Індустріальний туризм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Індустріальний туризм — це туризм, в якому бажаний напрямок включає промислові об'єкти, характерні для певного місця. Концепція не є новою, оскільки включає винні тури у Франції, відвідування сироварень у Нідерландах, тури на винокурню Jack Daniel's у Сполучених Штатах, наприклад, але останнім часом знову викликала інтерес як до об'єктів індустріальної спадщини, так і до сучасної промисловості.

Фабрика з виготовлення порцелянового посуду компанії Віста Алегре (Fábrica da Vista Alegre), Ільяву, Португалія.

Привабливість для туристів[ред. | ред. код]

Навіть якщо концепція є суб'єктивною, залежно від уподобань людини, було помічено (через аналізи ринку), що людям подобається бачити та відчувати сучасні або історичні процеси виробництва:

  • товари, що мають символічний характер для регіону (від вугілля та енергії в Рурі до бананів і кави в Гватемалі);
  • брендові предмети розкоші, такі як автомобілі, годинники та коштовності;
  • технологічно вимогливі, інноваційні товари, такі як комп'ютери та літаки;
  • вироби ручної роботи, такі як порцеляна та ковальські вироби;
  • напої та страви.

Довідник пам'яток[1] ілюструє цю класифікацію для деяких країн Центральної Східної Європи.

На сприйняття привабливості також впливає здатність міст призначення створювати туристичні пакети, які відображають їхній промисловий імідж та/або ідентичність; відповідно, у випадку з туроператорами, шляхом освоєння індустріальної складової в їх атракційному комплексі в пропонованих пакетах.

В даний час, навіть на зрілих ринках, є відносно небагато туроператорів, які надають пакети індустріального туризму, доповнюючи інші пропозиції та майже завжди пропускаючи спеціалізовані, як було досліджено в аналізі ринку[2], проведеному одним із туроператорів, що надають такі спеціалізовані послуги. .

Товариство промислової археології (Society for Industrial Archeology) та Асоціація промислової археології (Association for Industrial Archaeology) сприяють збереженню історичних промислових місць.

Напрямки[ред. | ред. код]

Найбільш очевидними напрямками індустріального туризму є міста та регіони з міцною промисловою базою. Для них індустріальний туризм є потенційним сектором зростання, який відповідає їхній ідентичності: цей сектор пропонує можливості зміцнити їх самобутність та імідж, зокрема, за рахунок розвитку вже існуючих активів.[3]

Однак успішних досягнень небагато і переважно в розвинутих країнах (у Західній Європі[4] — особливо в Німеччині, Великій Британії, Нідерландах; а також у США та Японії), де культура лідерства та співпраці між різними зацікавленими сторонами на рівні управління громадою вже існує. У Центральній Європі (Австрія, Угорщина,[5] Чехія, Польща), Китаї та Індії також спостерігається позитивна тенденція та деякі значні досягнення.

Крім того, в усьому світі приділяється увага реконвертації економічно зруйнованих монопромислових районів (особливо гірничо-металургійних) через індустріальний туризм: Кривий Ріг, Решица[6] і Петрошани[7]).

Вітрові електростанції та інші об'єкти виробництва енергії, включаючи греблі та виведені з експлуатації атомні електростанції, стають все більш популярними місцями для освітніх турів.[8]

Інші способи використання терміну[ред. | ред. код]

Деякі активісти з охорони навколишнього середовища та охорони природи, такі як письменник Едвард Еббі, використовували термін «Індустріальний туризм» для позначення комерціалізованого туризму в охоронюваних природних зонах, що становить загрозу для їхньої екології.

У своїй книзі «Пустельний Пасьянс» ("Desert Solitaire"[en])Еббі писав: «Індустріальний туризм є загрозою для національних парків. Але головними жертвами системи є моторизовані туристи. Їх грабують і вони грабують самих себе. Поки вони не виповзуть зі своїх автомобілів, вони не відкриють скарбів національних парків і ніколи не втечуть від стресу та метушні міських приміських комплексів, які вони, ймовірно, сподівалися покинути на деякий час».

У 2023 році Конвенція ООН про біологічне різноманіття (COP15) висвітлила комерційний туризм як загрозу національним паркам.[9]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Hegedus, Marius (November 2014). Industrial and Creative Tourism Attractions. VisitFactories (англ.). 
  2. Industrial and Creative Tourism – A Comparative Analysis of Packaged Offers (англ.). 
  3. Otgaar, Alexander H.J.; van den Berg, Leo; Berger, Christian; Feng, Rachel Xiang (June 2010). Industrial Tourism Development in Cities (англ.). Ashgate. 
  4. Meier, Allison (23 August 2013). Rust is Beautiful: A Tour Through Seven of Europe's Awe-Inspiring Industrial Sites. Atlas Obscura (англ.). 
  5. Hillinger, Nicolae; Olaru, Martin; Turnock, David (December 2001). The role of industrial archaeology in conservation: The Reşiţa area of the Romanian Carpathians. GeoJournal. 54 (3/4): 607–630. doi:10.1023/A:1021705414938. 
  6. (Merciu) Iancu, Florentina-Cristina; Stoica, Ilinca-Valentina (May 2010). Tourist Capitalization of Industrial Heritage Elements: A Strategic Direction of Sustainable Development. Case Study: The Petrosani Depression (англ.). GeoJournal. 
  7. Take Me Out to the Wind Turbines. Bloomberg.com (англ.). 18 лютого 2023. Процитовано 23 березня 2023. 
  8. COP15: escalating tourism threatens park conservation.