Вашингтон пост
 | ||||||
 | ||||||
| Країна |
 США[1][2][…] | |||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Тип | щоденна газета | |||||
| Мова | англійська[2][5][6] | |||||
| Місце публікації | Вашингтон[1][2][…] | |||||
| Видавець | Fred Ryand[7] | |||||
| Формат | широкоформатнийd | |||||
| Періодичність | 1 доба[2][3][6] | |||||
|
| ||||||
|
| ||||||
| Засновано | 1877 | |||||
| Засновник | Stilson Hutchinsd | |||||
| Власник | Amazon.com, Джеффрі Безос | |||||
| Редактор | Саллі Базбі | |||||
| Головний офіс | 1150 15th Street, NW, Вашингтон, DC 20071, США | |||||
| Штат | 1000 осіб (2021)[10] | |||||
| Назва на честь | Вашингтон[2] | |||||
| ISSN | 0190-8286, 2641-9599 | |||||
|
| ||||||
| www.washingtonpost.com | ||||||
| Нагороди | ||||||
 Вашингтон пост у Вікісховищі | ||||||
«The Washington Post» (дослівно укр. — «Вашингтонська пошта») — американська газета, яку видають у місті Вашингтоні. Найбільша газета столиці Сполучених Штатів Америки, також входить до числа найстаріших. Містить термінові новини, репортажі на національні та міжнародні теми, нариси та коментарі. Із серпня 2013 року належить мільярдеру Джеффові Безосу.
Історія заснування[ред. | ред. код]
Газету заснував в 1877 році Стилсон Гатчинс (Stilson Hutchins). Почали видавати 6 грудня 1877 накладом 10 000 примірників. Газета містила чотири сторінки і коштувала три центи. У 1880 році вона додала недільний випуск, ставши першою міською газетою, що виходить 7 днів на тиждень. Для «Пост» писав Джозеф Пулітцер, поки тимчасово жив у Вашингтоні.
Дев'ять років потому, 1889-го, у межах кампанії з просування передплати, власники запропонували керівникові музичної групи «Marine Band» композитору Джонові Філіпу Саузі (англ. John Philip Sousa) скласти марш, який супроводжував би церемонію нагородження переможців конкурсу коротких творів — нарисів. «Марш Вашингтон пост» входить до числа класичних творів Сауза.
У 1899 році, у розпал Іспансько-американської війни, газета опублікувала класичну ілюстрацію Кліффорда Беррімена (Clifford K. Berryman) «Пам'ятай Мен» (Remember the Maine), яка стала бойовим кличем для американських моряків під час війни. У цьому ж році Гатчинс продав газету Френкові Гаттону (Frank Hatton), члену республіканського Кабінету міністрів, і Берії Вілкінсу, колишньому конгресмену-демократу. У 1893 Гаттон і Вілкінс перевели редакцію «Пост» у нову будівлю, поруч із Національним театром. Після смерті Вілкінса в 1903 році його сини Джон і Роберт керували «Вашингтон пост» протягом двох років.
У 1905 році газету купив Джон Р. Маклін (John R. McLean) власник компанії «Cincinnati Enquirer». Під його керівництвом видання збільшило свій дохід, а також обсяги реклами, проте втратив свій авторитет у читаючої публіки через прихильність Макліна Демократичній партії США. У 1916 році Джон Р. Маклін помер і власником газети став його син Едвард. Але той не виправдав довіри батька: при ньому газета збанкрутувала.
Період Мейєр-Грем[ред. | ред. код]
1 червня 1933 газета була продана на спеціальному аукціоні фінансисту з Каліфорнії Юджину Мейеру (Eugene Meyer), який відновив репутацію газети. Недосвідченість Мейера у видавничому бізнесі спочатку коштувала йому чималих грошей, але через деякий час газета набула популярності і почала приносити величезний прибуток. З плином часу до газети додалися інші видання, в тому числі журнал Newsweek, радіо WTOP, телевізійний канал у Флориді, а також був перекуплений єдиний конкурент газети у Вашингтоні — Washington Times-Herald. Так виникла медіа-імперія Юджина Мейєра.
