Атлант

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Скульптура Атланта, що підтримує небо

Атла́нт, Атлас (грец. Ατλας, род. відм. Ατλαντος) — у давньогрецькій міфології — син титана Япета й Клімени, брат Прометея й Епіметея, володар Мавританії, батько Плеяд, Гіад, Гесперид і Каліпсо.

Покарання Атланта[ред.ред. код]

За міфом, Атлант брав участь у боротьбі титанів проти Зевса, за що був покараний: мусив вічно підтримувати небосхил. На думку стародавніх, місцеперебування Атланта знаходилося на крайньому заході. Звідси пішла назва Атлантичного океану.

Згідно з іншою версією, Атлант володів деревом з золотими яблуками, які згідно пророцтва Феміди, відбере син Зевса. Через це він відмовив Персеєві в гостинності, за що той обернув титана за допомогою голови медузи Горгони на величезну гору, що підпирала небо. Звідси взяли назву Атлаські гори в північній Африці.

Атлант і Геракл[ред.ред. код]

Геракл приходив до Атланта в пошуках золотих яблук Гесперид та мусив замість нього тримати небо, поки Атлант добуде яблука. Атлант спробував обдурити Геракла, щоб він зайняв його місце назавжди, та Геракл перехитрив титана і той повернувся до колишнього заняття.

Атлант в культурі[ред.ред. код]

Атланта вважали знавцем неба і світу, тому систематизований збірник географічних карт назвали атласом.

В архітектурі атлантом називають колону у вигляді чоловічої постаті, що застосовують як підпору.

У переносному значенні Атлант є синонімом слова «велетень».

Література[ред.ред. код]

  • Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.