Турки

Турки
Деякі з відомих або плідних турків з усього світу
Кількість	80 млн
Ареал	Туреччина: 60 000 000-65 000 000  Німеччина: 3 500 000-4 000 000  Сирія: 750 000-3 500 000  Алжир: 600 000-3 300 000  Ірак: 500 000-3 000 000  Болгарія: 588 000-800 000  США: 500,000  Франція: 500 000  Велика Британія: 500 000  Нідерланди: 400 000-500 000  Австрія: 350 000-500 000  Австралія: 300 000  Канада: 190 000  Бельгія: 200 000 Греція: 120 000-130 000  Швейцарія: 120 000  Швеція: 100 000-150 000  Росія: 105 058 (2010) Данія: 60 000  Румунія: 28 226-80 000  Італія: 21 000  Казахстан: 97 015 (2009)  Киргизстан: 39 534 (оц. 2011)  Азербайджан: 38 000 (2009)  Україна: 8 844(2001)
Мова	Турецька
Релігія	переважно Іслам

Території мешкання турків (1911)

Ту́рки або турчини (тур. Türkler) — народ загальною чисельністю близько 70 млн осіб родом зі Середнього Сходу, основне населення Туреччини.

Історія

Предки турків — огузи — почали переселятися з Середньої Азії на територію Туреччини близько 1000 років тому, асимілюючи корінне населення, представлене греками на заході (Іонія, Каппадокія), а також курдами і вірменами на сході (Кілікія). До складу турецького народу також увійшли яничари, що комплектувалися з хлопчиків балканських народів, в тому числі слов'ян.

Турецька діаспора

Історично найвідоміша турецька діаспора існувала в Кримському ханстві — васальній державі Османської імперії. Проте до XVIII століття, коли Крим окупувала Російська імперія, турки майже повністю інтегрувалися в кримськотатарський етнос. Під сильним впливом османської мови склався південний діалект кримськотатарської мови (два інші діалекти, що мають кипчацьке походження, помітно відрізняються від нього лексично і граматично).

Зараз найбільша турецька діаспора є в країнах, що раніше входили до складу Османської імперії. У арабських країнах (країни Магрибу, Єгипет, Сирія, Ірак) турки не відчувають релігійного тиску, проте в той же час їх можливість вивчати рідну мову і підтримувати культурні зв'язки з Туреччиною серйозно обмежується.

Набагато гірше становище турків у немусульманських країнах. Однією з причин є історична пам'ять: Османська імперія проводила агресивну політику по відношенню до немусульманських народів. Погане ставлення до турків поширюється і на місцевих жителів, яких було отуречено або які прийняли іслам — наприклад, на мусульман у Боснії.

Турки-месхетинці, що жили в Грузії, неодноразово піддавалися гонінням. У 1944 році разом з деякими іншими народами, вони були депортовані. В наш час турки-месхетинці проживають в Туреччині та країнах Європи.

Вельми неприязне ставлення до турків дотепер поширене і на побутовому, і на офіційному рівні в Греції, Вірменії і Болгарії. У Болгарії за часів правління Тодора Живкова було зроблено спробу насильницької «інтеграції» турків у болгарське суспільство.

Турецька діаспора в Німеччині утворилася в результаті «економічного дива» 1960-х рр., коли в результаті економічного зростання зріс попит на робочу силу, тоді як населення Німеччини не тільки не росло, але навіть зменшувалося. У зв'язку з цим до Німеччини прибула велика кількість турків. Відбувалися зіткнення між турками і німецькими націоналістами. У 1990-і рр., проте, ситуація стала поліпшуватися, хоча все ще далека від ідеалу — німецький уряд почав цілеспрямовану програму з інтеграції турків у німецьке суспільство при збереженні їхньої національної ідентичності.

На Кіпрі в результаті невдалої спроби приєднання острова до Греції і блискавичної війни 1974 року що послідувала за тим, утворилася невизнана Турецька Республіка Північного Кіпру, звідки були вигнані греки, а їхнє майно перейшло до турків. В той же час багато турків було вимушено покинути грецьку частину острова. У 2004 року Кіпр було прийнято в ЄС без північної (турецької) частини. На референдумі турки проголосували за об'єднання острова, проте греки проігнорували референдум, оскільки на голосування не було винесено важливе для них питання про реституцію власності.

У 1990-х рр. у зв'язку із збільшенням торгових контактів між Україною і Туреччиною стала рости швидкими темпами турецька діаспора в Україні. У Києві відкриваються туркомовні дитячі сади і школи.

Культура

Кулінарія

Турецька кулінарія з часів Османської імперії ввібрала в себе кращі досягнення грецької, арабської кухні, що стало причиною її надзвичайного багатства і різноманітності. Кочовий спосіб життя стародавніх турків, нерозривно пов'язаний з тваринництвом, зумовив велику різноманітність м'ясних страв, найбільш відомими з яких є кебаб (ягня на рожні) і кебабпчис. З тієї ж причини йогурт міцно увійшов в число традиційних приправ до страв, а також як самостійний напій. Під впливом італійської кухні, набула великого поширення так звана турецька піца. Оливкова олія є інгредієнтом багатьох турецьких страв і широко використовується в приготуванні їжі.

Серед напоїв популярні чай та кава по-турецьки.