У 1946 році президент США Гаррі Трумен зробив Мейера першим президентом Світового банку. Однак цей пост не цікавив бізнесмена, і коли його завдання щодо організації роботи банку була виконана, Мейер знову повернувся в крісло голови ради директорів «Вашингтон пост». У 1947 році була заснована компанія Washington Post, президентом якої став Філіп Л. Грем (Philip L. Graham) — чоловік дочки Мейера Кетрін Грем. У 1954 році газета зміцнила свої позиції за рахунок злиття з конкуруючим виданням The Washington Times-Herald. Посаду керівника Грем займав до своєї смерті в 1963 році, після чого президентом компанії стала Кетрін Грем. При ній Washington Post продовжила розвивати своє панування у світі мас-медіа. Компанія придбала акції телеканалу ABC в Маямі, а також WFSB-TV в Коннектикуті. У 1971 році Washington Post почав продаж своїх акцій на Нью-Йоркській фондовій біржі. У 1972 році газета зіграла ключову роль у Вотергейтському скандалі, який закінчився відставкою президента Річарда Ніксона. Журналісти видання Боб Вудворд та Карл Бернстайн опублікували серію матеріалів про групу хакерів, імовірно пов'язаних з адміністрацією Ніксона, які проникли в штаб демократичного кандидата в президенти Джорджа Макговерна в столичному готелі «Вотерґейт». Зламники намагалися встановити пристрої прослухування. У 1973 році Кетрін Грем була обрана головою ради директорів і головним виконавчим директором компанії Washington Post. У 1976 році її син Дональд Грем був призначений віце-президентом і генеральним директором газети, в 1979 році він став власником газети «Вашингтон пост». У листопаді 1983 на всій території США почав виходити національний тижневик «Вашингтон пост». У 1991 році Дональд Грем був призначений головним виконавчим директором компанії Washington Post, зберігаючи при цьому крісло видавця газети. У 1993 році Дональд Грем став головою правління компанії Washington Post, залишаючись при цьому на посаді генерального директора і видавця газети «Вашингтон пост». Кетрін Грем стала головою виконавчого комітету компанії Washington Post. У червні 1996 року «Вашингтон пост» запустила свій офіційний сайт washingtonpost.com. У 2000 році власником газети став Боісфеуіллет Джонс-молодший (Boisfeuillet Jones, Jr), а Дональд Грем зайняв пост голови Washington Post.
Період Джеффа Безоса[ред. | ред. код]
У серпні 2013 газету придбав Джефрі Безос за $ 250 млн. Разом із «Вашингтон пост» Безос купив цілий ряд інших друкованих ЗМІ: The Express, The Gazette Newspapers, Southern Maryland Newspapers, Fairfax County Times, El Tiempo Latino і Greater Washington Publishing. Причиною продажу став незадовільний фінансовий стан підрозділу друкованих ЗМІ Washington Post Co. У 2002 році друковані ЗМІ принесли компанії понад $ 100 млн прибутку, в той час як за підсумками 2012 року операційний збиток підрозділу склав $ 54 млн, а виручка за останні 10 років скоротилася більш ніж на 30 %. Новий власник газети оголосив про майбутні зміни, водночас пообіцявши не втручатися в роботу видання так само активно, як управляє своїм інтернет-бізнесом.
Із 2021 року виконавчою редакторкою газети є Саллі Базбі.
Історія Washington Post[ред. | ред. код]
Найвідомішим епізодом в багатій історії газети стали публікації, що зіграли провідну роль у виникненні та розвитку Вотергейтського скандалу — одного з найбільших політичних скандалів в історії США. Репортери газети Боб Вудворд і Карл Бернстін (Бернштайн), таким чином, зіграли помітну роль у відставці президента Річарда Ніксона. За цими подіями був знятий фільм «Вся президентська рать» із Робертом Редфордом і Дастіном Хоффманом у ролі Вудворда і Бернстіна.
У 1980 році газета опублікувала драматичну історію під назвою «Світ Джиммі», які описують життя восьмирічного героїнового наркомана у Вашингтоні, за яку репортер Джанет Кук завоювала визнання і Пулітцерівську премію. Подальше розслідування, проте, з'ясувало, що історія була вигадкою. Пулітцерівська премія була повернута.
Журналісти Post отримали 47 Пулітцерівських премій, 6 з них у 2008 році, 18 стипендій Німана і 368 призів Асоціації фотографів Білого дому.
Сучасний стан[ред. | ред. код]
Газета входить до числа провідних щоденних видань США, поряд із «Нью-Йорк таймс», відомої в свою чергу міжнародними репортажами, «Волл-стріт джорнел», що спеціалізується на економічних публікаціях та газетою «Лос-Анджелес таймс». Вашингтон пост, своєю чергою, зарекомендувала себе репортажами про політичні події Білого дому, Конгресу та інших побічних аспектах діяльності американського федерального уряду.
