'язнення.[4] Він поїхав до Вашингтона, округ Колумбія, шукаючи допомоги в Міжамериканській комісії з прав людини, але коли він повернувся до Еквадору, він уже мав ордер на свій арешт.[4] Замість того, щоб здатися, він переховувався в регіоні Амазонки, поки не закінчився термін його покарання.[4]

Спочатку, коли він оголосив про свою кандидатуру на виборах 2017 року до парламенту, його реєстрацію кандидатом у депутати було відхилено через його судові звинувачення.[16] Після зняття звинувачень він зміг відновити свою кампанію; однак програв вибори.[5] Після поразки його заарештували за звинуваченнями в образі особистості та шпигунстві після здійсненої критики адміністрації Корреа.[17] Він втік до Перу, і під час перебування в цій країні всі звинувачення з нього були зняті в лютому 2018 року[5].

У 2021 році Вільявісенсіо знову балотувався до Національної асамблеї від Альянсу чесності, цього разу отримавши місце в національному виборчому окрузі.[18] У вересні 2022 року Вільявісенсіо заявив, що став об'єктом замаху після того, як по його будинку в Кіто нібито стріляли.[19]

Вільявісенсіо у квітні 2023 року

У травні 2023 року його повноваження в Національній асамблеї закінчилися після розпуску Національної асамблеї президентом Гільєрмо Лассо.[20] Перед розпуском Вільявісенсіо розкритикували кілька членів Асамблеї через його перешкоджання процесу імпічменту Лассо.[21]

Президентська кампанія 2023 року[ред. | ред. код]

Незабаром після розпуску Національної асамблеї Вільявісенсіо оголосив про реєстрацію своєї кандидатури на виборах президента Еквадору 2023 року.[20] Він акцентував увагу на зростаючій корупції, насильстві в країні та захисті навколишнього середовища.[22][23] Під час своєї кампанії він назвав Еквадор «наркодержавою» через зростання насильства, пов'язаного з діяльністю бандоформувань.[22]

У червні 2023 року він призначив еколога Андреа Гонсалеса Надера своїм напарником у кандидатурі від Movimiento Construye.[24] 10 червня партія Вільявісенсіо-Гонсалес зареєструвала свою кандидатуру в рамках Альянсу будівництва руху, а через два дні Національна виборча рада (CNE) схвалила їхню кандидатуру.[25] Однак 16 червня його кандидатуру було відхилено через недостатню інформацію; однак питання було вирішено, і через чотири дні його кандидатуру повторно затвердили.[26]

Опитування 9 липня показало, що Вільявісенсіо посідав четверте місце, набравши 10,23 %.[27] Через тиждень, 18 липня, опитування показало, що Вільявісенсіо посідав друге місце з 13,2 %, а колишня депутатка Луїза Гонсалес посіла перше місце з 26,6 %.[28] У серпні 2023 року, на момент свого вбивства, Вільявісенсіо набирав 7,5 %.[29]

Вбивство[ред. | ред. код]

9 серпня 2023 року о 18:20 за східноєвропейським часом Вільявісенсіо отримав поранення в голову, коли сідав до авто, невдовзі після завершення передвиборчої акції в Колегіо Андерсон у північній частині Кіто.[22][30] Під час нападу бойовик також кинув гранату, але вона не зірвалася.[31] Вільявісенсіо був терміново доставлений до сусідньої клініки, де констатували його смерть.[31] Йому було 59 років.[32] Під час перестрілки також було поранено дев'ятеро людей, у тому числі поліцейський.[31][33] Під час вбивства Вільявісенсіо перебував під охороною.[7] Підозрюваний у вбивстві був убитий під час перестрілки.[33]

Вбивство Фернандо Вільявісенсіо сталося менш ніж за два тижні до проведення парламентських виборів.[32] За день до смерті Вільявісенсіо повідомив у Міністерство юстиції про неназваний нафтовий бізнес.[21] Більше подробиць звіту невідомо.[21] The Washington Post зазначила, що його вбивство відбулося в період посилення злочинності в країні.[31] Вільявісенсіо неодноразово погрожували вбивством; включно з картелем Сіналоа під час його президентської кампанії, причому останній такий випадок стався за тиждень до убивства.[34][35]

Президент Гільєрмо Лассо підтвердив смерть Вільявісенсіо і заявив, що «злочин не залишиться безкарним».[29] Після нападу Лассо запросив зустріч з представниками служби безпеки в Palacio de Carondelet у Кіто.[36] Кандидат у президенти Ян Топич використав вбивство Вільявісенсіо як привід для боротьби зі зростанням насильства в країні.[21] Інші кандидати в президенти, такі як Яку Перес, Ксав'єр Ервас, Отто Зонненхольцнер та Луїза Гонсалес, висловили свої співчуття та засудили вбивство.[21][23] Колишній президент Корреа зазначив у зв'язку з його вбивством, що Еквадор став «державою-невдахою», і попередив, що «ті, хто намагається посіяти більше ненависті» його смертю, «лише продовжуватимуть знищувати нас».[37]

