Ферро Карріль Оесте

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ферро Каріль Оесте
Escudo del Club Ferro Carril Oeste.svg
Повна назва Club Ferro Carril Oeste
Прізвисько El Verdolaga («портулак»)
Коротка назва Ферро
Засновано 1904
Населений пункт Буенос-Айрес, Аргентина
Стадіон «Архітектор Рікардо Етчеверрі»
Вміщує 24 442
Ліга Прімера B Насьональ
2012
Домашня
Виїзна
«Архітектор Рікардо Етчеверрі» (2010)

«Фе́рро Каррі́ль Ое́сте» (ісп. Club Ferro Carril Oeste) — аргентинський спортивний клуб. Заснований 28 липня 1904 року у передмісті Буенос-Айреса працівниками англійської компанії «Західна залізниця Буенос-Айреса» (англ. «Buenos Aires Western Railway Co. Ltd.»).

Історія[ред. | ред. код]

Перша назва команди «Атлетичний клуб Західної залізниці Буенос-Айреса» (ісп. Club Atlético del Ferrocarril Oeste de Buenos Aires). В 1912 році «Ферро Карріль Оесте» виграє чемпіонат другого дивізіону і наступного року з 12-го місця дебютує в чемпіонаті Асоціації аргентинського футболу[1]. Найкраще досягнення в епоху аматорського футболу — 4-е місце у чемпіонаті 1927 року. Бере участь у першому чемпіонаті Аргентини серед професіоналів — 10-е місце. В 30-х роках за клуб виступав один з найкращих бомбардирів аргентинського футболу Хайме Сарланга. У 1938 році клуб вийшов зі складу залізничної компанії і змінив назву на сучасну. Здебільшого команда посідала місця у нижній частині турнірної таблиці, а також декілька разів вибувала до нижчого дивізіону, але через два-три роки знову повертається до еліти. Так продовжується до кінця 70-х років.

«Ферро Каріль Оесте» — чемпіон другого дивізіону 1958 року

Наступні десять років — найкращі в історії клуба. Тренеру Карлосу Тімотео Грігуолю вдалося з маловідомих гравців скласти потужну команду, яка боролася на рівних з грандами аргентинського футболу та брала участь в латиноамериканських кубках. Найкращими футболістами того складу були воротар Карлос Барісіо, захисники Оскар Гарре і Ектор Купер, півзахисник Джеронімо Саккарді та нападник Альберто Марсіко. Перший успіх прийшов в 1981 році, «Ферро Карріль Оесте» займає другі місця в обох чемпіонатах Аргентини. У Метрополітано на одне очко більше набрала «Бока Хуніорс», на чолі з легендарним Дієго Марадоною. У цьому турнірі Карлос Барісіо встановив рекорд Аргентини для голкіперів («суха серія»), протягом 1075 хвилин він не пропустив жодного гола у власні ворота. На першому етапі Насьоналя-81 двічі перемагає «Рівер Плейт» і займає перше місце в групі. Потім проходить «Хімнасію» (Ла-Плата) та свого принципового суперника «Велес Сарсфілд». У фіналі знову зустрічається з «Рівер Плейтом», але у вирішальних матчах сильнішим виявився суперник. В 16-ти матчах групового етапу національного чемпіонату 1982 року команда здобуває 13 перемог і на шість очок випереджає «Уніон» (Санта-Фе) та «Індепендьєнте». В 1/4 та в півфіналі «Ферро» отримує перемоги над «Індепендьєнте Рівадавія» та «Тальєрес» (Кордова). Перший фінальний матч на полі «Кільмеса» закінчився нульовою нічиєю. Вдома, в присутності 21000 глядачів, «Ферро Карріль Оесте» перемагає 2:0, здобуває чемпіонський титул та путівку до Кубка Лібертадорес. Форвард клубу Мігель Хуарес з 22 забитими м'ячами стає найрезультативнішим гравцем чемпіонату. Наступного року посідає третє місце в чемпіонаті метрополії. До останнього матчу групового етапу Кубка Лібертадорес-1983 мала вагомі шанси на перемогу в групі. Але прикра домашня поразка від «Естудіантеса» залишила команду за бортом турніру. В фіналі Насьоналя-84 дві перемоги над «Рівер Плейтом» 3:0 та 1:0. В Метрополітано-84 «Ферро» лише на одне очко поступається «Аргентинос Хуніорс» і займає друге місце. В цьому році Альберто Марсіко визнається найкращим футболістом Аргентини. В Кубку Лібертадорес-1985 команда набирає однакову кількість очок з «Аргентинос Хуніорс» і за існуючим регламентом призначається додатковий матч, в якому «Ферро Карріль Оесте» зазнає поразки.

В 1986 році захисник команди Оскар Гарре у складі збірної Аргентини стає чемпіоном світу. Найкраще досягнення клубу у 90-х роках — 4-е місце в 1992А. В сезоні 1999/00 «Ферро Карріль Оесте» посідає останнє місце і вибуває до другого дивізіону, де грає і зараз.

Досягнення[ред. | ред. код]

Найвідоміші гравці[ред. | ред. код]

Статистика[ред. | ред. код]

Кубок Лібертадорес (1983, 1985)
Матчі Перемоги Нічиї Поразки Різниця м'ячів Очки
13 6 2 5 14 — 13 14
Аматорський чемпіонат Аргентини (1913—1918, 1920—1930)
Матчі Перемоги Нічиї Поразки Різниця м'ячів Очки
440 133 98 209 521 — 701 364
Чемпіонат Аргентини (1931—1946, 1949—1957, 1959—1962, 1964—1968, 1971—1977М, 1978Н-2000)
Матчі Перемоги Нічиї Поразки Різниця м'ячів Очки
2308 708 727 873 2996 — 3509 2199

Примітки[ред. | ред. код]

  1. В 1912—1914 роках у Аргентині існувало дві ліги і кожна виявляла свого чемпіона країни. [1] [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]

Посилання[ред. | ред. код]