Форт Святого Ельма
Форт Святого Ельма | |
Дата створення / заснування | 1552 |
---|---|
Країна | Мальта |
Адміністративна одиниця | Валлетта |
Власник | уряд Мальти[d] і Heritage Maltad |
Замовник | госпітальєри |
Оператор | Heritage Maltad |
Статус спадщини | Grade 1d[1] |
Обслуговується | Heritage Maltad |
Категорія для видів з цього об'єкта | d |
Категорія мап на Вікісховищі | d |
Форт Святого Ельма у Вікісховищі |
35°54′7.0000000983941″ пн. ш. 14°31′7.000000099598″ сх. д. / 35.90194° пн. ш. 14.51861° сх. д.
Форт Святого Ельма (англ. Fort Saint Elmo) — старовинна фортеця-зірка в місті Валлетта, Мальта. Свою назву отримала на честь Святого Ельма.
Фортецю було побудовано для охорони підступів до гавані Марсамшетт (Marsamxett) та Великої Гавані (Grand Harbour) на півострові Маунт Шіберрас (Mount Sceberras).
Будівництво почалося 1552 року за планом іспанського інженера П'єтро Прато, який спроектував невеликий прямокутний форт. Головний вхід, що розташовувався з протилежного від моря боку, укріпляли два напівбастіони. Всередині форту був споруджений кавальєр. Цей план, як виявилося, мав чимало недоліків. Один з них полягав у тому, що куртина з боку моря була спрямована лише на море, що уможливлювало ведення вогню по цілях у відкритому морі, але звідти було неможливо перекрити входи до гавані. 1554 року перед цією куртиною було споруджено високий кавальєр. Цей кавальєр був вищий за сам форт, від якого його відділяв сухий рів, який було важко прикрити через відсутність бастіонів з морського боку. Тож Дон Гарсія де Толедо наказав 1565 року спорудити ще одне зовнішнє укріплення.
1565 року, під час облоги Мальти Османською імперією, форт був захоплений турками, але пізніше під натиском госпітальєрів, турки зняли облогу та здали фортецю. Під час боїв форт був практично зруйнований, але пізніше був відновлений та укріплений.
Зараз у форті розташовуються Національний військовий музей Мальти та поліцейська академія Мальти. Тут періодично влаштовуються костюмовані вистави, що відтворюють лицарську епоху.
- Під ім'ям форт Сент-Ельмо згадується в романі Сесіла Скотта Форестера «Горнблауер і «Атропа»» (C.S.Forester — Hornblower And the «Atropos», 1953).