Місія спостереження за виборами Організації американських держав (ОАД) оприлюднила заяву, в якій засудила вбивство, розділила горе та жах еквадорського народу та закликала владу провести ретельне та всебічне розслідування.[38][39]

Відео нападу почали активно розповсюджуватися в соціальних мережах незабаром після того, як було підтверджено смерть Фернандо Вільявісенсіо.[40] На відео видно, як Віллавенсіо сідав у автомобіль, коли пролунали кілька пострілів із криками свідків.[21][40] У день вбивства партія Вільявенсіо також заявила, що кілька озброєних людей напали на їхні офіси в Кіто.[33]

Після вбивства вдова Вільявісенсіо Вероніка Сарауз заявила, що його команда безпеки зазнала невдачі.[41] Напарник Вільявісенсіо Андреа Гонсалес заявив, що вулиця в його рідному місті Алаусі буде названа на честь Вільявісенсіо.[41]

На відео, опублікованому в соціальних мережах того вечора, кримінальне угруповання, відоме як Los Lobos, взяло на себе відповідальність за напад, але достовірність відео була під сумнівом..[42][43]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Ecuador presidential candidate Fernando Villavicencio assassinated at campaign event — Сі-Ен-Ен, 2023.
  2. ↑ El presidenciable Fernando Villavicencio fue asesinado en Quito — Primicias.
  3. ↑ https://gk.city/2021/05/11/fernando-villavicencio-asambleista/
  4. ↑ а б в г д Villavicencio, Jiménez y Figueroa están bajo la protección de Sarayaku. El Comercio. Архів оригіналу за 7 July 2018. Процитовано 9 серпня 2023.
  5. ↑ а б в Jiménez y Villavicencio declarados inocentes en caso impulsado desde el régimen de Correa. El Comercio. Архів оригіналу за 18 May 2023. Процитовано 18 травня 2023.
  6. ↑ а б в ¿Quién es Fernando Villavicencio, candidato a la presidencia del Ecuador? (ісп.). GK. 12 травня 2021. Архів оригіналу за 26 July 2023. Процитовано 26 липня 2023.
  7. ↑ а б A presidential candidate in Ecuador has been shot and killed at campaign event. AP. Архів оригіналу за 10 August 2023. Процитовано 9 серпня 2023.
  8. ↑ Las Mentiras Verdaderas De Fernando Villavicencio, Carta A María Molina (Spanish) . Архів оригіналу за 15 July 2018. Процитовано 9 серпня 2023.
  9. ↑ а б в Fernando Villavicencio insulta a periodistas de Diario El Telégrafo (AUDIO) (Spanish) . El Telégrafo. 8 січня 2014. Архів оригіналу за 9 June 2021. Процитовано 9 серпня 2023.
  10. ↑ а б Fernando Villavicencio: The greatest mercenary of Ecuador. Venezuela News. 14 січня 2022. Архів оригіналу за 30 November 2022. Процитовано 9 серпня 2023.
  11. ↑ Hamilos, James Ball, Paul (1 вересня 2015). Secret Memos Reveal Julian Assange's Escape Plans From Ecuador's Embassy. BuzzFeed (en-gb) . Процитовано 10 серпня 2023.
  12. ↑ а б Casey, Nicholas; Becker, Jo (12 квітня 2019). As Ecuador Harbored Assange, It Was Subjected to Threats and Leaks. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 7 December 2022. Процитовано 7 грудня 2022.
  13. ↑ Glatsky, Genevieve (10 серпня 2023). Who Was Fernando Villavicencio?. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 10 серпня 2023.
  14. ↑ "Pedí de rodillas a Fernando que no se entregue" (Spanish) . Pelagatos. 21 листопада 2016. Архів оригіналу за 26 July 2023. Процитовано 9 серпня 2023.
  15. ↑ 'Hay que pagarle al Presidente para que ya no moleste a papá' (Spanish) . El Oriente. Архів оригіналу за 26 July 2023. Процитовано 26 липня 2023.
  16. ↑ Fernando Villavicencio no podrá ser candidato a asambleísta. El Telegrafo. 21 листопада 2016. Архів оригіналу за 18 May 2023. Процитовано 18 травня 2023.
  17. ↑ Alayo Orbegozo, Fernando (13 травня 2017). Escapando del Ecuador, la historia del periodista Villavicencio. El Comercio. Архів оригіналу за 18 May 2023. Процитовано 18 травня 2023.
  18. ↑ a tendrá al menos dos bancadas grandes y tres medianas. Primicias. Архів оригіналу за 18 May 2023. Процитовано 18 травня 2023.
  19. ↑ 'They are not going to break me', says Assemblyman Fernando Villavicencio after denouncing attack outside his home. El Universo. 3 вересня 2022. Архів оригіналу за 18 May 2023. Процитовано 18 травня 2023.
  20. ↑ а б Fernando Villavicencio, el primer político que habla de una candidatura presidencial tras la muerte cruzada. El Universo. 17 травня 2023. Архів оригіналу за 18 May 2023. Процитовано 18 травня 2023.