Газета є приватною і, як і раніше, належить родині своїх засновників. Вона входить до складу «Вашингтон пост» Company, яка, в свою чергу, також володіє іншими медійними і не-медійними компаніями, включаючи журнал Newsweek й Інтернет-журнал Slate. Газета є однією з небагатьох американських газет з іноземними бюро, розташованими в Багдаді, Боготі, Каїрі, Гонконгу, Ісламабаді, Єрусалимі, Кабулі, Лондоні, Мехіко, Москві, Найробі, Нью-Делі, Парижі, Шанхаї, Тегерані і Токіо. У листопаді 2009 року «Вашингтон пост» оголосила про закриття свого американського регіонального бюро в Чикаго, Лос-Анджелесі та Нью-Йорку. Газета має регіональні філії в штаті Меріленд (Аннаполіс, округ Монтгомері, графство принца Джорджа, Південний штат Меріленд) і Вірджинії.
З понеділка-по п'ятницю, а також, у суботу випуски газети включають в себе наступні розділи:
- Основний розділ: перша сторінка, національні та міжнародні новини, бізнес, політика, редакційні статті та думки
- Розділ, що містить місцеві новини
- Розділ «Стиль», що містить публікації на тему поп-культури, політики, образотворчого та виконавського мистецтва, кіно, моди і пліток, а також авторські поради та комікси
- Спортивний розділ
- Рекламний розділ
Недільні видання в значній мірі включають в себе ті ж розділи, що і з понеділка по п'ятницю, а також: Авторська думка, Мистецтво, Подорожі, комікси, ТВ програму, і «Вашингтон пост» Magazine.
Недільний формат трохи відрізняється від буденного: виходить у форматі таблоїду і містить більше розважальних матеріалів.
Додаткові щотижневі розділи з'являються в будні дні: Здоров'я & Наука — у вівторок, кулінарія — в середу, поради по догляду за будинком і садом — в четвер та у вихідні дні, анонс місцевих заходів — у п'ятницю.
Медіа-група «Вашингтон пост» (The Washington Post Writers Group) — прес-синдикат, який об'єднує аналітиків, карикатуристів, творців коміксів і колумністів. Служба перебуває у підпорядкуванні «Вашингтон пост», надає інформаційні послуги газетам і журналам у всьому світі. Створена у 1973 р. До складу медіа-групи «Вашингтон пост» входили такі відомі журналісти як Євген Робінсон [en], Чарльз Краутгаммер, Кетлін Паркер[en], EJ[en] Діон (EJ Dionne), Джордж Вілл[en], Джамаль Хашоґджі і Рут Маркус[en].
Примітки[ред. | ред. код]
- Contact The Washington Post reporters, columnists and bloggers [1] [Архівовано 9 квітня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
- Иван Осипов. Эксперимент Безоса: зачем глава Amazon выложил $250 млн за The Washington Post [2] [Архівовано 16 серпня 2013 у WebCite] (англ.)
- Top Media Outlets: Newspapers, Blogs, Consumer Magazines & Social Networks (англ.). burrellesluce.com (February 2011) [3] (англ.)
Джерела та примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г WorldCat — 1971. — ISSN 0190-8286
- ↑ а б в г д е ж The Washington post. — 1836.
- ↑ а б в г The Washington post. — 1800.
- ↑ https://web.archive.org/web/20200313133855/https://www.sipiapa.org/contenidos/socios-por-pais.html
- ↑ The ISSN portal — Paris: ISSN International Centre, 2005. — ISSN 0190-8286
- ↑ а б CiNii
- ↑ https://www.washingtonpost.com/pr/wp/2014/10/01/message-from-fred-ryan-on-his-first-day-as-publisher-of-the-post/
- ↑ https://www.washingtonpost.com/lifestyle/style/the-washington-posts-new-slogan-turns-out-to-be-an-old-saying/2017/02/23/cb199cda-fa02-11e6-be05-1a3817ac21a5_story.html
- ↑ https://www.nola.com/opinions/2017/02/washington_post_motto_democrac.html
- ↑ https://www.washingtonpost.com/lifestyle/media/sally-buzbee-washington-post-editor/2021/05/11/63491212-b25d-11eb-ab43-bebddc5a0f65_story.html
Посилання[ред. | ред. код]
- ВАШИНҐТОН ПОСТ // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- ВАШІНГТОН ПОСТ [Архівовано 20 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Офіційний сайт (англ.)
- The Washington Post на YouTube (англ.)
- The Washington Post на сайті Dailymotion (англ.)
|
