Фонтан «Ніч»
| Фонтан «Ніч» | |
|---|---|
| 44°32′35″ пн. ш. 34°16′37″ сх. д. / 44.54306000002777211° пн. ш. 34.27722000002777492° сх. д.Координати: 44°32′35″ пн. ш. 34°16′37″ сх. д. / 44.54306000002777211° пн. ш. 34.27722000002777492° сх. д. | |
| Країна |
 Україна |
| Розташування | Гурзуф |
| Тип | фонтан |
  Фонтан «Ніч» Фонтан «Ніч» (Україна)  Фонтан «Ніч» Фонтан «Ніч» (Росія) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Фонтан «Ніч» (також «Богиня Ночі») — фонтан, придбаний і встановлений Петром Губоніним у парку комплексу готелів у Гурзуфі, що належав йому наприкінці XIX століття. Головний елемент оформлення парку — композиційний центр ландшафтної композиції ансамблю[1]. Пам'ятник мистецтва регіонального значення. Розташований перед головним південно-західним фасадом корпусу «Парк» санаторію «Гурзуфський» .
Фонтан у стилі бароко являє собою виготовлену з особливої сталі скульптуру давньогрецької богині ночі Нюкта, що стоїть на всеяному зірками небесному зводі у вигляді блакитної кулі, підперезаної, під деяким кутом, золотими знаками Зодіаку і тримає у високо піднятій руці смолоскип. Поруч із богинею стоять два путті з крильцями — бог сну Гіпнос, і бог кохання Ерос зі стрілою в руці. Біля ніг Нюкти 4 фантастичні золоті риби (в руках підтримують скульптуру фігур) з ротів яких вгору били струмені води, що падають у великі мушлі гігантських молюсків. Композицію підтримують 4 оголені людські фігури в стилі бароко: дві каріатиди і два атланти, між якими вміщені античні маски[2]. У всі часи після встановлення фонтан був символом курорту, залучаючи гостей Гурзуфа[1].
Судячи з наявних свідчень, спочатку фонтан у відсутності власного імені[3]. Стверджується, що 1900 року його називають просто «Фонтан біля 2-го готелю», на початку ХХ століття — «Богиня Світлана» (зустрічається варіант «Світло»). Згодом фонтан став називатися «Ночі»[1], в деяких джерелах його називають «Богиня Ніч».
Широко поширена версія, що фонтан був придбаний Губоніним у 1889 році на виставці у Відні[1][2], що, очевидно, бере початок з виданої ще в 1890 році книги доктора медицини Володимира Олексійовича Щепетова «Гурзуф на Південному березі Криму та його лікувальні засоби», в якій написано
Кращий з фонтанів знаходиться перед великим готелем і представляє величну алегоричну групу, яка є перемогою просвіти над мороком і темними силами. Богиня світла або освіти, що стоїть на глобусі, сповіщає світові світло (запалений факел) і любов (два амура); глобус підтримується титанами, богами пітьми, які намагаються струменем води, що виходить з пащі чудовиськ, згасити світло, що горить, але вода не досягає до смолоскипа. Група ця, відлита за моделлю берлінського професора Бергера, придбана на виставці у Відні[3].
Вважається, що в Гурзуфі встановлена зменшена вдвічі «точна копія оригіналу за проектом німецького архітектора Бергера». Прізвище «німецького скульптора Бергера», як автора, зустрічається в академічному каталозі-довіднику 1987 року «Пам'ятники історії та культури Української РСР»[4], це повторюється у всіх наступних текстах про фонтан. Філолог та чехознавець Алла Георгіївна Головачова навіть стверджувала, що звали скульптора Людвіг[2].
Фонтан став помітною визначною пам'яткою Південного берега Криму. Піонер російської кольорової фотографії Сергій Прокудін-Горський не лише зняв його, а й відібрав для серії поштових карток благодійного випуску громади св. Євгенії 1905 року[5].
Тим часом, на віденській виставці 1889 відомий Георг Бергер (Georges Berger[en]), один з організаторів виставки і член журі[6][7] — можливо, Губонін вів переговори про купівлю фонтанів (всього їх було 5) саме з цим Бергером, звідки прізвище потрапило до наступних документів. Існує поширена версія, що купити фонтан на виставці Губоніну не вдалося і його копію, за кресленнями автора, виготовили російські майстри[8]. Відомо, що в 1905 році в Тільзіті (нині Радянськ, Калінінградської області) у парку Якобсруе, перед Виставковим павільйоном ремісничої виставки був встановлений скульптурний фонтан — такий, як у Гурзуфі[9].
2008 року фонтан був реставрований: розібраний і зібраний знову, при цьому деякі його частини зазнали незначних змін[1]. Постановою окупаційної Ради міністрів Республіки Крим № 627 від 20 грудня 2016 року фонтан «Ніч» віднесено до об'єктів культурної спадщини регіонального значення[10].
- ↑ а б в г д Наталия Михайловна Макарухина. Фонтан «Ночь». Южный берег Крыма - территория Всемирного наследия. Архів оригіналу за 29 березня 2023. Процитовано 23 липня 2023.
- ↑ а б в Головачёва, Алла Георгиевна. Город будущего // А. П. Чехов и Крым. — Москва : ГЦТМ им. А. А. Бахрушина, 2014. — С. 34. — (Бахрушинская серия) — ISBN 978-5-901977-96-5. Архівовано з джерела 4 серпня 2023
- ↑ а б Щепетов Владимир Алексеевич. Исторический очерк // Гурзуф на Южном берегу Крыма и его лечебные средства. — Одесса : типография Е. И. Фесенко, 1890. — С. 18—19. Архівовано з джерела 17 липня 2023
- ↑ П. Т. Тронько. Памятники истории и культуры Украинской ССР / . Т. Тронько. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 308. — (каталог-справочник)
- ↑ Достопримечательности России в натуральных цветах= The splendors of Russia in natural colors: весь Прокудин-Горский, 1905—1916 : [выставка фотографий начала ХХ века]. — Москва, 2003. — 128 с. : цв. ил., цв. портр., факс.; 30 см; ISBN 5-98762-001-5 (в обл.)
- ↑ One Porfirian Mexico at the World's Fairs (англ.). Berkeley: University of California Press. Архів оригіналу за 2 серпня 2023. Процитовано 4 серпня 2023.
- ↑ Report of the Chief Engineer of the United States Commission // Reports of the United States Commissioners to the Universal Exposition of 1889 at Paris. — Вашингтон : Government printing office, 1889. — Т. I. — С. 49.
- ↑ IRINA_CO. Крым - курорт Губонина европейского уровня. livejournal. Архів оригіналу за 10 серпня 2023. Процитовано 10 серпня 2023.
- ↑ Визуальный архив Восточной Пруссии (нім.). [2849] Tilsit, Park Jakobsruh, Brunnen. Архів оригіналу за 28 липня 2023. Процитовано 29 липня 2023.
- ↑ Постановление Совета министров Республики Крым № 627 от 20.12.2016. Совет министров Республики Крым. Архів оригіналу за 10 серпня 2023. Процитовано 8 серпня 2023.