Флеш Гордон (серіал)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Флеш Гордон
англ. Flash Gordon
Жанрнауково-фантастичний фільм[1], бойовик[1] і пригодницький фільм[1]
РежисерFrederick Stephanid[1] і Ray Taylord[1]
ПродюсерГенрі Макрей і Карл Леммле
СценаристBasil Dickeyd
На основіFlash Gordond
У головних
ролях		Бастер Краббе, Jean Rogersd, Charles Middletond, Priscilla Lawsond, Frank Shannond, Річард Такер, Ел Ферґюсонd, Bull Montanad, Glenn Stranged, George Clevelandd, Лейн Чандлерd, Lon Poffd, Річард Александерd і James Pierced
КомпозиторМакс Стайнер
КінокомпаніяUniversal Pictures
Дистриб'юторUniversal Pictures
Моваанглійська
Країна США
IMDbID 0027623
CMNS: Флеш Гордон у Вікісховищі

Флеш Гордон (англ. Flash Gordon) — серіал про супергероїв 1936 року. Представлений у 13 розділах, це перша екранна пригода Флеша Гордона, персонажа коміксів, створеного Алексом Реймондом 1934 року. У ньому розповідається про відвідування Гордоном планети Монго та його зустрічі зі злим імператором Міном Безжальним. Головні ролі фільму зіграли Бастер Кребб, Джин Роджерс, Чарльз Міддлтон, Прісцилла Лоусон і Френк Шеннон. 1996 рокуі Бібліотека Конгресу відібрала «Флеша Гордона» для збереження в Національному реєстрі фільмів США як «культурно, історично чи естетично значущий».[2]

Сюжет

[ред. | ред. код]
Гвардія Міна

Планета Монго знаходиться на курсі зіткнення із Землею. Доктор Алексіс Зарков вирушає на Монго на ракетному кораблі з Флешем Гордоном і Дейл Арден в якості своїх помічників. Опинившись там, вони дізнаються, що планетою править жорстокий тиран на ім'я Мін, який жадає Дейл і тому хоче, щоб Флеш бився на арені. Дочка Міна, принцеса Аура, намагається врятувати життя Флеша, бо хоче його для себе.

Аура допомагає Флешу втекти, поки Зарков працює в лабораторії Міна, а Дейл готується до свого примусового шлюбу з Міном. Однак Флеш зустрічає принца Туна, лідера Людей-Левів, і вони повертаються до палацу, щоб врятувати Дейл і вбити Міна.

Акторський склад

[ред. | ред. код]

Примітки акторів:

  • Едді Паркер виступав дублером Бастера Кребба[3].
  • Креш Корріган, який пізніше знімався в інших серіалах, щоб зобразити «орангоподібного» в розділах 8 і 9 одягнув модифікований костюм горили.
  • Гленн Стрендж у ролях, які не вказані в титрах, носив костюм дракона з кігтями омара «Гоко», а також з'являється як один із солдатів Міна.[4]
  • Річард Александр допоміг розробити власний костюм, який включав шкіряну нагрудну пластину, пофарбовану золотом[3].
  • Ранні історики кінофанів стверджували, що актор Лон Пофф, який грав першого з двох верховних жерців Міна, помер незабаром після початку зйомок і його замінив Теодор Лорх. Насправді, однак, помер лише персонаж Поффа, точніше був убитий Міном в акті люті і замінений верховним жерцем Лорха, але цю сцену вирізали з остаточного варіанту фільму. Пофф помер лише у 1952 році.

