Фотографія руїн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Велика кімната в покинутій східній державній пенітенціарній колонії, Філадельфія, Пенсільванія
Керол М. Хайсміт (архів Бібліотеки Конгресу[1])
Покинутий центральний вокзал штату Мічиган у Детройті є частим об’єктом для фотографів і фоном для режисерів
Покинута електростанція в Будапешті, Угорщина
Блок 65 на острові Хасіма, Японія
Зруйнована лижна станція, побудована для Зимових Олімпійських ігор 1984 року в Сараєво

Фотографія руїн, яку іноді називають порно руїни[2] — це рух у фотографії, який бере за предмет занепад антропогенного середовища (міст, будівель чи інфраструктури). У той час як «руїни» можна в широкому сенсі визначити як залишки людських досягнень (наприклад, залишки стародавнього Шумеру або Мачу-Пікчу), «фотозйомка руїн» зазвичай стосується фіксації міського занепаду у постіндустріальних регіонах світу. Фотографія руїн найбільше описує занедбаність і занепад міст і викликала дискусії про роль мистецтва в різноманітних проєктах по відновленню, реставрації та консервації міст у всьому світі.

Передумови[ред. | ред. код]

Коріння фотографії руїн походить від популярних уявлень про мальовничість, які часто містять мотиви, пов’язані з естетикою покинутої та напівзруйнованої архітектури[3]. Основні фотографії руїн включають покинуті будинки, занедбані фабрики, що залишилися після промислової революції чи буму автомобільної промисловості, а також мости, занедбані ділянки, орендарі чи багатоквартирні будинки, або зруйновані театри чи офіси. Фотограф Каміло Хосе Вергара допоміг принести стилю більше визнання в 1990-х роках своїми книгами «Нове американське гетто» та «Американські руїни». У 2010-х фотографи Ів Маршан і Ромен Мефр опублікували «Руїни Детройта», що викликало додатковий інтерес. 

Стиль значною мірою залежить від освітлення, детальних крупних планів, довгих кадрів і цифрових зображень. Фотографія руїн відрізняється від історичної архітектурної фотографії тим, що вона не зосереджена на порівнянні між минулим і сьогоденням, а натомість зосереджена на стані об’єкта та тому, як він став напівзруйнованим[4].

Дивись також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Large room at the abandoned Eastern State Penitentiary, Philadelphia, Pennsylvania. Library of Congress.
  2. Greco, Joann (6 січня 2012). The Psychology of Ruin Porn. The Atlantic Cities. Архів оригіналу за 10 липня 2013. Процитовано 29 червня 2023.
  3. The Analysis of Beauty. www.tristramshandyweb.it. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 29 червня 2023.
  4. Marchand, Meffre. Marchand and Meffre. Процитовано 24 січня 2013.

Подальше читання[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]