Францішек Городиський
| Францішек Городиський | |
|---|---|
| Franciszek Horodyski | |
 | |
| Народився | 4 березня 1871 с. Товстеньке, тепер Чортківського району |
| Помер | 28 вересня 1935 (64 роки) Львів |
| Поховання | Личаківський цвинтар |
| Громадянство | .svg){kind=small} Австро-Угорщина →  Польща |
| Національність | поляк |
| Діяльність | художник, власник маєтків |
| Alma mater | Ягеллонський університет |
| Жанр | портрет |
| Рід | Городиські |
| Батько | Корнель Городиський |
| Діти | Ядвіґа Городиська |
Францішек Городиський (пол. Franciszek Horodyski; 4 березня 1871, с. Товстеньке, нині Чортківського району Тернопільської області — 28 вересня 1935, Львів) — польський митець, художник, власник маєтків у Галичині.
Народився 4 березня 1871 року в с. Товстеньке (Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорщина, тепер Чортківського району Тернопільської області, Україна). Зем'янського походження, син Кароля[1] (за іншими даними Корнеля[2]) та Лєонії з Ґарнішів Городиських.
Закінчив Першу державну[3] (домініканську[1]) гімназію в Тернополі у 1889 році. Спочатку студіював право в Ягеллонському університеті у Кракові (1889—1891[4]). Через 2 роки навчання у 1891 р. переїхав до Мюнхену, де перебував до 1908 р. Студіював малярство в майстернях Ф. Ленбаха та С. Ґрохольского (довший час), приятелював з Й. Розеном, Й. Брандтом, В. Чагорским. В 1908—1912 р. перебував у Відні, в 1912—1914 роках — в родинному маєтку у Трибухівцях (Бучацького повіту). Після цього короткий час перебував у Львові, потім у Закопаному (1915—1918 р.), з 1918 р. постійно мешкав у Львові. Мав короткотривалі мистецькі мандрівки Європою (Італія, Франція, Швейцарія).[1]
З 1896 року був у складі членів засновників Шляхетського казино у Львові.[5]
Малював в основному олійними фарбами, часом — пастеллю. Виконував портрети (близько 200), сценки, краєвиди Поділля, околиць Закопаного. Найважливіші роботи: автопортрет (1906 р.), портрети: матері, дружини, доньки; Давида Абрагамовича (знаходиться у Відні), старця (відзначений на виставці Товариства поціновувачів образотворчого мистецтва). Роботи виставляв у Мюнхені, Варшаві, Львові, Закопаному, Кракові (1917 р.).
Власник маєтку в селі Трибухівцях[6], один з фундаторів побудови костелу в селі (виділив «ґрунт», тобто земельну ділянку, надалі оплатив тільки добування каменю, надав 2000 корон, хоча спочатку зобов'язувася оплатити все.[7]).
Помер 28 вересня 1935 року у Львові[1], похований на Личаківському цвинтарі міста, поле № 55.[8]
.jpg)
У 1903 р. одружився з Мартою Йодко-Наркєвіч, з якою мав дітей:
- Кароля,
- Ядвіґу — мисткиню-різьбярку.
- ↑ а б в г Zagórowski O. Horodyski Franciszek (1871—1935)… — S. 8.
- ↑ Przewodnik krajoznawczo-historyczny po Ukrainie Zachodniej: Podole (пол.)
- ↑ Дуда І. Тернопіль // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 403. — ISBN 978-966-528-279-2.
- ↑ Дуда І., Пиндус Б. Городиський Францішек… — С. 401.
- ↑ KASYNO NARODOWE 1915/1918. LWÓW. NAKŁAD WŁASNY KASYNA NARODOWEGO. 1918.S. 18
- ↑ Biernat M. Kościół parafialny p.w. Matki Boskiej Nieustającej Pomocyw Trybuchowcach… — S. 284.
- ↑ Biernat M. Kościół parafialny p.w.Matki Boskiej Nieustającej Pomocyw Trybuchowcach… — S. 286.
- ↑ Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 311. — ISBN 966-8955-00-5.
- Дуда І., Пиндус Б. Городиський Францішек // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 401. — ISBN 966-528-197-6.
- Biernat M. Kościół parafialny p.w. Matki Boskiej Nieustającej Pomocyw Trybuchowcach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia Skleniarz, 2010. — Cz. I, T. 18. — 368 s., 508 il. — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
- Zagórowski O. Horodyski Franciszek (1871—1935) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1962. — T. X/1, zeszyt 44. — 160 s. — S. 8. (пол.)