Виробництво

[ред. | ред. код]
Дейл Арден, принцеса Аура та Флеш Гордон
  • За словами Гармона та Ґлута, бюджет «Флеша Гордона» становив понад мільйон доларів[3]. Стедман, однак, пише, що це «за повідомленнями» 350 000 доларів США (що еквівалентно 7,7 мільйона доларів США у 2023 році)[5][6].
  • Багато реквізиту та інших елементів у фільмі були перероблені з попередніх виробництв Universal. Комплекти сторожової вежі, використані у «Франкенштейні» (1931), знову з'являються як кілька інтер'єрів у палаці Міна. Одна з великих єгипетських статуй у фільмі «Мумія» (1932) є ідолом Великого Бога Тао. Лабораторний набір і знімок Місяця, що проноситься повз ракетний корабель Заркова, що повертається з космосу, взяті з «Невидимого променя» (1936). Ракетний корабель Заркова та сцени танцюристів, що кидаються над гігантським ідолом, були повторно використані у фільмі «Тільки уявіть» (1930). Атака Мінга на Землю — це кадри зі старої німої кінохроніки, а цілий фрагмент танцю — з «Опівнічного сонця» (1927), а частина лабораторного обладнання — з «Нареченої Франкенштейна» (1935). Музика також була перероблена з кількох інших фільмів, зокрема «Наречена Франкенштейна», «Бомбейська пошта», «Чорний кіт» (обидва 1934), «Лондонський перевертень» (1935)[3] і «Людина-невидимка» (1933)[6].
  • Щоб більше виглядати як Флеш Гордон із коміксів, Креб пофарбував волосся в білий колір. Повідомляється, що він був дуже сором'язливий щодо цього і постійно тримав капелюх на публіці, навіть у присутності жінок. Йому не подобалося, як чоловіки його засвистують. Джин Роджерс перед зйомками також пофарбувала волосся в білий колір «мабуть, щоб скористатися популярністю Джин Гарлоу». Обоє акторів від природи були брюнетами.
  • За довідкою Джим Гармон і Дональд Глут «Великі кіносеріали: Їхнє звучання та лють» (1973), грим і костюми Міна були розроблені так, щоб нагадувати Фу Манчу, вигаданого «суперлиходія», популяризованого в попередніх голлівудських фільмах і в серії романів. вперше опубліковано в Англії 1913 року.[3][7]
  • Зовнішні кадри, такі як перші кроки екіпажу Землі на Монго, були зняті в каньйоні Бронсон[3].
  • Музична партитура побудована навколо симфонічної поеми «Прелюдії» композитора і піаніста XIX століття Ференца Ліста (1811—1886).

Поширення та прийом

[ред. | ред. код]

Випустивши «Флеша Гордона» і представивши його в багатьох найкращих кінотеатрах або кінотеатрах «А-рівня» у великих містах Сполучених Штатів, Universal сподівалася повернути дорослу аудиторію для серіалів. Кілька газет у 1936 році, включно з деякими, які навіть не друкували комікси про Флеша Гордона, містили історії про фільм на половину та три чверті сторінки, а також копії малюнків Реймонда та рекламні кадри, на яких висвітлювалися персонажі та сюжети розділів[8].

Фільм став першим відверто науково-фантастичним серіалом, хоча попередні серіали містили науково-фантастичні елементи, такі як гаджети. Шість з чотирнадцяти серіалів, випущених протягом п'яти років після «Флеша Гордона», були науково-фантастичними[9].

Для синдикації на телебаченні в 1950-х роках серіал було перейменовано в «Космічні солдати», щоб не плутати його з нещодавно створеним, також синдикованим телесеріалом, «Флеш Гордон».[10]

1936 року серійний фільм був змонтований у 72-хвилинну повнометражну версію, яка демонструвалася лише за кордоном, поки 1949 року не була випущена в США як «Ракетний корабель» у компанією Шермана С. Креллберга Filmcraft Pictures.[11]

Інша повнометражна версія серіалу, тривалістю 90 хвилин, була продана безпосередньо телебаченню в 1966 році під назвою «Космічний корабель до невідомого» .

«Флеш Гордон» був другим найкасовішим фільмом Universal у 1936 році після мюзиклу «Три розумниці» з Діанною Дурбін у головній ролі.[12] «Кодекс Гейза», однак, заперечив проти відвертих костюмів, які носили Дейл, Аура та інші жіночі персонажі.[13] У відповідь на ці заперечення у двох продовженнях фільму Universal розробив більш скромні вбрання для жінок-виконавиць.