  21. ↑ а б в г д е Ecuadorean Candidate Villavicencio Killed At Campaign Event. Huff Post. Архів оригіналу за 10 August 2023. Процитовано 9 серпня 2023.
  22. ↑ а б в Ecuador presidential candidate Fernando Villavicencio assassinated at campaign event. CNN. Архів оригіналу за 10 August 2023. Процитовано 9 серпня 2023.
  23. ↑ а б Candidate in Ecuador's presidential election Fernando Villavicencio shot dead. Yahoo. Архів оригіналу за 10 August 2023. Процитовано 9 серпня 2023.
  24. ↑ Andrea González lleva su propuesta de Gobierno a Santa Elena y Manabí. Ecuador En Vivo. Процитовано 9 серпня 2023.
  25. ↑ Fernando Villavicencio inscribió su candidatura presidencial junto a su binomio (Spanish) . Expreso. Архів оригіналу за 5 July 2023. Процитовано 9 серпня 2023.
  26. ↑ CNE aprueba las candidaturas de Fernando Villavicencio y Luisa González. El Comercio. Архів оригіналу за 5 July 2023. Процитовано 9 серпня 2023.
  27. ↑ Candidata Luisa González lidera intención de voto, según encuesta Numma (Spanish) . Radio Pichincha. 21 липня 2023. Архів оригіналу за 23 July 2023. Процитовано 24 липня 2023.
  28. ↑ Villavicencio iría a segunda vuelta con Luisa, si las elecciones fueran hoy, según Cedatos (Spanish) . La Republica. 21 липня 2023. Архів оригіналу за 25 July 2023. Процитовано 26 липня 2023.
  29. ↑ а б Ecuador presidential candidate Fernando Villavicencio assassinated. The Guardian. Архів оригіналу за 10 August 2023. Процитовано 9 серпня 2023.
  30. ↑ Candidate in Ecuador's presidential election shot dead. BBC. Архів оригіналу за 10 August 2023. Процитовано 9 серпня 2023.
  31. ↑ а б в г Ecuadorean presidential candidate Fernando Villavicencio shot dead in Quito. The Statesman. Архів оригіналу за 10 August 2023. Процитовано 9 серпня 2023.
  32. ↑ а б Asesina al candidato a la presidencia de Ecuador Fernando Villavicencio (Spanish) . El Tiempo. 9 серпня 2023. Архів оригіналу за 10 August 2023. Процитовано 10 серпня 2023.
  33. ↑ а б в Valencia, Alexandra (9 серпня 2023). Suspect in killing of Ecuador candidate Villavicencio dead, prosecutor's office says. Reuters. Архів оригіналу за 10 August 2023. Процитовано 9 серпня 2023.
  34. ↑ Solano, Gonzalo (9 серпня 2023). Ecuadorian Presidential Candidate Assassinated at Political Rally. Time. Архів оригіналу за 10 серпня 2023. Процитовано 9 серпня 2023.
  35. ↑ Ecuador: Candidato presidencial Fernando Villavicencio denuncia amenazas en su contra. El Comercio (Spanish) . August 2023. Архів оригіналу за 2 August 2023. Процитовано 9 серпня 2023.
  36. ↑ Ecuadorian presidential candidate Fernando Villavicencio shot dead at campaign event. The Telegraph. Архів оригіналу за 10 August 2023. Процитовано 9 серпня 2023.
  37. ↑ Who was Fernando Villavicencio, presidential hopeful shot dead in Ecuador?. Al Jazeera. 10 серпня 2023. Процитовано 10 серпня 2023.
  38. ↑ La OEA condenó el asesinato del candidato presidencial de Ecuador, Fernando Villavicencio, y exigió respeto a la democracia. Infobae. 9 серпня 2023. Архів оригіналу за 10 August 2023. Процитовано 9 серпня 2023.
  39. ↑ Statement of the OAS Electoral Observation Mission on the Assassination of Ecuadorian Presidential Candidate Fernando Villavicencio. Organization of American States. 9 серпня 2023. Архів оригіналу за 10 August 2023. Процитовано 9 серпня 2023.
  40. ↑ а б Ecuadorean presidential candidate Fernando Villavicencio Killed at Campaign Event. Times of India. Архів оригіналу за 10 August 2023. Процитовано 9 серпня 2023.
  41. ↑ а б "Nos quitaron a nuestro presidente valiente": Andrea González, candidata a vicepresidenta (Spanish) . El Diario. Архів оригіналу за 10 August 2023. Процитовано 9 серпня 2023.
  42. ↑ Candidate in Ecuador's presidential election Fernando Villavicencio shot dead. BBC News. 10 серпня 2023. Процитовано 10 серпня 2023.
  43. ↑ Dudas sobre la veracidad de un video en que la banda criminal Los Lobos se responsabiliza del asesinato de Fernando Villavicencio. Infobae. 10 серпня 2023. Процитовано 10 серпня 2023.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фернандо Вільявісенсіо

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фернандо_Вільявісенсіо&oldid=41102303