У своїй рецензії на фільм у довіднику «Путівник фільмами Radio Times» за 2015 рік Алан Джонс описує «Флеша Гордона» як «безперервну хвилюючу гру, коли Флеш бореться з одним ворогом за іншим», і він стверджує, що це «найкращий з трилогії Краббе про Флеша Гордона».[14]

Продовження

[ред. | ред. код]

Два продовження «Флеша Гордона», також у вигляді серіалу з Бастером Краббом у головній ролі, з'явилися після популярної постановки 1936 року: «Подорож Флеша Гордона на Марс» (15 серій) у 1938 році та «Флеш Ґордон підкорює Всесвіт» (12 серій) у 1940 році. Між виходом цих двох пізніших постановок Краббе знявся в абсолютно окремому, але схожому за структурою науково-фантастичному серіалі «Бак Роджерс», що зображав ще одного популярного персонажа, який також з'являвся в журналах, коміксах і на радіо наприкінці 1920-х і 1930-х років.[15]

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д http://www.imdb.com/title/tt0027623/
  2. ↑ Complete National Film Registry Listing. Library of Congress. Процитовано 29 квітня 2020.
  3. ↑ а б в г д е Harmon, Jim; Donald F. Glut (1973). 2. "We Come from 'Earth', Don't You Understand?". The Great Movie Serials: Their Sound and Fury. Routledge. с. 29—35, 38. ISBN 978-0-7130-0097-9.
  4. ↑ «Glenn Strange», filmography, Internet Movie Database (IMDb).
  5. ↑ Tracey, Grant. Images Journal Flash Gordon article. ImagesJournal.com. Images Journal (4). Процитовано 2 серпня 2010.
  6. ↑ а б Stedman, Raymond William (1971). 4. Perilous Saturdays. Serials: Suspense and Drama By Installment. University of Oklahoma Press. с. 97–100, 102. ISBN 978-0-8061-0927-5.
  7. ↑ Rohmer, Sax.
  8. ↑ Cline, William C. (1984). 2. In Search of Ammunition. In the Nick of Time. McFarland & Company, Inc. с. 17. ISBN 0-7864-0471-X.
  9. ↑ Cline, William C. (1984). 3. The Six Faces of Adventure. In the Nick of Time. McFarland & Company, Inc. с. 32. ISBN 0-7864-0471-X.
  10. ↑ Kinnard, Roy; Crnkovich, Tony; Vitone, R.J. (2015). The Flash Gordon Serials, 1936-1940: A Heavily Illustrated Guide. McFarland & Co. с. 21—22. ISBN 9780786455003.
  11. ↑ p. 40 Kennard, Roy, Science Fiction Serials: A Critical Filmography of the 31 Hard SF Cliffhanger, McFarland & Co Inc, 1 October 1998
  12. ↑ Daniel Eagan, America's film legacy: the authoritative guide to the landmark movies in the National Film Registry.
  13. ↑ Al Williamson and Peter Poplaski, «Introduction» to Alex Raymond, Flash Gordon: Mongo, the Planet of Doom.
  14. ↑ Radio Times Guide to Films 2015.
  15. ↑ Kinnard, Roy (1998). Science Fiction Serials: A Critical Filmography of the 31 Hard SF Cliffhangers. McFarland & Co. с. 69. ISBN 978-0786437450.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Флеш Гордон (серіал)
  • Есе Флеша Гордона Роя Кіннарда в Національному реєстрі фільмів [1]
  • Есе Флеша Гордона Деніела Ігана в «Американська кіноспадщина: авторитетний путівник до знакових фільмів у Національному реєстрі фільмів», A&C Black, 2010, , сторінки 240—242 [2]
  • Flash Gordon на сайті IMDb (англ.)
  • Flash Gordon на сайті AllMovie (англ.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Флеш_Гордон_(серіал)